2. Мотиви учіння

Мотиви учіння поділяються:

1) за спрямованістю на:

а) пізнавальні (потреба у певних знаннях), які, в свою чергу, поділяються на:

• широкі пізнавальні (прагнення оволодіти широкими, фундаментальними знаннями);

• учбово-пізнавальні мотиви (прагнення до засвоєння способів здобуття знань);

• мотиви самоосвіти (орієнтація на здобуття більш широких знань);

б) утилітарні або особистісно-прагматичні (задоволення насамперед власних потреб та інтересів, які не пов'язані з умінням, а процес уміння розглядається як засіб досягнення цих цілей. Переважають у молодшому шкільному віці (отримання заохочення));

в) соціальні, які, в свою чергу, поділяються на:

• широкі соціальні мотиви (в основі навчання лежить почуття відповідальності і обов'язку, а також розуміння соціальної значущості знань);

• вузькі соціальні мотиви (здобуття знань з метою отримання схвалення інших людей, прагнення зайняти певну позицію в стосунках з ними);

• мотиви соціального співробітництва (орієнтація на різні способи взаємодії з іншою людиною);

2) за якістю на:

а) змістовні (зв'язок з характером учбової діяльності (усвідомленність, узагальненність, дієвість тощо));

б) динамічні (пов'язані з психофізіологічними характеристиками людини, темпераментом (емоційне забарвлення, сипаю прояву, інтенсивнісь мотивів).

Завданням вчителя є сприяти формуванню у школярів широких мотивів і мотивів спрямованих на самопізнання, всіінші мотиви повинні випливати з вищезгаданих.

3. Психологічні фактори, що визначають успіхи або невдачі в учінні.

Фактори, від яких залежить успішність навчання:

- чому навчають (зміст предмету, цікавість, характер та структкрованність інформації що подається);

- хто і як навчає (професійні і особистісні якості вчителя, його вміння знайти оптимальні методи подання матеріалу та застосування нових технологій навчання);

- кого навчають (індивідуальні властивості учнів, їх здатність до научуваності (сукупність інтелектуальних властивостей , від яких залежить успішність в навчанні)).

Характеристики, що визначають здатність до научуваності (якість та ширину розумових властивостей):

- швидкість мислительних операцій;

- самостійність мислення;

- загальненість мислення;

- гнучкість (економічність) мислення (здатність знаходити оптимальне рішення проблеми;

- розвинута смислова пам'ять;

- характер зв'язку наочно-образного і абстрактного компонентів мислення.

Дітей поділяють на три групи в залежності від їх рівня научуваності:

- діти з високим рівнем научуванності;

- діти з середнім рівнем научуванності;

- діти з низьким рівнем научуванності.

Учні з високим рівнем научуванності проявляють високий рівень самостійності, уваги, пам'яті, вольових процесів. Якщо у дитини низький рівень научуванності, то вона повільніше мислять, вона більш конкретна, у неї переважає образне мислення і вона неможе часто організувати свою діяльність.

Психологи пропонують застосовувати диференційоване навчання з орієнтацією на рівні научуванності:

1. спочатку інформацію подають з орієнтацією на учнів з високим рівнем научуванності (матеріал подається швидко, узагальнено, без зосередження уваги на деталях, з демонстрацією на конкретних прикладах);

2. на другому етапі сильним учням дається індивідуальне завдання, а матеріал конкретизується для дітей з середнім рівнем научуванності;

3. залишок часу присвячується роботі зі слабкими учнями -матеріал детально пояснюється, виділяються конкретні моменти.