Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ped_psikh.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
287.74 Кб
Скачать

Тема 4. Психологія учіння як специфічна форма самостійної пізнавальної діяльності

1. Сутність процесу учіння та його структурні елементи.

2. Мотиви учіння.

3. Психологічні фактори, що визначають успіхи або невдачі в учінні.

4. Розвиток самостійності особистості в учінні та роль педагога в цьому процесі.

1. Сутність процесу учіння та його структурні елементи.

Учіння – це діяльність спрямована на свідоме засвоєння певних знань, умінь, навичок, форм поведінки і діяльності.

Учіння є провідною діяльністю в молодшому шкільному віці.

Слід розрізняти поняття "учіння", "научіння" і "навчання".

Научіння – постійний перехід людини від незнання до знань, від неуміння до уміння; набуття досвіду. Научіння виникає тільки в результаті діяльності, при чому може стояти мета навчатися, а може такої мети не бути (немовля торкається гарячого предмету). Научіння відбувається лише в результаті власної діяльності.

Научіння можливе і у тварин, людині властиве і учіння, і научіння.

Учіння – діяльність з метою навчитися; це специфічна людська діяльність, мета якої научіння; це цілеспрямована діяльність людини по засвоєнню знань, умінь, навичок, досвіду.

В учбовій діяльності відбувається учіння. Завдання вчителя – сприяти учінню дітей. На сучасному етапі в учінні повинно забезпечуватися не тільки засвоєння знань, умінь і навичок, а й здійснюватись психічний розвиток, особливо розумовий (коли активність дитини висока, тоді це є можливим). В учінні повинен відбуватися розвиток самостійності – здатності до самоосвіти, оцінки явищ дійсності, самооцінки, самовиховання. Здійснення цих задач залежить від того, як торослі організовують учіння:чи знають психологічну структуру учіння, чи активізують психологічні компоненти процесу учіння.

Структура процесу учіння:

- мотиваційний компонент полягає в тому, що у дитини виникає потреба у певних знаннях і формуються пізнавальні інтереси;

- програмно-цільовий компонент (постановка мети навчання, виділення учбової задачі тощо);

- дієво-операційний компонент включає в себе учбові дії (прийоми і способи роз'язання учбової задачі), мнемічні дії (запам'ятання), перцептивні дії (спостереження та дослідження), маніпулювання з предметами, мовленеві дії, розумові дії (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та висновки) та навички (автоматизовані дії);

- контрольно-оцінювальний компонент включає в себе дії самоконтролю і самооцінки. Самоконтроль може бути поопераційним (контроль і корекція виконання кожного етапу завдання), плануючим (корекція діяльності на кілька операцій вперед), за кінцевим результатом (порівняння отриманого результату з потрібним). Самооцінка, в свою чергу, поділяється на ретроспективну (оцінка можливостей які били раніше), та прогностичну (порівняння вимог що ставить данна діяльність з власними можливостями, вирішення питання "Чи зможу я це зробити?").

Важливо сформувати у учнів адекватну оцінку своєї діяльності і дати їм можливість самостійно її оцінити і проаналізувати. Адекватна самооцінка формується в результаті взаємооцінки учнів, допомоги молодшим або слаьшим учням, оцінки власної роботи учнем, а після цього вчителем тощо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]