- •Тема 1. Загальні засади педагогічної психології
- •Педагогічна психологія як галузь психологічної науки
- •2. Структура, функції і завдання педагогічної психології
- •3. Місце педагогічної психології у системі психологічних наук
- •4. Методологічні засади і методи педагогічної психології
- •1. Загальнофілософські принципи:
- •2. Методологічні принципи психології:
- •5. Виникнення і розвиток педагогічної психології
- •1. Зародження педагогічної психології у давньому світі
- •2. Ідеї педагогічної психології у Середньовіччі та епоху Відродження
- •3. Розвиток педагогічної психології в епоху Просвітництва
- •4. Становлення педагогічної психології у XIX — на початку XX ст.
- •5. Основні тенденції розвитку педагогічної психології на сучасному етапі
- •Тема 2. Теоретичні основи педагогічної психології
- •Основні концепції психічного і особистісного розвитку в освітньому процесі
- •Роль навчання і виховання у психічному і особистісному розвитку дитини.
- •Тема 3. Психологія виховання і самовиховання як цілеспрямованого процесу формування особистості
- •1. Виховання як цілеспрямований процес виховання особистості. Психологічні механізми формування властивостей особистості.
- •2. Мотиви поведінки школярів і формування адекватної спрямованності особистості
- •3. Вплив діяльності дітей на формування їх особистості. Роль праці в цьому процесі
- •4. Психологічне обгрунтування виховних впливів
- •5. Самовиховання як вища форма форма самоуправління у вихованні.
- •Тема 4. Психологія учіння як специфічна форма самостійної пізнавальної діяльності
- •1. Сутність процесу учіння та його структурні елементи.
- •2. Мотиви учіння
- •3. Психологічні фактори, що визначають успіхи або невдачі в учінні.
- •4. Розвиток самостійності особистості в учінні та роль педагога в цьому процесі
- •Тема 5. Психологія навчання і умови його оптимізації.
- •1. Сутність процесу навчання і його завдання.
- •Діалектика взаємозв'язку навчання і розвитку
- •3. Психологічні питання управління учінням школярів
- •4. Психологічна характеристика форм передачі знань
- •5. Структура процесу навчання.
- •6. Шляхи оптимізації процесу навчання
- •4. Формування пізнавального інтересу.
- •Тема 6. Психологічна сутність і структура педагогічної діяльності
- •1. Психологічна сутність і структура педагогічної діяльності
- •2. Сутність і структура педагогічних здібностей.
- •3. Педагогічні вміння та навички та умови їх формування
- •4.Характеристика стилів педагогічного керівництва
- •5.Психологічні основи педагогічного такту і педагогічної етики
5. Самовиховання як вища форма форма самоуправління у вихованні.
Починаючи з підліткового віку з'являється новий фактор виховання - самовиховання – свідома, систематична робота школярів по формуванню у себе суспільно цінних якостей особистості, подоланню недоліків поведінки, негативних рис і якостей. І.П. Павлов вказував, що людина є системою, єдиною за найвищою саморегуляцією, яка сама себе вдосконалює.
Потреба у самовихованні та можливість його реального здійснення виникають лише на певному, досить значному рівні розвитку особистості учня. За даними психолого-педагогічних досліджень, здатність до самовиховання вперше з'являється в учнів підліткового віку, у невеликої частини учнів-підлітків в середині цього вікового періоду, значно частіше під кінець підліткового віку.
Варто зауважити, що виникнення у підлітковому віці потреби у самовихованні значною мірою зумовлюється особливостями виховання дітей на більш ранніх вікових етапах – у дошкільному та молодшому шкільному віці, що є необхідною підготовчою «базою», яка – залежно від її суті – може мати різний вплив на самовиховання дитини у наступні вікові періоди. Керування процесом самовиховання вимагає від учителя особливої майстерності і такту в індивідуальній роботі з учнями. Справа в тому, що самовиховання – процес інтимний і поряд з загальними. Спільними для багатьох учнів особливостями, характеризується індивідуальною своєрідністю у кожної дитини, що зумовлюється конкретними цілями, специфікою засобів і форм самовдосконалення. Допомагаючи учням в здійсненні самовиховання, вчитель ні в якому разі не може нав'язувати їм своєї волі, тим більше ставити з власної ініціативи якісь регламентовані ним цілі або влаштовувати перевірку процесу самовиховання учнів.
В цій справі доречно у тактовній формі давати учням поради у виборі цілей самовиховання, у плануванні, в оволодінні формами самоконтролю, схвально оцінювати, підтримувати досягнуті успіхи.
Методи самовиховання:
- самозобов 'язання; самоконтроль;
- самозвіт;
- самозаохочення, самопокарання та самокритика.
Роль дорослих у самовихованні школярів:
- допомога в усвідомленні потреби в самовихованні;
- допомога в критичній і адекватній оцінці і аналізі своїх якостей;
- допомога в плануванні і визначенні мети процесу самовиховання;
- допомога в підборі адекватних засобів виховання.
Вчитель повинен допомогти підліткам не допустити помилок у самовихованні.
Помилки школярів у здійсненні самовиховання:
Багато підлітків і старших школярів неправильно розуміють і оцінюють деякі якості особистості: позитивно оцінюють, наприклад, впертість, грубість, негативно оцінюють скромність, чуйність. В результаті виникає прагнення розвивати якості, які школярі оцінюють як позитивні, але які об'єктивно є негативними, і долати негативні, з їх точки зору, але об'єктивно позитивні якості.
Школяр не може знайти правильні шляхи самовиховання і використовує неправильні прийоми, наївні засоби чи штучні, відірвані від життя вправи.
У керівництві самовихованням школярів вчитель, вихователь повинні досягти таких завдань:
збудити (чи підтримати) прагнення школяра розвинути в себе позитивні риси особистості і позбавитися від тих чи інших негативних сторін своєї поведінки;
допомогти школяреві критично поставитись до своєї особистості, уважно і об'єктивно розібратися в особливостях своєї поведінки, чітко побачити свої недоліки, усвідомити свої прорахунки;
вчитель, вихователь допомагають школяреві класти програму самовиховання, помітити і вирішити, які особливості слід розвивати, а які долати;
вчитель, вихователь вказують розумні шляхи самовиховання, озброюють школяра найбільш доцільними та ефективними прийомами роботи по формуванню позитивних рис особистості і подоланню недоліків.