Тема4: митно-тарифне регулювання зед

Митно-тарифне регулювання – це:

1) регулювання питань, пов’язаних з встановленням мит та митних зборів, процедури митного контролю, організацію діяльності органів митного контролю України;

2) один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використання цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг;

3) комплекс заходів щодо встановлення і застосування ставок мита (ввізного, вивізного, спеціального), обкладення митом в межах окремих преференційних режимів, контролю за митною вартістю товарів, класифікацією товарів і країною походження товарів в цілях повноти стягнення мита.

Мито – це вид державного непрямого податку, який справляється з імпортних, експортних, транзитних товарів, торгово-промислового прибутку, майна, цінностей, предметів, що перетинають кордон у визначених державних пунктах під контролем митних служб.

Класифікація мита:

1. за способом стягнення:

• адвалерне (нараховується у % до митної вартості оподатковуваних товарів);

• специфічне (нараховується у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваного товару);

• комбіноване.

2. за об’єктом накладання:

• імпортне;

• експортне;

• транзитне.

3. за характером:

• сезонне (застосовується для регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру);

• антидемпінгове (встановлюється, якщо ціна імпортних товарів нижча, ніж ціна їх в країні і якщо це школить національним виробникам);

• компенсаційне (накладається на ті товари, при виробництві яких прямо або побічно використовуються субсидії, і якщо їхній імпорт завдає шкоди національним виробникам таких товарів).

4. за походженням:

• автономне (вводиться на підставі однобічного рішення органів держави);

• договірне;

• преференційне (накладається на основі багатосторонніх угод, має низьку ставку в порівнянні зі звичайним митним тарифом).

Митний тариф – це систематизований перелік розмірів мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Функції митного тарифу:

1. фіскальна – наповнення бюджету;

2. захисна – підвищення цін на імпортні товари, захист вітчизняного виробника;

3. контрольна – контроль за правильністю нарахування митних платежів, захист споживачів від неякісних імпортних товарів;

4. регуляторна (стабілізуюча) – компенсація цін між світовими та вітчизняними цінами;

5. стимуляційна – низька ставка мита сприяє імпорту товарів, дефіцит яких є на внутрішньому ринку.

Митні тарифи можуть бути:

• простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно від країни походження;

• складними (багатоколонними), коли встановлюється дві і більше ставок для по кожному товару в залежності від країни походження.

Митні органи – спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Митного кодексу та інших законів України покладене безпосереднє здійснення митної справи.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Митна служба України — це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Державна митна служба України створена Президентом країни.

Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транс­портних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, стягнення податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України

Митна варта - спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд і приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспорт­них засобів, забезпечення охорони зон митного контролю

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами з метою забезпечення додержання норм український НПА з питань митної справи, а також міжнародних договорів України.

Митний режим – це сукупність норм, установлених законами з питань митної справи, що залежно від мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон визначає порядок такого переміщення й обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Імпорт - товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їхнього перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Експорт — товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їхнє повернення на цю те­риторію та без встановлення умов їхнього використання за межами митної території України.

Реімпорт - товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України, згідно з митним режимом експорту, не піз­ніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Реекспорт — товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їхнього ввезення на мит­ну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Транзит - товари і транспортні засоби переміщуються під мит­ним контролем між двома митними органами або в межах зони ді­яльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Тимчасове ввезення (вивезення) - товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної терито­рії України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи витрат за нормальних умов транспортування.

Митний склад — ввезені з-за меж митної території України то­вари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їхнього ви­везення за межі митної території України.

Спеціальна митна зона — до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з тери­торії зазначених зон за Межі митної території України, не застосову­ються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Магазин безмитної торгівлі — товари, а також супутні товарам ро­боти, не призначені для споживання під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного спо­лучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами.

Переробка на митній території України — ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробленню без застосу­вання до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів перероблення відповідно до митного режиму експорту.

Перероблення за межами митної території України — товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, виво­зяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулю­вання з метою їх перероблення за межами митної території України та наступного повернення в Україну.

Знищення або руйнування — товари, ввезені на митну тери­торію України, знищуються під митним контролем чи приводяться до стану, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифно­го регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Відмова на користь держави — власник відмовляється від то­варів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не на­раховуються і не справляються податки та збори, а також не застосо­вуються заходи нетарифного регулювання.

Митне оформлення — це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Етапи митного оформлення:

1. Прийняття вантажно-митної декларації до оформлення.

2. Митний огляд.

3. Нарахування й стягнення збору за митне оформлення товарів.

Митна декларація — це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Митний брокер - це комерційна організація, діяльність якої укладається в представленні інтересів замовника в митниці, а також здійсненні операцій по митному оформленню товарів і транспортних засобів від власного імені, але за рахунок і з дорученням замовника.

Митна вартість товарів — це їх ціна, що була фактично сплачена або що підлягає сплаті за ці това­ри, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу України.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом. При цьому, під країною походження товару можуть мати на увазі групу країн, митні союзи країн, регіон чи частину країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

ТЕМА:5 СИСТЕМА МИТНОГО ОПОДАТКУВАННЯ

Принципи системи митного оподаткування:

1. стимулювання підприємницької діяльності – введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;

2. обов’язковість впровадження норм щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів;

3. рівнозначність та пропорційність справляння податків – у певній частці від триманого прибутку;

4. рівність – недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, забезпечення однакового підходу до СГ при визначенні сплати податків та інших платежів;

5. соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення.

Акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни товару (продукції).

Ставки акцизного збору:

1. специфічна ставка – нараховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. Для спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів встановлюється у національній грошовій одиниці, для нафтопродуктів, транспортних засобів – в іноземній (євро).

2. адвалерна – встановлюється у % до обороту реалізованого товару.

ПДВ – це непрямий податок на товари і послуги, об’єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту.

ТЕМА:6 ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ

Валютні відносини – це форма організації грошових відносин (розрахунків та платежів) на міжнародному, міждержавному та національному рівні.

Формами прояву валютних відносин є валютні цінності, валютні операції, валютний обмін, зовнішня торгівля, експорт та імпорт капіталу, надання позик та субсидій, інвестування прибутків, науково-технічний обмін, міжнародний туризм, державні та приватні перекази.

Система валютного регулювання - це діяльність дер­жавних органів у сфері обігу валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної грошової одиниці, обмеження використання іноземної валюти.

До валютних цінностей відносяться:

1. валюта України;

2. іноземна валюта;

3. платіжні документи та інші цінні папери;

4. банківські метали.

Система валютного регулювання - це діяльність дер­жавних органів у сфері обігу валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної грошової одиниці, обмеження використання іноземної валюти.

Вільно конвертовані валюти — це валюти, що вільно і необмежено обмінюється на валюти інших країн.

Валюти з обмеженою конвертованістю – це валюта, що обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і практично не застосовується в міжнародному платіжному обороті. Ці валюти обмінюються на інші валюти з визначеними обмеженнями.

Неконвертовані валюти - не обмінюються на інші валюти, і їхні курси не визначаються НБУ. Неконвертована валюта виступає всередині країни тільки як національна грошова одиниця.

ТЕМА:7 НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД

Нетарифне регулювання ЗЕД – це комплекс заходів заборонно-обмежувального характеру, що прямо або опосередковано обмежують імпорт іноземних товарів (послуг) на внутрішній ринок країни чи взагалі його забороняють.

Кількісні обмеження – це адміністративні форми нетарифного регулювання торговельного обороту, що визначають кількість і номенк­латуру товарів, які дозволені до експорту чи імпорту.

Квота — це кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товару визначеною кількістю, обсягом або сумою на певний проміжок часу.

Класифікація квот:

1. За напрямом дії:

• експортні (вводяться для запобігання вивезенню дефіцитних на внутрішньому ринку товарів);

• імпортні (вводяться для захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції);

2. За масштабом охоплення:

• глобальні (встановлюються на імпорт чи експорт товару незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку експортується);

• групові (встановлюються щодо товару з визначенням груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується);

• індивідуальні (встановлена в рамках квоти квота кожної країни, що експортує чи імпортує товар).

Ліцензія— це дозвіл, виданий державними органами на ек­спорт чи імпорт товару у встановлених кількостях за визначе­ний проміжок часу.

Основні види ліцензій:

1. Разова ліцензія — дозвіл на експорт чи імпорт терміном до 1 року, видана конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції.

2. Генеральна ліцензія — дозвіл на експорт чи імпорт певного товару протягом року без обмежень кількості угод.

3. Глобальна ліцензія — дозвіл на безперешкодне ввезення чи вивезення даного товару в будь-яку країну світу за визначений проміжок часу без обмеження кількості чи вартості

4. Автоматична ліцензія — дозвіл, який видається негайно після одержання від експортера чи імпортера заявки, що не може бути відхилена державним органом, на без­перешкодне ввезення чи вивезення товару.

Добровільне обмеження експорту — це кількісне обмеження екс­порту, що ґрунтується на зобов'язанні одного з партнерів із тор­гівлі обмежити або не розширяти обсягу експорту, прийнятого у рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встано­влення квот на експорт товару.

Технічні бар'єри являють собою національні стандарти якості, економічні вимоги, санітарні обмеження, вимоги до упакування і маркірування товарів, вимоги про дотримання ускладнених митних формальностей, законів про захист спо­живачів і т.п.

Політика в рамках державнихзакупівель — це один ізметодівприхованогопротекціонізму, якийбазується на тезі «купівлятількивітчизнянихтоварів». Тобто, державніоргани і підприємстваможутькупуватипевнітоварилише в національнихвиробників, навітьякщо вони дорожчі, ніжімпортні.

Полягає в тому, що державні органи і підприємства повинні купувати визначені товари тільки в національних фірм, навіть якщо ці товари дорожчі від імпортних.

Демпінг — це експорт товарів за цінами, нижчими від собівартості, чи принаймні, за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку. Звідси — демпінг є формою міжнародної цінової дискримінації.

Спорадичний демпінг — це епізодичний продаж не­сподіваних надлишків товару на світовому ринку за нижчими цінами, ніж на внутрішньому ринку.

Постійний демпінг — це довгостроковий продаж товару на світовому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку.

Хижацький (навмисний) демпінг — це тимчасове навмис­не зниження експортних цін з метою витиснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін.

Субсидія — це фінансова чи інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту това­ру, внаслідок чого суб'єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки).

Прямі субсидії — це безпосередні виплати експортеру після здійснення ним експортної операції, що дорівнюють різниці між його витратами й отриманим доходом. Прямі суб­сидії суперечать міжнародним угодам і заборонені СОТ.

Непрямі субсидії — це приховане дотування експор­терів через надання пільг по сплаті податків, пільгові умови страхування, повернення імпортних мит і т.п.

Внутрішні субсидії — це бюджетне фінансування внутрішнього виробництва товарів, що конкурують з імпорт­ними.

Експортні субсидії — це бюджетне фінансування національних експортерів, що дає їм можливість продавати то­вар іноземним покупцям по нижчій ціні, ніж на внутрішньому ринку, і тим самим стимулювати експорт.

Експортне кредитування — це фінансовий метод зовнішньоторговельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Воно може здійснюватись у таких видах:

• субсидування кредитів національним експортерам — кредитів від державних банків під ставку відсотка, нижчу за ринкову;

• державних кредитів іноземним імпортерам за умови обов’язкового дотримання ними зобов’язань купувати товари лише у фірм країни, яка їм такий кредит надала (зв’язаний кредит);

• страхування експортних ризиків національних експортерів, які включають комерційні ризики (неспроможність імпортера оплатити поставку) та політичні ризики (непередбачувані дії уряду, які не дозволяють імпортеру виконати свої зобов’язання перед експортером).

Види експортних кредитів:

• короткострокові — на строк до 1 року — для кредитування експорту споживчих товарів та сировини;

• середньострокові — на строк від 1 до 5 років — для кредитування експорту машин та обладнання;

довгострокові — на строк понад 5 років — для кредитування експорту інвестиційних товарів та великих проектів.

ТЕМА:8 КОМПЕНСАЦІЙНА ТОРГІВЛЯ У СФЕРІ ЗЕД

Операції зустрічної торгівлі – це операції, за яких закупівля продукції супроводжу­ється зворотними поставками товарів з метою досягнення експо­ртно-імпортного балансу. Зустрічна торгівляоб'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються. Зустрічна торгівляпередбачає підписання зустрічних угод, що взаємопов'язують експортні й імпортні операції.

Видиопераційзустрічноїторгівлі:

1. Операції натурального обміну.

2. Операції, щопередбачають участь продавцяуреалізаціїто­варів, запропонованихпокупцем.

3. Операції в рамках промисловогоспівробітництва.

Бартерні угоди – це операції по обміну узгодженої кількості одного товару на інший без використання грошових форм розрахунків.

Недоліки бартеру:

1. Обов'язковістьзбігу потреб партнерів.

1. Складність в укладеннібартернихугодпорівняноіззвичай­нимикомерційними контрактами.

2. Односторонністьвигоди в бартернійугоді.

3. Великівитрати часу, пов'язані з виконанням угоди.

Комерційна компенсаціяпередбачаєвзаємну поставку товарів за рівнувартість. Притакійопераціїкожний партнерводночасвиступає в роліпродавця і покупцяі висвітлюєрахунок за свої поставки в грошовій формі.

Авансовіабопопереднізакупівліє різновидомзустрічних закупок. При авансових закупках експортеродержуєтовари у фірми в обмін на їїзобов'язаннязакупити в майбутньомуеквівалентнийоб'ємтоварівекспортера.

Угоди типу «світч» - змістом є передача експортером своїх зобов'язань щодо зустрічної торгівлі третій стороні, як правило, спеціалізованій торговій фірмі. Це чисто фінансовіреекспортніоперації, змістякихполягає у звільненніфірмивідствореннявласногозбутовогопідрозділу для реалізаціїтоварів, які не відповідаютьїї основному профілю. Такіопераціїзастосовуються в поєднанні з іншимиопераціямизустрічноїтор­гівлі (крімбартерної).

Угоди «офсет». Ці угоди не передбачаютьюридичногооформлення, тобтоцесвого роду "джентльменські" угоди. Цеозначає,що угоди такого роду не містятьзобов'язанняекспортера, яке маєзаконну силу відноснозустрічноїзакупівлі.

Прямий «оф­сет»пов'язанийбезпосередньо з відшкодуванням затрат на при­дбанняекспортнихтоварівкраїни-постачальниказустрічними поставками країни-імпортера.

Непрямий «офсет» передбачає відшкодування частинивартостіпоставленихвиробівзустрічни­ми поставками товарів, не пов'язаних з обороною.

Компенсаційні угодинаосновівиробничогоспівробітництвапередбачають, що поставки промисловогообладнаннячисировинибудутьоплачуватисязустрічними поставками товарів, виготовлених з допомогоюзакупленогообладнання.

Підрядне кооперування – одна із сторін (замовник) дору­чає іншій (виконавцю) виконання певної роботи відповідно до обумовлених вимог (обсяг, термін, ціна тощо).

Договірна спеціалізація передбачає розподілі виконання окремих частин і етапів виробничих програм. Вона полягає в розмежуванні видів діяльності між суб'єктами різних країн, щоб не дублювали один одного, а взаємодоповнювали.

Спільне виробництво організовується для здійсненняконкре­тногоекономічного проекту щодовиробленняскладнихвидівпродукції. При цьомупартнеритісновзаємодіють на всіхетапах, починаючи з науково-кунстрокуторськихрозробок і до збуту та сервісногообслуговування.

Консорціуми – це об'єднання юридично та господарсько самостійних компаній, які утворюються з метою виробничо-збутового кооперування, а також надання підрядних та ін. послуг.

Опе­рація з давальницькою сировиною у сфері ЗЕД – цеоперація з перероблення, оброблення, збагаченнячивикористаннядавальницькоїсировини, ввезеної на митнутериторіюУкраїни (чизакупленоїіноземнимзамовником за іноземну валюту в Україні), абовивезеної за їїмежі з метою отриманняготовоїпродукціїзавідповідну плату.