Тема:1 зед та її роль у розвитку національної економіки

ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів, яка заснована на вигідних взаємовідносинах між ними і здійснюється на території України або за її межами.

ЗЕЗ – це комплексна система різних форм міжнародного співробітництва держави, та її суб’єктів у різних галузях економіки.

Суб’єктами ЗЕД в Україні є:

1. фізичні особи;

2. юридичні особи;

3. об’єднання ЮО, ФО, ЮО та ФО;

4. структурні одиниці іноземних СГ;

5. спільні підприємства (СГ України та іноземних СГ);

6. Україна в особі її органів.

Суб’єктів ЗЕД поділяють на 5 рівнів:

1. мікрорівень(рівень підприємств);

2. мезорівень (рівень національних, галузевих та регіональних (місцевих) об’єктів);

3. макрорівень (рівень держави);

4. метарівень (становлення зовнішньоекономічних пріоритетів у процесі міжнародної, регіональної інтеграції);

5. мегарівень (рівень міжнародних організацій та об’єднань).

За способом привласнення результатів суб’єкти ЗЕД поділяються на:

• держава;

• власники (підприємства);

• наймані працівники.

Види ЗЕД:

1. експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2. надання суб’єктами ЗЕД послуг іноземним суб’єктам підприємництва;

3. науково-виробнича співпраця з іноземними суб’єктами підприємництва;

4. міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

5. кредитні та розрахункові операції між суб’єктами ЗЕД;

6. спільна підприємницька діяльність;є

7. діяльність пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок тощо;

8. організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів тощо;

9. орендні операції між суб’єктами ЗЕД;

10. робота на контрактній основі між ФО та ЮО.

11. Інші види діяльності не заборонені законом.

Принципи ЗЕД:

1. принцип суверенітету народу – виключне право народу України здійснювати ЗЕД на території України;

2. принцип свободи ЗЕД – свобода вибору форм здійснення ЗЕД з підпорядкуванням ЗУ;

3. принцип юридичної власності та недискримінації;

4. принцип верховенства закону;

5. принцип захисту інтересів;

6. принцип еквівалентного обміну – суб’єкти ЗЕД не мають права використовувати демпінг.

Тема:2 напрями і показники розвитку зед в україні

ЗЕП – це система державних заходів, спрямованих на досягнення країною певних переваг на світовому ринку та задоволення власних потреб за допомогою імпортних товарів.

Завдання ЗЕП – стимулювати або обмежувати експорт чи імпорт товарів, щоб утворити позитивне сальдо зовнішньоторговельних операцій та забезпечити надходження до бюджету.

Функції ЗЕП:

• наступальна – спрямована на отримання країною певних переваг в міжнародному поділі праці;

• захисна – націлена на регулювання структури та обсягів імпорту.

Форми реалізації ЗЕП:

• лібералізація (фритредерство) – політика вільної торгівлі, вільного доступу на національний ринок іноземних товарів, робочої сили. Реалізовується у поступовому скасуванні обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні митних ставок, скасування нетарифного та валютного регулювання.

• протекціонізм – ЗЕП спрямована на стимулювання розвитку національної економіки через надання відповідних переваг національним виробникам та утворення певних буєрів для проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок.

Види протекціонізму:

• селективний – передбачає встановлення певних захисних заходів проти окремих країн чи товарів;

• галузевий – захист від іноземної конкуренції окремих галузей економіки;

• колективний – політика інтеграційних угрупувань, міжнародних об’єднань проти третіх країн;

• прихований – зменшення кількості митних ставок та розширення нетарифних обмежень;

• монопольний – одноосібне здійснення державою зовнішньоторговельних відносин.

Складові ЗЕП:

1. зовнішньоторговельна – політика держав, яка впливає на зовнішню торгівлю через податки, субсидії, прямі обмеження експорту/ імпорту;

2. валютна – державна політика спрямована на підтримку економічної стабільності та створення сприятливих умов;

3. зовнішнє інвестування – залучення іноземних інвестицій на територію України та регулювання вивозу національних інвестицій за кордон;

4. митно-тарифна політика – комплексна система заходів, спрямованих на забезпечення економічного суверенітету країни, охорону державних кордонів, реалізація зовнішньоекономічної стратегії країни за допомогою митних відносин.