Ди́плик

Ди́плик, m. s. Ду́бельт, (В)

Диптам ясенець, m. Diptam, m. (Dictamnus fraxinella) В. [abprügeln.

Ди́птю доброго да́ти H.77.tüchtig

Диптя́нка, f. Ko 81. feile Dirne.

Дирва́, pl. Гол. ІІІ 235. s. Дрова́ Ог. 37. (IV).

Ди́рдати, v. n. trippeln, hüpfen.

Дирдо́ха, f. muthwilliges Mädchen Mi. II. 289. [knarren.

Ди́ркати, дирчати, v. n. schnarren,

Дирка́тий, а. schopfig wie дерка́ч?

Дирча́тка, f. Wimperfliege, (Trichopoda) B. [Дети́на etc.

Дити́на, (-нка) дитинний etc. s.

Дитиня́, дитинча́ Др. c.356. –я́ти n. s. Дитя́, Kindlein, n.

Дитя́, -я́ти, n. Kind, n. (pl. дї́ти).

Дитя́тко, дитяту́хно, Ч. ІV. 132, дитята Ос. (61) ІІІ. 53. . s. Дитя́.

Дитя́цтво, m. Kindheit, f. Cm.

Дих, m. Athemzug, m. нї сли́ху нї ди́ху за ко́го нема́ ist ganz verschollen; дихи, pl. Eingefallene Stellen zwischen den Wiederristknochen bei dem Vieh.

Ди́хавиця, f. Engbrüstigkeit, Dämpfigkeit, f. Asthma n. [astmatisch.

Ди́хавичний, а. engbrüstig, dämpfig.

Ди́хало, n. Athmungsorgan, -werkzeug, n. Пол. [† Кв. II.18. alles Lebende.

Ди́ханє, n. das Athmen; диха́ниє.

Ди́хати, v. n. athmen; (Imperat. диши́ ІІІ. І. 112); * leben; сопілка, цибух не дихає ist verstopft.

Дихови́й, а. –е́ го́ло s. Дишни́к.

Дихтине́ць, -нця́, m. Nbfl. des Че́ремош.

Дичи́тися, (Сн. 153), дичі́ти, v. n. wird warden, menschenschen sein; verwilden, [ ling. m.

Ди́чка, f. wilder Obstbaum, Wild-

Дичок, -чка́, m. wildes Fohlen, (Füllen).

Дише́ль, -шля, m. Deichsel, f.

Ди́шиця, f. Luftröhre, f. Пол. (trachea).

Ди́шка, f. Luftröhrenast, m. Bronchie f.

Ди́шлик, m.dim. Deichel am Pfluge f.

Дишльо́вий, а. кінь, Deichelpferd n. –ди́йшлий, in Wagen eingespannt?

Ди́шник, m.s. Ди́шиця. [КС.ІV.499.

Дияволе́нний, а. teuflisch, Ог.102. s. Дія́вол. Дия- s. Дія-.

Дї́вуся

Ді, s. До praer. Ог. 35, 10.

Дї, [дѣй], adv. Nämlich, wohl, nun also Wgr. 126. Ог. 109. 1.

Дібра́ти, s. Добера́ти.

Дібро́ва, s. Дубро́ва. [Maria, f.

Дї́ва́, f. Jungfrau; bes. heil. Jungfrau

Дїва́ти, v.a. auf- wegräumen, fortschaffen, aufheben; s. Подї́ти ся.

Дївенна́, f. Köuigskerze, f. (Verbascum thapus) B.

Дї́вер, дї́вир, (d. –е́рчик), m. Дїве́рє, n. coll. Des Mannes Bruder.

Дї́вий, а. thätig Mi. II. 13.

Дїви́н, -дїви́ч ве́чер, m. Abendgeselschaft der Mädchen vor der Hochzeit bei der Braut, Polterabend, Me. 156.

Дїви́ця, f. Jungfrau, f.

Дїви́ще, n.s. Дї́вчиско.

Дївія́н, m. s. Козли́нник, В.

Дї́вка, f. Mädchen, Müdel, n. *Tochter; 2) Magt, f. 3) *pl. s. Клю́цки, Фр.

Дївмівати́ся, дївмі́ти ся, erfahren; sich wovon e.Begriff bilden; vernehmen, konnen lernen, verstehen, Фр.

Дїхво́ванє, n. junfräulicher Stand, Jungferschaft, f.

Дїво́йник, m. сїйни́й angebauete Esparsette, spanischer Klee (Onobrychis savita) [IX. 375)?

Дїво́кий, а –а я́года Кн. (Пр.

Дїво́нка, f. Köcherfliege, f. (Phryganea). [ і́вка spielen.

Дївороюва́ти, v. n. Kol. I. Art ra-

Дївослю́би, (-сну́би), pl.Ч.ІV.658. s Злю́бини, Brautwerbung, f.

Дївосну́о́, m. Ч. ІV.56. Brautwerber; Brautdiener, m. [dziewosląb].

Дївосну́бний, а. zur Brautwerbung geh. Ч. ІV. 64.

Діво́та, f.coll. die Mädchen pl. n.

Дїво́цкий, дїво́чий, а. Mädchen-; -ча кро́в s. Бабчу́к.

Дїво́цтво, n. Mädchenjahre, pl. n.

Дво́читися, zu früh als reife Jungfrau auftreten, erwachene J. spielen.

Дї́вочка, f.s. Дївчи́нка. [(хм.120).

Дївстве́нниця, f. alte Jungftere, He.

Дї́вство́, n. До. Jungfräulichkeit, Jungferschaft, f. [vermählt leben.

Дївува́ти, v.n. als Jungfrau un-.

Дїву́нка, f. Labkraut, m. (Galium).

Дїву́ся, f. Tор. s . Дї́вчина.

Дївча́

Дївча́, -а́ти, n. Mädchen, n.pl. дївча́ти, (d. –а́точка); n. kleines Mädchen.

Дївча́чий, дївчи́нин, Не. а. Mäd-

Дї́вчина, дївчини́на, (d. дї́вчинка), f. Mädchen, Mädel, n.

Дївчини́ско, (-чи́ско) дї́вчише, n. unschönes, ungebildetes Mädchen.

Дївчу́к, m. junges Mädel.

Дївчу́р, m.s. Дївчини́ско; 2) Hermaphrodit, m. (Фр.) 3) Mädchenjäger, Weibernarr, m.

Дївчу́рка, f. Art kleiner rothe.

Дігна́ти, s. Доганя́ти, догони́ти (кому́).

Дїд, [дѣд], m. Grossvater, m. pl. дїди́ Voreltern, Ahnen, pl.; 2) IIIй Todtenamt, Seelenamt, n. vier Aller-Seelensamstage, Сб. І. 325; 3) Greis, m; 4) alter Bettler; 5) Bund aus Stroh, aus Schilf u. A.; 6) pl. Dunkle Schatten in den Hauswinkeln bei df. Abenddämmerung, He. (д. м. 112. 139); 7) Art Speise aus Roggenmehl. [Дїдівщина.

Дїди́зна, дїди́на, K.f. АД. ІІ 48 s.

Дїди́зний, а.vom Grossvater geerbt; 2) hochbetagt, grease C. I. 228.

Дї́дик, m. Kreuzkraut, n. (Senecio); 2) Maulwurfsgrille, f. (Gryllotalpa vulg.).

Дїди́на, f. erbärmlicher Greis.

Дїди́нець, -нця́, m. Schlossplatz, Vorhof, m.

Дїди́ха, f. Bettlerin, f.

Дїди́цтво, n. Erbe, Vatererbe, n.

Дї́дич, m. Erbe; 2) Gutsherr, freier Gutsbesitzer, m. [besitzers, f. Зар.

Дїдича́нка, f. Tocher eines Guts-

Дїди́ченє, n. das Erben.

Дїди́чити, v.a. erben.

Дїди́чка, f. Erbin; 2) Gutsbesitzerin, Frau eines Gutsherrn, f.

Дїди́чний, а. erblich.

Дїдичні́сть, -ости, f. Vererbung, Erblichkeit, f. Фр. [erbliche Herrschaft.

Дїди́чня, f. C. II. 133. Erbgut n.

Дїдиччу́к, m. Sohn e. Gutsbesitzers, eines Edelmanners, m. [Bettlers-.

Дїдівски́й, а. grossv äterlich; 2)

Дїді́вщина, f. Grossvatererbe, Ahnenerbe, n.

Дї́дько, m. (dim. zu Дїд, Lgr. 66. Greis); Bermännchen, n. Teufel, m.

Дї́днина, f. Erbtheil, m. Erbgut, n.s. Дїді́вщина.

Ді́йло

Ді́-дня, adv. vor Tagesanbruch; bis

Дї́до, m.s. Дїд 1) [2) des Betllers.

Дї́довий, дї́дів, a. grossväterlich;

Дїдови́н, а. Га. І. 111. aus der Bettlerfamilie, Bettler, m.

Дїдо́вник, m.s. Лопу́х.

Дідово́д, m. Bettelführerin, f.

Дїдо́ра, m. f. Гол. гр. 43; дїду́га, m. Erbärmlioher Greis, Bettler, m.

Дїдува́ти, v. n. als Greis leben (die letzten Tage ableben). [Greis.

Дїдуга́н, m. rüstiger, vierschrötiger.

Дїдуни́к, дїду́сь, m. dim. s. Дїд1), 3), 4).

Дїду́х, m. der Garben Getreide beim Weinachtsfest; 2) Frühlingsknotenblume, f. Leocojum vernum); 3) s. Тарга́н.

Дї́дчий, а. des Teufels, Teufels-, teuflisch; -e ребро́ Baldrian, m. (Valeriana offic.). [leumderin, f. Зак.

Дї́дчиця, f. teuflisches Weib; Ver-.

Дієви́й, a. handelt.

Дїєпи́сь, f. дїєпи́санє, n. ГШ. К. Geschichteschreibung, f.; 2) s. Лїто́пись.

Дїєписа́тель, дїєпи́сець, -сця, m. TP.5. Geschichtsschreiber, Historiograph m. ОБ. [risch ГШ.

Дїєпи́сний, а. geschichtlich, histo-.

Діє́та, f. Гол. ІІІ.261. ungr. Landtag, Reichstag, m. 2) Diät; pl. Diäten, Taggelder, pl.

Дї́єць, gen. дї́йця, m. T.s. Дїя́тель.

Дїжа́, f. Backtrog, m.

Дїжда́ти, (дож), v.n. mit d. genitt.warten (bis zu ---), erwarten, gewärtig sein; erleben; дїжда́вши недї́лї nachdem man bis zum Sonntag gewartet hat, am S. nun.

Дї́жечка, f. dim. Fässchen, n.

Дї́жка, f. Fass, n.; 2) ---- пікна́ Ч. ІV. 561. s. Дїжа́; 3) s. Чве́ртка (als Schüttmass).

Дї́жма, f.s. Ди́жма. [im Gehalt, n.

Дїжни́ця, f. Fass mehr als 1 Eimer.

Діздрі́ти, v.a.s. Допильнува́ти.

Дізнава́ти, дізна́ти ,v.a. und ---ся erforschen, erproben; erfahren щось о чім; *erleiden, bekommen.

Дій, (дий) єго́ чести! Кв. ІІ. 315.

Дійво́, n.s. До́єнє. [Art Fluch?

Ді́йка, f. Melkwarze, Zitze, f.

Ді́йло, n. das Gemelke, V.Melkstätte, f.

Ді́йма

Дї́йма, (ді́й-) ; f. Ahnung, Hoffnung, f. лише́ — nur ein Schein; дї́му poби́ти nur für den Schein; zum Scheine etw. thun ; adv. дї́йма — дї́йма entwe­der — oder. [zusetzen, s. Дійня́ти.

Дійма́ти, v. n. komу́ jmdm. hart

Дійма́ючий, а.empfindlich schmerz­lich, arg. [Kühe gemolken werden.

Дійна́рка, f. Hürde in der Schafe u.

Дійний, а. -а коро́ва Milchkuh, f.

Дійнйк, [дѣ-]- m. He. s. Дїя́тель.

Дійни́к, дійня́к ОА. 35. т. coll. Kühe, Schafe welche gemolken werden; Melkkühe, pl. [n Gelte, f.

Дійнйця, f. дійни́к, m. Melkfass,

Дійня́ти, v. n. impers. дійня́ло Пp. VII. 165; дойма́е ему́: rühren, ergrei­fen, zusetzen, zu fühlen bekommen.

Дійсний, a. wirklich, factisch; дї́й­сно, adv. in der That. [f. Пap.

Дї́йсність, -ости, f. Wirklichkeit,

Дїйстве́нний, a. wirkend, sich bethätigend, До.; wirksam, K.

Дїйстви́тельний, a. wirklich, actuell. [lichkeit, f.

Дїйстви́тельність ,-ocти. f.Wirk-

Дї́йство, n.Пy. Еф. 54. Wirkung, f.; 2)Handlung, f.; 3)Act, Aufzug, m.ГШ.

Дїйство́ванэ, n. Einwirkung, f. ГШ.

Дїйcтвува́ти, v. n. на ко́го, на що einwirken, auf jmdn, auf etw. ГШ.

Дійти, s. Доходи́ти.

Дійшлість, -ости, f. Не. (Пр.ІІ. 359) das Zeitgemässe ; Reife, Vollkom­menheit; 2)Verwirklicbung, f. [ТР.5.Ил.

Дї́ї, pl. Дї́я, Thaten, pl. Geschichte, f.

Дїкати, v. а. лю́де дї́кают man spricht, man munkelt, (Фр.).

Діки́рій, m. Doppelkerze, f.

Діл, gen. до́лу, m. Boden, Fussboden, 2) niedrig gelegener Ort; pl. до́ли, на до́лах in flach gelegenen Gegenden, in Ebenen, Thälern; s. до́лу von unten; до́лом unterwärts, s. До́лї.

Дїл , (d. дїло́к) m. Gebirgsrücken, zug, m.; 2) — во́дний Wasserscheide, f- Це. s. Розто́че.

Дїла́льний, а.Св. thätig, sich be­thätigend, handelnd, wirksam, Пар.

Дїлальність, -ости. f.Cв.Thätigkeit, Handlung, Wirksamkeit, Action, f. Пар.

Діл а нє, n. das Wirken, Wirkung. f.

Дїла́тель, m. Arbeiter, m.

Дїлово́дець

Дїла́ти, v. а. thun, handeln, wirken.

Дільба́, f. Vertheilung, Division, f. f. das Dividieren.

Ді́лє, (-я́), n. coll. s. Ди́ле, дели́не.

Дї́лень, m s. Дїли́мок. [2) Scheiden.

Дї́ленє, n. das Theilen; Dividieren;

Дїлєни́на, дїлeни́ця, f. Theilung der Habe nach dem Tode.

Дїле́ць, -лця́, m. Kelchblatt, (sepalum); Blättchen, n. B.

Дї́лечко, (-енько), n. dim. s. Ді́ло.

Діли́мий, a. theilbar; 2) -e число́ K. Dividend, m.

Дїли́мок, -мка, rn. Dividend, m.; 2) das Eintheilungsganze, der einzu­teilende Begriff (totum divisum, divi- dendum) Ил.

Дїлини́ця. f.s. Дїлени́ця,Theilung, f.

Дїли́тeль, m. К. Divisor; 2) Erbtheiler, т. [2) absondern, scheiden.

Дїли́ти, v. a. theilen; dividieren;

Дї́лка, f. Зап. II. 356. Halsdrüsse, Mandel, f. ; Gekröse, n.

Дї́льма, adv. theilend Mi. II. 235; 2) s. Для (дїля), через Піс.

Дїльни́й, а. Пол. Т. thätig, be­triebsam, wacker; 2) Arbeits-, -e вре́мя.

Дї́льник, m. H. 203. der tüchtige, wackere Arbeiter; — дї́ла Py. Verrich- ter, Vollbringer, m., 2) Divisor, m.

Дїльни́ця, f. äussere Einfriedung od. Umzäunung eines Gehöftes, Dorfes; 2) Grenze, f.; 3) Antheil, m. K.

Дї́льність, -ости, f. Ил. Energie; 2) Tapferkeit, f. Фр.

Дїльня́, f. Laboratorium, n. Пар. Б.

Дї́ло,n. Werk, n. Arbeit, That, f.; 2) Angelegenheit, Sache, f.; діла не скільки Mop. nicht viel zu thun; по ділу P. II. 144 in Geschäften; ма́ю діло до кого́сь s. Ору́дка; до дї́ла; отся́ річ — das ist das rechte Wort, d. i. wohlgesprоchen; без дї́ла erfolg­los, müssig, vergeblich; дї́ло adv. wirklich, wahrhaft, Гр.

Дїло́ва́нє, n. C. 1,26. Haus-, Wirt- schaftsgeräth, n.\ 2) II. 162. Verschlag, m. Hürde; Planke f. Kv. 62. feldw ärtiger Zaun 4. V. 4б8. Зак. [mann, m.

Дїлови́й, а. чоловік Фр. Geschäfts-

Дїлови́тость, -ости, f. Gm. Ge­schäftigkeit, f. [Leiter, Meister, m.

Дїлово́дець, дця, m. Werkführer,

12. b.

Ді́льский

Ді́льский, v. von Thälern, von Ebenen, У. [erhaltene Verschreibung.

Дї́льчий, а. лист ☨ durch Theilung

Дї́ля, s. Для, КУ. ІІ. 85. 91; дї́ля про von wegen- за́-для ; wegen, -halber.

Дім, gew. до́му, m. Haus; Heim, n. туга̒ за до́мом Heimweh, n.; до́ма zu Hause, домі́в nach Hause; від до́ма privatim; за до́мом ausserhalb des Hau­ses ; без до́му і ло́му ohne Dach u. Fach.

Дімо́к, dim. s. Домо́к.

Дін, gew. До́ну, s. Дон.

Дїну́ти, v. а. s. Подї́ти, дї́ти.

Діпра́вди, adv. Ф. s. Спра́вдї.

Дїра́, f. Loch, u. Lücke, f.

Дїра́вий, a. löcherig, mit Löchern.

Дїра́вити, v. a. löchern, Löcher

Дїpа́вкa, f. (łemk) ? [machen.

Дірва́ти, дорива́ти, v. a. alles ausreissen; -ся (до) чого́сь etw. erha­schen, erwischen, erschnappen.

Дї́рганий, ptc. gestickt.

Дїрка́, дї́рочка, f. kleines Loch, Löchelchen, n. Pore f.

Дїрка́тий, дїркова́тий, дїри́стий Пар. а. porös, Пол. [f. Porosität, f. Пол.

Дїрка́тість, дїркова́тість, -ости,

Дїробо́й Ива́нок, m. Hartheu, Jo­hanniskraut, -blut, n. (Hypericum perforatum), B.

Дїробоева́ті, pl. Hypericineae, B.

Дїро́чні, pl. Rhizopoda — Foraminifera, В. [М + B. 292.

Дїрча́віти, v. n. Löcher bekommen?

Дїрча́тий, а. Пол. porös, [mе, m.

Дї́рче, n. Auswuchs am Baumstam-

Діськи, та — Ф. Ilp. V. 212?

Ді́сний, (дї́йсний, -стний), а. .М II. 89. sicherlich, in Wirklichkeit, ge­wiss, sicher, wirklich, wahrhaftig, то ді́йсна пра́вдаas ist wirklich, wahr; дійсне, adv.

Дістава́ти, дістати, v. a. bekommen, erhalten, erreichen ; - язи́ка IІ n. 80 Kunde bekommen, er­fahren; -cя куда́ wohin kommen, gelangen.

Діста́ток, s. Доста́ток M. III. 103.

Дї́́сті, adv. wirklich, in der That(Фp.).

Дїтва́, дїтва́га, дїтво́ра f. coll. Kinder, pl. Kinderwelt, f. 3г. Mi. II. 219.

Дїтва́к, m. Bübchen, Büblein, n ; 2) Aufschössling, m. (B.).

Дїя́тель

Дїтва́чє, n. coll. s. Дїтва́к 2) pl.

Дітва́чий, a. kindisch.

Дітеро́дний, .a. kindererzeugend, Нe.

1. Дї́ти, дїва́ти, v. а. Р. І. 14 aufheben, unterbringen; 2) - ся s. Подї́тися. [на s. Дити́на).

2. Дї́ти, pl. Kinder, pl. (sgl. дїти́-

Дїти́нець, -нця, m. ☨ innere Stadt­befestigung.

Діти́ньский, а. Гол. III. 702. Kindes-, біль Geburtswehen, pl. [Дитя́.

Дїтитє́чко, n. dim. ZP. І. 106. s.

Дітки, gen, дїто́к. Дїточки́, -очо́к, pl. dim. Kinder, Kinderchen, pl.

Дїтменто́вий, а. Р. І. 84. s. Діяменто́вий. [Kindern.

Дїтни́й, а. kinderreich, geseguet mit

Дїтолю́бний, а. die Kinder liebend, kinderfreundlich, ІГ.

Дїтопрода́вець, -вця, т. Kin­derverkäufer, m. ІІІ. І. 384. [kindlich,Зг.

Дїто́чий, а. Kinder-, der Kiuder-;

Дї́тський, а. Кв. II. 117. Kinder-, kinderhaft • 2) s.a.m. ☨ Executor, m. Піс.

Дїтство́, М. І. 14. дїцтво , n. Не. Kindheit, f. Kindesalter, n. -jahre, pl.

Дї́тьтьо, m. в. Дї́дько (дї́тько).

Діфтері́тний, а. diphtheritisch.

Дїцкува́ти, v.a.pfänden, Пот.III.48.

Дїцо́к, -цка́, m. Pfand, n.

Д ія, f. Drama, n. IIІ. І. 372; 2) Act, Aufzug, m. К; 3) Thätigkeit, Beschäf­tigung, М. III. 38; Handlung, That, f. III. 53.; 5) Кл. Geschichte, f. bes. pl. дії (vgl. Подї́я). [соп m.

Дія́кон, (дя́кон), m. Diaconus, Dia-

Дія́ко́нник, m. Messbuch für die Diaconen, n.

Дія́конство, n. Diaconen-Weihe,/.; 2) -amt, n. -dienst m.; 3) coll. Diaconenstand, m.

Діяконува́ти, v. n. als Diaconus beim Gottesdienste thätig sein, [ний,etc.

Дія́льний, дїя́льність, s. Дїя́тель-

Діялекти́чний, a. dialectisch.

Діямаґни́тний, а. diamagnetisch, Пол. [Kleinod, n.

Діяме́д, m. Р. І. 83. –діяде́м Diadem,

Дія́мент, m. Diamant, n.

Діяменто́вий, а. diamanten.

Дія́на, f. Diana, Mondgöttin, f. Mond, m.ІІІ. І. 325. [handelnde Person;

Дїя́тєль, m. der Thätige, Wirkende;

Дїя́тельний

Дїя́тельний, а. thätig, thatkrfätig, betriebsam. [keit, f. Wirken, n.

Дїя́тельність, -ости, f. Thätig- Діяти, v. a. thun, handeln, machen;

-ся geschehen, sich zutragen; dauern, Девч. най ся s тим часо́м діє es soll

Дїя́ч, т. s. Дїя́тель. [vorübergehen.

Длина́, f. gr. Länge, f. Под.

Длї́, praep. в.Для ; за́длї Ф. = за́-для.

Для, praep. mit d. Genit, für jmdn ; 2) wegen jmds, halben; для уго́ди сьвяти́х ІІІ. І. 385. um den Heiligen ge­fällig zu sein; для-чо́го weswegen, wes­halb ; для-то́го (то́го для) deshalb, des­wegen, darum ; 3) блйзько для — ne­ben, neben an ; 4) для сво́го звича́ю gemäss, nach Mi. IV. 526. [Гаї́тися.

Для́ятися, Ч. IV. 556. säumen s.

Дмитро́, Дми́трик, Дмитру́сь, m. Demetrius.

Дму, дмеш, дме etc. s. Ду́ти.

Дму́хати, дму́хнути , v. а. blasen, wehen, pusten; v. п. mit Windeseile davonstürmen.

Дmуxача́ да́ти, Н. 85. sich eilig aus dem Staube machen, entfliehen.

Дна, f. Gebärmutter, f.

Дне́вний, a. Tag-, Tages-.

Дне́вник, m. Tagesblatt, Journal, n.; 2) Tagfalter, pl. (Diurna).

Днеда́вний, a. alt, aus der Vor­zeit Ш. II. 151.

Дне́нце, n. Ч. V. 110. Art Trink­geschirr ; 2) дненьце́, денце́ dim. s. Дно.

Днесь, дне́ська, adv. heute, Ог. 167.

Дне́шний, а. s. Ни́нїшний, До.

Дни́на, (d. Дни́нка), f. s. День.

Дни́нї, adv. s. Ни́нї Гол.

Дни́ньськи, дни́ньць и, adv. mit jedem Morgen Фр.

Дни́ти, v. а. s. Задни́ти. I.

І. Дни́ш, m. II. n. 78. (aug. v. день) ein Unglückstag.

II. Дни́ще, n. Sitzbrett des Spinnrokkens, n.; 2) ча́йки Höhlung des Bootes, Др.

Днї, praep. Wgr. 128. innerlich, innen, Inneren.

Днівка, f. Tagarbeit, f. [fluss, m.

Дніпе́р, -пра́, Днїпро́, т. Dnieper-

Днї́пра, f. Dniepernixe, f.Пic.

Днїпро́вий, днїря́ньский, а. Dniepr-. [perfluss, п.

Днїпря́нщина, f .Land am Dnie-

До

Днїcте́p, -стра́, m. Dniesterfluss, m.

Днї́стра, f. Dniesternixe, -nymphe, f. Піс.

Днї́cтpик, m. Nbfl. des Днїсте́р.

Днїстрі́вка, f. Art Stockente, f.

Днїстрова́нка, Днїстря́нка. f. Be­wohnerin des Dniesterufers; 2)s. Днї́стра.

Днїстро́вий, днїстря́ньский, а. Dniester-. [Dniesterfluss, n.

Днїcтpя́ньщна , f. Land am

Днї́ти, v. n. tagen; днї́є es däm­mert der Tag.

Дно, n. Boden, Grund, m. (in e. Fass, Geschirre , Flusse, Meere). * Boden, un­terste Schichte (Hefe) der Gesellschaft ; 2) Grund eines Gewebes, e. Teppichs.

Днова́ти, (дну́ю, дну́єш), днюва́ти (дню́ю, дню́єш) ІІІ. 1.1. den Tag hin­durch verleben.

Дньо́вка, f. gr. С. І. 215. Rasttag, m.

Дну́ка, adv. ungr. inneu, nach innen, hinein Гол. III. 426. Mi. IV. 525.

1. До, s. To P. I. 59. Л. 118; доб== тоб=то6и Л. 25. 52.; 2) s. Та; 3) дой= той, то и (і).

1. Д о (ді), praep. 1) mit d. Genit. Mi. IV. 519—525. zu, an; nach, bis, hin; до Бо́га моли́тися, pу́ки взноси́ти, до кого́ ли́сти писа́ти; до міся­ця, bis zu Ende des Monats; коси́ти до місяця (при мі́сяци) beim Mondlicht; до зірни́цї, (до) ді́-дня vor Tagesan­bruch, bei Morgenröthe, до міста nach der St. in die St. до-в-мі́ста , до-в-села́ bis in die Stadt, in das D. hinein; до ти́сяч etc. gegen Tausend etc.; до во́лї genug Ог. 115. не до ми́слоньки менї Ме. 285. nicht nach meinem Sinn; мені не до то́го тепе́р ich habe jetzt dazu keine Lust; ласка́вий до ме́не, gegen mich, mir gegenüber freundlich; лїни́вий до робо́ти; не до сьмі́ху бу́ло war nicht zu lachen! до чо́го? wozu? до чо́го то йде́ ? wohin geht das, wo­rauf zielt das ab ? що тобі до то́го ? was geht das dich an? до ро́ку три ра́зи dreimal im Jahre ; добу́в (до) ро́­ку er blieb bis zu Ende seines Dienst­jahres im Dienste; 2) in Zusammensetzun­gen mit Verben zeigt es an eine Richtung wohin, (zu welchem Ende, Ziele) u. die Vollendung der Handlung, die das Ver-

bum ausdrückt: zu Ende, ganz, vollеnds, (vgl. недо-) Oг.206: hinzu-, heran-; ab-, aus-, er-, ver-, zu. Mi. IV. 202—205.

Доба́

Доба́ , f. bestimmtes Zeitmass: Tag u. Nacht: 24 Stunden; 2) Zeitpunkt; Zeitraum, m. Periode, f. [gen,vermehren.

Доба́вити, (-вляти), v. a. hinzufü-

До́ба́вка, f. s. Дода́ток, Левч.

До́бaг, m. gew. pl. seltsame Wün­sche, Launen.

Добага́ти, v. n. собі́ launige Wün­sche haben. [voll, distinguirt, Зар.

Доба́жний,a. ausgesucht; geschmack-

Добала́кати, v. а. zu Ende das Gespräch führen.

Добача́ти, доба́чити, v. a. bemer­ken, wahrnehmen ; не — nicht genau, nicht gut sehen u. daher nicht erken­nen, Ш. I. 195. nicht bemerken, kaum sehen. [aufmerksam. T.

Доба́чливий, a. scharf sehend,

Доба́чний, a. bemerkbar, wahr­nehmbar, T.

Добера́ти (-бир-), дібра́ти, v. а. zu-, hinzunehmen; zuwählen; auslesen, aussuchen; собі v. n. wählerisch, ver­zogen sein; 2) — ся gut zu einander- passen ; b) дочого́ sich an etw. machen, eingreifen ; gelangen; einbrechen : до комо́ри. [gezeichnet.

Добе́рський, a. vorzüglich, aus-

Доби́раний, a. eigens wozu ge­wählt; s. Добі́рний.

Доби́ти, добива́ти, v. a. noch mehr schlagen, vollends schlagen ; кого́ jmdn todtschlagen, ihm den Rest, den Todes- stoss geben, den Garaus machen; *jmdn gänzlich ins Yerderben stürzen, ruini- ren ; — торгу́ einen Kauf abschliessen ; — віку́ віково́го Ш. І. 167. zu Ende des Lebens sich hindurchschlagen, mühse­lig durchleben ; — до бе́рега ans Ufer stossen; 2) — ся sich den letzten Stoss geben ; чого́ etw. erkämpfen, erfechten; mit Mühe erlangen; куда́сь, до міста mit Mühe sich wohin durchschlagen ; добива́тися о що um etw. kämpfen, nach etw. trachten, streben.

1. Доби́ток, -тка,—смертний Ж. III. 57. tödlicher Schlag, Todesstoss, m.

2. Доби́ток, -тку (-о́ы-), m. Habe an Yieh, f.; 2) Menge, Fülle, f., щось доби́тком ма́ти wovon Ueberfluss haben.

Доби́тча, -а́ти, n. Vieh, n.

Добро

До́бич, доби́ча, f. Beute, f.; 2)Vieh, n.

Доби́чник, m. Freibeuter, Räuber m. Ч. V. 1052.

Добіга́ти, добі́гти, добі́чи, v. n. im Laufe erreichen, einholen ; 2) her­zulaufen. [das Beste.

До́біp , g. до́бору, m. Auswahl, f.

Добі́рний, а. ausgewählt, auser­lesen, der beste.

Добі́рчивий, a. wählerisch.

До́блесть, -ести, f. ☨ schöner Vor­zug, Tugend f. [Ог. 115.

До-бли́зька, adv. Под. annähernd

Добови́й, a. eine доба́ fassend.

До́бош, m. Добоша́нка f. N. der Berge.

До́бре (до́брі.добро́), adv. gut, wohl, Ог. 114. до́бре ма́єш hast Recht до́бре тобі́ так! geschieht dir recht; до́бре ему з тим er befindet sich wohl dabei; добро́ мені́ й тілько ich nehme Vor­lieb schon damit; до́бре му дав hat ihn tüchtig, weidlich abgeprügelt.

Добремисля́чий, a. gutgesinnt, wohlmeinend. [brav.

Добре́нний, a. sehr gut, bieder,

Добреха́тися, mit dem Lügen an ein (schlimmes) Ende kommen.

Добри́-день! = Добри́й день s. День; добра́-ніч! gute Facht! добри-́- ве́чер! = до́брий в.! Ог. 94. з.

Добри́дник, m. П. 230. Zecher, m.

Добри-до́сьвіток, m. Ог. (61.) V. 51. als Gruss: gut Morgen!

До́брий, a. gut; bieder, gutherzig, gütig; 2) echt; tüсhtig, до чо́го wozu tauglich; 3) чого́ до́брого! Ш. І. 377. da fehlte noch das! по до́брому in Güte, gütlich.

До́бринь, m. Fbfl. d. Че́ремош ч.

Добри́ти, v. a. begütigen ; 2) guteissen, loben M. II. 171; glücklich preisen; segnen I. 44.

Добрі́ший, compar. v. До́брий, s. Лучший; 2) sehr gut (В).

Добріни́ця, f. „ein gutes Herz".

Добрі́нкий, Wgr. XX. Добре́нький a. gutherzig. [gut (erhalten).

Добрі́ський, а. ще —noch ganz

До́брість, -ости, f. Кв. II. 148. s. Доброта́, ГШ. [figer Mensch.

Добрі́тка, m. f. scheinheiliger, pfif.

Добро́, п. etwas Gutes; Tugend, f. кого́ добру на́вчи́ти, jmdm. den Wegzum Guten weisen ; 2) Gut, n. Hab' u. Gut, Eigenthum, n. Habseligkeit, f.) 3) Wohltat, f. зa моє́ добро́ штовх мене́ в ребр́ (vom schnöden Undank); 4) Glück, n. Wohlstand, m. в добрі́ ся не чує́ lebt sorglos im Genüsse des vollsten Glückes; з до́бра-ми́ру засла́б erkrankte ohne dass man die Ursache weiss; s- добра-ди́ва unvei hofft. 5) Buchst, д.

Добро́бит

Добро́бит, (-бут К.) m.Wohlstand,m.

Добровільний, a. freiwillig; 2) Ме. 147. gutwillig, gutmüthig Ч. IV. 86.

Доброві́льність, -ости, f. Gut­willigkeit, f. Пap. [-duftend ІІІ.ІІ.270.

Доброво́нний, a. wohlriechend,

Добродзї́йка, f. pol. Pfarrersgattin Ч. III. 436.

Добро́дїй, m. Wohlthtäer, Gönner, m .; 2) “gnädiger Herr."

Добрj́дїйка, f.M. „gnädige Frau;" 2) s. Доброд]́телька, [thätig М ІІІ.

Добродї́йний, a. wohlthätig, mild-

Добрбдї́йство, n. Wohlthat, f.) 2) coll. Сm. die Herren, geehrte Herren die Herrschaften, geehrtes Publicum.

Добродї́тель, ІГ. (-дїя́тель М ІІІ.) m. s. Добро́дій 1); 2) f. Ос. (61) VIII. 91. Tugend, f. [Wohlthдterin, f.

Добродї́телька, f. Др. с. 297.

Добродї́тельний, а. 11р. II. 269. wohlthätig, gutthätig; 2) tugendhaft, К.

Добродї́тельство, n. Ж ПІ. s.

Доброду́шний, а. gutherzig; gemüthlich. [herzigkeit; Einfalt, f.

Доброду́шність, -ости, f. Gut-

Доброжичли́вий, а. доброжела́тель, m. Не. wohlmeinend, gutge­sinnt; gewogen, wohlwollend, Кл.

Доброзижду́щий, а. ☨ Gutes schaffend ПІ. II. 239. [licher Apfel (£.).

Доброква́ска, f. angenehm säuer-

Добромисля́чий, a. gutgesinnt, ГШl. [redt, K.

Добромо́вний, a. gut redend, be-

Добропло́дний, a. gute Frucht hervorbringend, Пy.

Добросе́рдний, а. М Ш. guther­zig, barmherzig; hochherzig Ш. II. 240.

Доброcе́ рдніctь, -ости, f. Gut­herzigkeit, f. Пар.

Доброті, f. Güte; Gutheit, f. — cepця́ Gutartigkeit f. Пap.[Rechtschaffene.

Довга́ль

Добротво́рець, -рця, m. К. der

Добротвори́ти, v.n. wohlthun ГШ.

Добротво́рний, a. gut wirkend, Gutes stiftend, heilsam, erspriesslich.

Добротли́вий, a. gütig, Top.Г ПІ.

Добро́тний, а. (Сн. 214) guter Sorte.

Доброхі́ть, adv. gutwillig M. I. 73. freiwillig, Ог. 115. [trefflich.

Доброче́сний, а. Ру. untadelig,

Доброчи́нний, а. wohlthätig, mildthätig, Сm. [thätigkeit, f.

Доброчи́нність, -ости, f. Mild-

Добро́шин, m.N. е.Berges. [1.253.

Добря́га, m. herzguter Mensch ІІІ.

Добря́чий (-я́щий He.), a. s. До́брий : tüchtig, gut gezimmert: ла́вка; 2)gutherzig, herzensgut. [2)s.Добувати.

Добу́ванє, m. Gewinnung, f. Пол.)

Добува́ти, добу́ти, v. s. erstürmen, einnehmen: міста; 2) herausnehmen, -ziehen, zücken: меч; 3) hervor-, he­rausbringen, gewinnen ; 4) v. n. до якого́сь часу́ bis zu einer gewissen Zeit wo bleiben; ти́жня, ро́ку bis zu Ende der Woche, des J. verbleiben (im Dienst); 5) -— ся до чого́сь mit Gewalt ein­dringen, einbrechen; з чого́сь sich he­rausarbeiten.

Добуткова́нє, n. Erwerb, m. К.

Добу́тний, а. erwerbbar.

Добуток, -тка, m. Product, Resul­tat, Ergebnis, n .

До́буш, до́боїн, m. s. Довби́ш.

Добуші́вка, f. Axt mit schmaler Schneide, f.

Довари́ти, (-рувати), v. a. gar kochen ; 2) heiss schmieden, Кв. II. 415.

До́вбавка, f. s. До́вбало, довба́ч, до́вбуш, m. Specht, m. (Picus).

До́вбанє, n. das Meissein.

Довбани́на, f. Klauberei, f.

Довба́ти, v. а. stochern, meisseln, höhlen ; 2) * viel vergeblich sprechen.

Довба́чка, f. Zahnstocher, m.

Довбе́нька, довбе́шка f. dim. s. До́вбня ; 2) Trommel-, Zitherstдbehen, n.

Довби́ш, до́буш, m. Trommel-, Pau­kenschlдger, m.

До́вбня, f. Handramme, f. Schlägel, m. (aus Holz); Todtschlдger, m.

Довг, m. Schuld, f.

Довга́ль, (-га́нь), m. Langmann, m.

Довгана́стий

Довгана́стий, а. Cm. länglich.

Довга́ня, f. s. Веретї́льниця.

Довгастї́нки, pl. längliche Pflau­men, (В ).

Довга́стка, f. Paramecium, В.

Довгеле́зний, (-ене́зний), а. sehr lang, überaus lang.

До́вгий, a. lang; langdauernd, lang­wierig ; 2) — а лоза́, скака́ти в до́вгої лози́ Art gymnastisches Spiel He.; 3) до́вга Umsprechung st. Га́дина, (vgl. довга́ня). [lang, genug lang.

Довге́сько, довге́нько, adv. sehr

До́вгість, -ости, f. Länge, f.

Довгобра́зий, а. -e лице́ läng­lich, oval, He.

Довгова́тий, a. länglich, oval.

Довгові́їй, a. mit langen Augen­wimpern.

Довгові́чний, a. langjährig, langle­bend; 2)altehrwürdig; 3)dauerhaft; Кч 41.

Довговоло́сий, a. langhaarig.

Довгогри́вець, -вця, m. довгогри́вий, а. langmähnig; langhaarig.

Довгоклю́гий, а. — спіс К. mit langer Spitze. [oval, He.

Довгокру́глий, a. länglich rund.

Довголї́тє, a. lange Jahre, pl. ho­hes Alter. [Jahre lebend.

Довголї́тний, a. langjährig, lange

Довгоми́на f.Др.с.305s. Домови́на?

Довгому́д, m. Ч. II. 95. Art Ungethüm, Halbmensch, Werwolf, m.

Довгоно́гий, а. довгоно́жка, Ч. IV. 136. langfüssig, Langfüssler, m.

Довгоно́сий, а. mit langer Fase, langnasig.

Довгоно́сик, -ика, m. –берези́нець, m. Reben Birkensteoher, m. (Rhyn- ohites betuleti); 2) –сливо́чник, Pflau­menrüsselkдfer, m. (Magdalis pruni); Зак.

Довгоо́стий, a. langbegrannt, В.

Довгопо́лий, а. mit langen Rock­schössen, Ш. II. 246.

Довгору́ка, m. f. довгору́кий Langhand, Langfinger, m. (Dieb); 2) langarmig.

Довгота́, f. Länge, f. [Gesicht.

Довготва́рий, a. mit länglichem

Довготеле́сий, a. mit langge­strecktem Leibe, Гл. б. 20; 2) hoch gewachsen, schmächtig. [thig, Нар. Довготерпелйвий, a. langmü-

Дови́дність

Довготерпели́вість, -ости, f. Ilap. (-терпінє, n. K.) Langmuth, m. ІІІ. Langmüthigkeit, f. [Ilap.

Довготрива́лий, a. langwierig,

Довгоу́хий, a. langöhrig, Langohr.

Довгохво́стий, а. langgeschwänzt.

Довгочерешко́вий, a. langge. stielt, В.

Довгоши́їй, а. Не. langhalsig.

Довгоши́йка, f. –каченя́тко en­tenartiges Halsthierchen, (Trachelius anas) Пол.; 2) Otion В.

Довгоязи́кий, a. mit langer Zunge.

Довгу́ля, f. Langfliege; (Longina),B.

Дове́зти, s. Довози́ти.

До́вepг, m. Пар. Wurfweite, f.

Доверга́ти, довере́чи, s. Докида́ти.

Довередува́тися, durch вередо́ване etw. erlangen.

Доверше́ний, а. vollkommen, Зар. Доверши́ти, (-ша́ти), v. а. voll­ständig ausführen; vollbringen, vollenden; ergänzen.

Дове́сти, доводи́ти, v. a. hin-, zu­führen, dazu-, dahinbringen; доводить ся es trifft sich, es kommt dazu, dahin ; мені не дове́ло ся поба́чити ich ver­mochte nicht zu sehen, hab'es nicht erlebt; 2) er-, beweisen, darthun; begreiflich machen M. II. 26.

Довж, М. IІ. 166. Кл. довжина́, довжі́нь, довже́нь, довже́вінь, f. (be­trächtliche) Länge, f.

Довжа́стий, a. sehr lang.

Довже́н, а. s. До́вжний.

Довже́нний, довге́нний, а. дов­же́зний С.ІІ.18. sehr lang. Ilom.III.108

Довжико́ві я́годи Н.275. s. Дере́ч.

Довжи́ти, v. а. verlängern, in die Länge ziehen; ра́лом der Länge naсh das Feld bearbeiten; віку́ кому́сь — lange leben lassen; — ся sich lange ziehen, lang währen; Левч.

До́вжний, а. schuldig, verschuldet.

Довжни́к, m. Schuldner, m.; 2) Augentrost, m. (Euphrasia offic.).

До́вжниця, f. Schuldnerin, f. Baх.K.

Довжня́, f. Länge f.

Довжо́н, а. gr. Кв. II. 385. я — ich muss, ich soll, bin verpflichtet.

Дови́дний, а. T. sichtbar, bemerk­bar, merklich.

Дови́дність, -ости, f. Ansicht, f. Einblick, m. Evidenz, f. Т. Sichtbarsein, n.

Дови́шній

Дови́шний, (-ній), а. Ме. 89. si­cher, untrüglich in der Wirkung, — її ча́ри Л. 17.

1. До́від, -воду, до́відок, -дку m. [вед-, вод-] Beweis, т. Begründung, Argumentation, f. б. До́каз ; ГШ. Ил:, 2) Ursache, f. Grond, m.

2. До́від, -віду, m. до́відь-іди, f. Зак. [від-] Erkundigung, Kundschaft, f. Мак. за до́відом K. mit Vorwissen.

Довідати, v. а. кого́ sich nach jmdm erkundigen ІІІ. 1. 289; (довідувати) — ся за ко́го (що), о кім er­fahren; Kunde erhalten, sich erkun­digen nach jmdm.

Довіднйй, а. В. wirksam; до́відно (-e). adv. beweislich, sicherlich, gewiss, sichtlich, Kн.

Дові́дця, К. ОБ. дові́дчик, C. II. 146. m. Anführer, Führer, m. [vermuthen.

Дові́жуватися, M muthmassen,

До́віз, -озу, m. Zufuhr, f.

Довілє, n. Zufriedenheit, f. Фр.

Дові́льний, а. М. III. 126.-—на все mit Allem zufrieden, genügsam ; in Allem willig; довільно adv. genug.

Дові́льність, -ости, f. Zufrieden­heit, f. Пар. [Vertrauen, n. Zuversicht, f.

Довіра, f. Не. дові́рє, довірене, Ле.

Довіре́нний, а довіре́нник, m. У. der Vertraute, Vertrauensmann ; 2) Bevollmächtigter.

Довіре́нність, дові́рність, Пу. -ости, f. Vertrauen, Zutrauen; 2) Voll­macht, f. G. II. 102.

Дові́рка, f. Vertrauen, n. Нар. Ог:, 2) Credit, m. Ilap. Terrn.

Довірити ся кому́, Кн. Zutrauen zu jmdm fassen; довіри́ти кому́ jmdm trauen.

Довіро́чний, a. Credit-. Term.

Довірчи́вий, a. leichtgläubig ; adv. mit Zutrauen, vertraulich.

Довірчи́вість, -ости, f. Leicht­gläubigkeit, f. У.

Дові́чний, (-ві́шн-). a. ewig, ewig­lich, immerwährend АД. I. 334. H. 31.

Дові́чно, adv. s. Доо́чно (В.).

Довмі́ти, v. а. Py. s. Надоу́мити.

Доводи́ти, v. а. s. Дове́сти ; ким jmds Anführer sein; etw. befehligen.

Дово́дниця, f. Blutader, Vene_; f.

Доганя́ти

Доводни́чий. a. zur Blutader geh., Venen-,

Довози́ти, дове́зти, дово́жувати, v. a. herbei zuführen, (mit d. Fuhr­werk) ; 2) zu Ende fahren.

Дово́лї, adv. genug, hinreichend.

Дово́льний, а. М ІІІ.96. s. До­ві́льний.

Довольни́ти ся, zufrieden sein, sich zufrieden stellen, Vorlieb womit nehmen, Зак. [ність ; 2)Willkür, f. Ган.

Дово́льність, -ости, f. s. Довіль-

Дово́льство, n. У. Willkür, f.

Дово́ля. F. М.+Б 345. Ueberfluss,m.

Довоми́на, /. Ч. II. 541. s. Домови́на Ог. 95.

Довпора́ти, v. її. Зг. s. Упо́рати ся.

Довсто́тку, s. Досто́гку.

Довтї́пний, а. М. s. Доте́пний ; aufgeweokt; С. II. 155. gescheidt, klug С.IІ 155. [u.Liebeln zum Ziele gelangen.

Довуркота́ти ся, durch's Girren

До́вшати, v.n. länger werden, Левч.

Довшки, рl. N. е. Berges.

До́гад, m. Vermutung, Muthmassung, Annahme, Conjectur, f. не в до́гад кому jmd vermag nicht zu begrei­fen, zu errat'nen, Кч. 26; 2) Zweifel, m. Bedenken, n.: без до́гаду Гол:, 3) s. Згідка W.

Догада́ти ся, дога́дувати ся ver­muthen, muthmassen ; 2) sich besinnen, auf den Gedanken kommen, endlich

Догаджа́ти, s-Догоди́ти. [merken.

До́гадка. (d дога́дочка) f. s. До́гад 1).

Дога́дливий, а. einer der alles ohne (ausdrücklichen) Befehl, auf ei­genen Antrieb thut, der leicht von selbst alles weiss, erräth: zuvorkommend; 2) mutmasslich.

Дога́дливість, -ости, f. Eigen­schaft des Дога́дливий: Zuvorkommen­heit, Feinheit, f. Scharfsinn, m.

Дога́дний, а. ГШ. zu ergänzen, hinzuzudenken. Tabak, ГШ.

1. Дога́н, (d. Догане́ць), m. Art

2. Дога́н, m. K. s. Дога́на.

Дога́на, (d. Дога́ночка), f. Vorwurf, Tadel, m. Rüge, f.

До́ганка, f. У. s. До́гадка.

Дога́нний, а. voll Tadel, rügend, vorwurfsvoll, Кл.

І. Доганя́ти, догони́ти, v. n. кому an jmdm etw. aussetzen, jmdn tadeln, rügen ; jmdm lästig werden, arg zusetzen.