Методи розрахунку основних показників фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості підприємства – одна з найважливіших характеристик його діяльності та фінансово-економічного добробуту. Вона характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за свої борги й зобов’язання і нарощувати економічний потенціал [59, с.87].
Аналіз фінансової стійкості дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності [14, с.315].
У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку. Велике значення мають визначення «певного ступеня» фінансової стійкості, низки чинників, що обумовлюють межу стійкості, обґрунтованості методичних підходів до її оцінки, особливо в умовах економіки кризового періоду.
Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів і може призвести до його неплатоспроможності. Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу, у зв'язку з чим зростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпів економічного розвитку підприємства.
Сьогодні головною проблемою ефективного функціонування підприємств України є відсутність комплексної системи оцінки фінансової стійкості, яка б справді допомогла керівництву підприємства виявляти «критичні точки» та ухвалювати управлінські рішення.
Щоб бути реалізованим у ході аналізу й контролю, поняття «фінансова стійкість», повинно бути формалізовано у вигляді системи показників. Саме вони є важливим інструментом оцінки, планування та управління діяльністю підприємств.
На основі дослідження та узагальнення різних методичних підходів щодо оцінювання фінансового стану підприємства виокремлюють три фундаментальних:
1) визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів підприємства джерелами їх формування;
2) обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження їх в динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків щодо фінансового стану підприємства;
3) застосування одного інтегрованого показника, який складається з декількох найбільш вагомих коефіцієнтів, визначення певних меж його значення для ідентифікації фінансового стану підприємства.
Економічною сутністю фінансової стійкості підприємства є забезпеченість його запасів і витрат різними видами джерел фінансування. Вартість запасів і витрат (ЗВ) відображається в другому розділі активу балансу. Кількісне значення цього показника визначається сумування даних по таких балансових рядках [52, с.101]:
ЗВ = ряд.100+ряд.110+ряд.120+ряд.130+ряд.140.
(1.1)
Значення і сутність фінансової стійкості відображається в її показниках. Розрізняють [59, с.88]:
І. абсолютні показники фінансової стійкості;
II. відносні показники фінансової стійкості.
ІII. Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості.
До абсолютних показників фінансової стійкості відносять такі групи показників:
А) які характеризують джерела формування запасів і затрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:
1. Наявність власних оборотних коштів (Квл.о.к) – характеризує чистий оборотний капітал [52, с.101]:
Перший спосіб.
Квл.о.к = Власний капітал – Необоротні активи = ІП-ІА=ряд.380 – ряд.080.
ряд.080.
(1.2)Другий спосіб.
Квл.о.к = (ІІА+ІІІА) – (ІІП+ІІІП+VП)= (ряд.260+ряд.270) – (ряд.430+ряд.480+ряд.620+ряд.630).
(1.3)
2. Наявність власного капіталу і довгострокових зобов’язань для формування запасів і витрат – Квл.дз (функціонуючий капітал):
Квл.дз = Власний капітал + Довгострокові зобов’язання – Необоротні активи =
= ІП+ІІІП - ІА=ряд.380 +ряд.480 – ряд.080.
(1.4)
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (Кзаг):
Кзаг. = Власний капітал + Довгострокові зобов’язання + Короткострокові кредити – Необоротні активи = ІП+ІІІП +ряд.500 - ІА=
= ряд.380 +ряд.480+ряд.500 – ряд.080.
(1.5)
Б) показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:
1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (∆Квл.о.к) для формування запасів і витрат:
∆Квл.о.к = Квл.о.к – ЗВ.
(1.6)
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і Довгострокових зобов’язань для формування запасів і витрат (∆Квл.дз):
∆Квл.дз = Квл.дз – ЗВ.
(1.7)
3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (∆Кзаг):
∆Кзаг = Кзаг – ЗВ.
(1.8)
За допомогою цих показників визначається трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:
S(К)={1, якщо К>0; 0, якщо К<0.
(1.9)
Розрахунки
наведених показників дають можливість
класифікувати підприємства за ступенем
їх фінансової стійкості. Можливі чотири
типи ситуації (див. табл.1).
Таблиця 1.1
Типи стійкості фінансового стану підприємства [17, с.187]
№ п/п |
Тип стійкості фінансового стану |
Значення коефіцієнтів |
S |
||
∆Квл.о.к |
∆Квл.дз |
∆Кзаг |
|||
1 |
Абсолютна стійкість |
≥0 |
≥0 |
≥0 |
1,1,1 |
2 |
Нормальна стійкість |
<0 |
≥0 |
≥0 |
0,1,1 |
3 |
Нестійкий фінансовий стан |
<0 |
<0 |
≥0 |
0,0,1 |
4 |
Кризовий фінансовий стан |
<0 |
<0 |
<0 |
0,0,0 |
1. Абсолютна фінансова стійкість: цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси і витрати підприємства покриваються власними оборотними коштами і підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів (S{1,1,1}):
ЗВ < Квл.о.к.
(1.10)
Така ситуація зустрічається рідко, і не розглядається як ідеальна, оскільки означає, що керівництво підприємства не вміє, не бажає або немає можливості використовувати зовнішні джерела фінансування для основної діяльності [52, с.102].
2. Нормальна фінансова стійкість (S{0,1,1}): цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси і витрати підприємства покриваються власними оборотними коштами і довгостроковими позиками. Такий тип фінансування з погляду фінансового менеджменту є «нормальним» і для підприємств найбільш бажаним:
ЗВ < Квл.дз.
(1.11)
3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан (S{0,0,1}): цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси і витрати підприємства покриваються власними оборотними коштами, довгостроковими позиками та короткостроковими кредитами і позиками. Така ситуація характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел фінансування запасів і витрат і пов’язана з порушенням його платоспроможності:
ЗВ < Кзаг.
(1.12)
4. Кризовий фінансовий стан (S{0,0,0}): У такій ситуації підприємство знаходиться на грані банкрутства:
ЗВ > Кзаг.
(1.13)
ІІI. Аналіз відносних показників фінансової стійкості.
Усі відносні показники фінансової стійкості можна розділити на дві групи:
А) коефіцієнти капіталізації;
Б) коефіцієнти покриття.
А) Коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансову стійкість з позиції структури джерел засобів:
1. Коефіцієнт автономії Кавт (або коефіцієнт фінансової незалежності, або коефіцієнт концентрації власного капіталу):
(1.14)
2. Коефіцієнт фінансової залежності Кзал (або коефіцієнт концентрації позикового капіталу):
(1.15)
Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства і втрату фінансової незалежності. Цей показник обернений до коефіцієнта автономії [14, с.118]:
(1.16)
3. Коефіцієнт фінансового ризику Кф.р. (або коефіцієнт фінансового лівериджу). Даний показник показує скільки на кожну гривню власних засобів, вкладених в активи підприємства, приходиться позикових коштів. Чим більше значення показника, тим вищий ризик акціонерів, оскільки у разі невиконання зобов’язань зростає можливість банкрутства підприємства:
(1.17)
4. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами (Кз.о.а):
(1.18)
Характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, які необхідні для фінансової стійкості.
5.
Коефіцієнт забезпеченості запасів і
витрат власними оборотними коштами
(Кз.з). Цей коефіцієнт показує наскільки
запаси і витрати покриті власними
оборотними коштами або мають потребу
в залученні позикових засобів:
(1.19)
6. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км)
(1.20)
Цей коефіцієнт показує наскільки мобільні власні джерела засобів з фінансової точки зору. Нормальною, вважається ситуація, коли коефіцієнт маневреності незначно збільшується. Різке зростання даного коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність
Б) Коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування.
1. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень (Кп.д.в):
(1.21)
Логіка розрахунку цього показника ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використовуються для фінансування придбання основних засобів та інших реальних активів. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів профінансована зовнішніми джерелами [52, с.106].
2. Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення даних показників, у розрахунках використовуються тільки довгострокові джерела засобів. У цю групу входять два взаємопов’язані показники:
2.1) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів (Кд.з.п.з):
(1.22)
Збільшення значення коефіцієнта довгострокового залучення позикових засобів в динаміці є негативною тенденцією та означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше залежить від зовнішніх інвесторів.
2.2) Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел (Кф.н.к.д):
(1.23)
де, ВК – власний капітал; ДЗ – довгострокові зобов’язання.
Сума цих показників дорівнює одиниці.
У зарубіжній практиці поширена думка, що частка власного капіталу (ВК) у загальній сумі джерел довгострокового фінансування (Кф.н.к.д) має бути досить велика 0,6 (60%), тільки тоді рентабельність власного капіталу буде відповідати визначеним оптимальним значенням [52, с.107].
3. Коефіцієнт забезпеченості по кредитах Кз.к (або коефіцієнт покриття відсотків):
(1.24)
де, Фр.з.д.до оп. – фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування; Фз. – фінансові витрати (витрати на виплату відсотків за кредит).
Коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Якщо буде зменшуватися значення коефіцієнта в динаміці, то це буде свідчити про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит [29, с.121].
Методика аналізу наведених вище коефіцієнтів полягає, головним, чином у порівнянні:
фактичних коефіцієнтів поточного року з торішнім, а також з коефіцієнтами за кілька звітних періодів;
фактичних коефіцієнтів з нормативними;
фактичних коефіцієнтів з показниками конкурентів (дані беруться з фінансових звітів, що подаються у фінансові статистичні органи);
фактичних коефіцієнтів із галузевими показниками [14, с.314].
Одним із способів оцінки фінансової стійкості є інтегральний підхід, який дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної системи, коли господарські зв'язки підприємства, що існували раніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв'язків з партнерами, зацікавленими у достатній фінансовій стійкості.
Показники фінансової стійкості за цього підходу характеризують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття. Цей підхід цікавий тим, що на відміну від усіх охарактеризованих вище, у процесі його здійснення кожний з показників розглядається у взаємозв'язку з іншими показниками. Крім того, для загальної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства:
(1.25)
де,
,
— коефіцієнт довгострокового залучення
коштів у звітному та попередньому
періодах;
,
— коефіцієнт забезпечення матеріальних
запасів власними оборотними коштами у
звітному та попередньому періодах;
,
— коефіцієнт співвідношення позикових
та власних коштів у звітному та
попередньому періодах;
,
— коефіцієнт реальної вартості майна;
,
— коефіцієнт постійного активу.
Критерії оцінки цього показника такі:
якщо Фс > 0, то це свідчить про збільшення фінансової стійкості підприємства,
- якщо Фс < 0, то це свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства [9, с.326-328].
Оцінка фінансової стійкості, як критерію надійності, дозволяє зовнішнім суб’єктам аналізу визначати фінансові можливості підприємств на тривалу перспективу. Існуючі методики аналізу фінансової стійкості передбачають проведення досліджень у декілька етапів. Нами, запропоновано оцінювати фінансову стійкість не за двома напрямки, а за трьома, а саме: розрахунок відносних показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства з точки зору структури і стану майна та джерел формування капіталу; розрахунок абсолютних показників, які характеризують забезпеченість запасів джерелами формування та дозволяють визначити відповідний тип фінансової стійкості підприємства; розрахунок показників порогу рентабельності і запасу фінансової стійкості.
Отже, основна мета аналізу фінансової стійкості полягає у визначенні спроможності будь-якого підприємства протистояти негативній дії зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на його фінансовий стан. Підсумком такого аналізу повинен бути висновок щодо спроможності підприємства здійснювати фінансово-господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, готовності до погашення своїх боргів, а також щодо вірогідності збереження такого стану підприємства. Цьому сприятимуть результати розрахунку та поглибленого факторного аналізу показників порогу рентабельності й запасу фінансової стійкості як основи обґрунтування шляхів забезпечення стабільності функціонування суб’єктів господарювання в ринковому економічному середовищі.