Гендерна лінгвістика

Початок тендерної лінгвістики припадає на кінець 60-х - початок 70-х років XX ст. - час, означений і переходом від структуралізму до прагматики, і розвитком соціолінгвістики. Саме в цей період сформу­валось кілька лінгвістичних напрямів, які умовно, слідом за А.Кириліною, можна розмежувати таким чином: 1. Соціолінгвістичні гендерні дослідження; 2. Феміністстська лінгвістика; 3. Власне гендерні дослід­ження, які вивчають обидві статі; 4. Дослідження маскулінності; 5. Психолінгвістичне дослідження статі; 6. Кроскультурні, лінгвокультурологічні дослідження .

Слід віддати належне феміністській лінгвістиці як результату Нового жіночого руху в США і Германії, яка в кінці 60-х на початку 70-х років інституалізувала тендерні дослідження у мовознавстві цих країн, а бібліографія праць, виданих в Америці та Західній Європі, нараховує не одну сотню. На сьогодні можна говорити також про гендерний бум на терені Східної Європи, який, важливо відзначити, відокремлений від феміністичної парадигми через меншу значущість проблеми статі в російській або українській культурі. З кінця 80-х років минулого століття спостерігається зростання інтересу до тенде­ру у російській лінгвістиці: утворена при Московському лінгвістич­ному університеті Лабораторія тендерних досліджень активно прова­дить дослідження у цій царині, консолідує науковців Росії, СНД, європейських країн, організовуючи, починаючи з 1999 р., міжнародні конференції "Гендер: мова, культура, комунікація. Серед найваж­ливіших праць з тендерної лінгвістики в русистиці за останні роки можна назвати такі.

Стійкий інтерес до лінгвістично зорієнтованої гендерної пробле­матики спостерігається й на терені України. У Луганському державному педагогічному університеті, на кафедрі російською мо­вознавства, очолюваної Л.М. Синельниковою, активно проводяться дослідження такого ґатунку; проблем гендерної зумовленості функціо­нування мови торкаються у своїх дослідженнях, у т.ч. монографіч­них; різноаспектні підходи до вказаної проблематики на­мічені в працях Марії Дмитрієвої, Ярини Пузиренко та ін. Неважко зрозуміти, що інтерес до гендерної лінгвістики в Україні, по-перше, на загал спорадичний і, по-друге, розвивається цей напрям на матер­іалі російської та інших іноземних мов. Водночас не можна не кон­статувати досягнень українського феміністського літературознавства (монографії Тамари Гундорової, Віри Агєєвої, збірники "Бендер і культура", "Жінка як текст" та ін.), філософський спектр бачення "чоловічого" і "жіночого" висвітлюють праці київського філософа Назіпа Хамітова, соціокультурна та психологічна проблематика тен­деру осмислюється у відповідних українських студіях. А отже, міждис­циплінарна взаємодія у царині української гендерної лінгвістики має свою перспективу.

Серед найважливіших проблемних аспектів української гендерної лінгвістики на найближчу перспективу можна виділити низку проблем.

1. Мова і відображення у ній статі: як маніфестується у мові наявність людей різної статі, які оцінки і семантичні критерії релевантні для цих статей у площині номінативної системи, лексикону, синтаксису, категорії роду та ін.

2. Стереотипи мовної поведінки та гендерні рецепції різних мов світу.

3. Лінгвістичний опис та моделювання, тобто ген­дерно маркований відеоряд та його вербальна репрезентація у націо­нально озвученій телевізійній, а також друкованій рекламі.

4. Гендерна атрибуція художньої літератури.