9. Пересопницьке Євангеліє

Це перший з відомих нам повний переклад Чотириєвангелій тогочасною українською літературною мовою. Робота над створенням книги розпочалася 15 серпня 1556 року у Троїцькому монастирі в селі Двірець на Хмельниччині,

закінчилася 29 серпня 1561 року в Пересопницькому Пречистенському монастирі, що в колишньому давньоруському місті Пересопниця (тепер село на Рівненщині).Перекладачем Святого Письма мовою свого народу був

архімандрит Пересопницького монастиря Григорій — високоосвічена на той час людина, яка володіла кількома мовами. Текст складається з чотирьох послідовно розміщених Євангелій — від Матвія, Марка, Луки, Іоанна. Кожному з Євангелій передує детальний покажчик його основних частин. Наприкінці книги вміщено велику післямову, а також покажчик читання за місяцями. Має вона 960 пергаментних сторінок, обкладинку склали обрамлені в зелений оксамит дубові дошки. Книга написана графічно виразним і естетично приваб­

ливим почерком, який нагадує пізній устав. Особлива художня вартість видання — мініатюри, заставки, ініціали, які по праву можна вважати гордістю українського Ренесансу .Значення Пересопницького Євангелія лежить і в мовній площині. Книга є наочним свідком активного вживання української мови в нашій церкві вже в середині XVI століття, на чому з ідеологічних міркувань раніше не наголошувалося. Словникові, граматичні і синтаксичні особливості видання дають підстави говорити про високий рівень розвиненості

народної мови на ту пору і про активне використання ї'і у книжковому стилі. Це — лише частина взятих з Євангелія слів, які не влас­тиві, скажімо, мові російській. Надзвичайно цікава й драматична доля цієї пам’ятки. Після передачі князем Миколою Черторийським Пересоп- ницького монастиря 1630 року єзуїтам православні монахи покинули його, захопивши й цю книжкову святиню. Я кимось дивом вона потрапила до рук гетьмана Івана Мазепи. 1701 року він дарує і"ї Переяславському кафедральному собору, про шо засвідчує напис на кількох початкових аркушах. Після заборони московською владою відправи богослужб українською мовою цей примірник книги було передано

Переяславській семінарії, згодом — Полтавському єпархіальному музею, де він й зберігався до 1941 року. Після війни книга потрапила до музейних фондів Києво-Печерської лаври. Нині — в Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського НАН України. У новітній українській історії започатковано традицію присягати на цій книзі новообраним президентам Української

держави.

10. Друкарська справа в Європі

За даними “ New Encyclopedia” Функа і друкарства Вагнала (СШ А), лише протягом першого півстоліття від часу виходу в світ Гутенбергового першодруку (1450— 1500 роки) в світі було видруковано способом, запропоно­

ваним німецьким винахідником, понад шість тисяч назв книг .А за підрахунками російського дослідника В. Люблінського, загальний наклад таких видань за цей період міг сягнути 12 мли примірників (“ На заре книгопечатания”. Ленінград, 1959). Звичайно, шо найшвидше нова справа пускала корені в країнах, що межували з Німеччиною. Наведена нижче таб­

лиця наочно демонструє темпи та географію покриття великих і малих європейських міст друкарнями протягом другої половини XV століття.

Крупним центром випуску і світової торгівлі книгами стала до кінця XV століття, скажімо, італійська Венеція. Перший друкарський прес було тут встановлено 1469 року, і вже до 1500 року в місті нараховувалося понад 400 друкарів. З цієї кількості варто згадати імена братів Йогана та Вінделі- на Спірів. Так, протягом лиш е одного року (1476) вони надрукували 17 назв книг, з-поміж яких — “ Божественна комедія” Данте, “С онети” Петрарки.

Наведений приклад спростовує поширену раніше тезу, шо в перші десятиліття свого існування західноєвропейське друкарство “працю вало” виключно на релігійні потреби. Справді, друкарі країн Північної Європи випускали переваж­

но Біблії, Псалтирі, Молитовники. Проте епоха Просвітництва внесла свої корективи не лише в роботу майстрів пензля, скульпторів, архітекторів, а й друкарів. Італійці, скажімо, друкували здебільшого твори римських та грецьких класиків, оповідання світських письменників сучасності. З ’явилися такі

види друкованої літератури як памфлет, полемічний трактат,відозва.