12. Наукова концепція виникн.Укр.Друк.Слова в контексті поширення друкарства у Слов’янськ.Народів

§ 1. Р осій ська (р а д я н с ь к а ) коицепція

В радянській науці домінувала затверджена в Москві ідеологічна схема, за якою

українська освіта, наука, культура нібито завжди розвивалися лише в тісному взаємозв’язку з російською, до того ж, постійно вважалися другорядними, принагідними, позбавленими самостійних ознак. Сутність російської (радянської) концепції започаткування українського друкарства полягає в наступному: після заснування першої друкарні в Росії в 1564 році (рік виходу “Апостола” в Москві) перший російський друкар Іван Федоров (Федорович)

через вісім років, прибувши через Білорусь в Україну, до Львова, засновує там друкарню і 1574 року видає “Апостола”. Ця дата і визначалася початком заснування українського друкарства. Таким чином, згідно з цією концепцією, друкарство на українські землі прийшло з Росії. Принесене воно було росій­

ським першодрукарем Іваном Федоровим (Федоровичем, Хведоровичем) після того, як прогресивний винахід ствердився в Москві. Виходило, що українці змогли долучитися до дивовижного витвору людського розуму — друкарського

верстата — знову ж таки завдяки “старшому братові” .

§ 2 . Концепція західних учених

Історичні факти засвідчують протилежне твердженню російських учених. А саме: друкарство в Україну прийшло ме зі Сходу, а з Заходу, до того ж, задовго до виходу в Москві1564 року першої датованої друкованої книги — “Апостола”

1. Федорова і прибуття його на українські землі. Ніяк не применшуючи ролі й значення 1. Федорова в розвитку цієї справи, його, однак, сьогодні не можна вважати засновником українського книгодрукування, а лише фундатором постійного друкарства на українських землях.Суть західної концепції в питанні українських друків полягає в наступному: до прибуття І. Федорова у Львів і заснування ним у 1 5 7 2 -1 5 7 3 роках друкарні та видання у 1574 року

“Апостола” на західноукраїнських землях існувало книгодрукування.

Концепція Івана Огіг.нка

Перща узагальнююча фундаментальна праця, що дала сучасним дослідникам українського друкарства величезний фактологічний матеріал щодо того, яке місце посідає в історичному розвитку українське друковане слово серед євро­

пейських народів у цілому і слов’янських зокрема і яка практично заперечила домінуючі до цього твердження щодо підпорядкованості українського друкарства російському, а також усталене донедавна датування початків і подальших етапів книгодрукування для українців, стала книга видатного діяча

українського відродження, вченого-українознавця із світовим ім ’ям І. Огієнка “Історіяукраїнського друкарст ва”.Та найціннішим у дослідженні Івана Огієнка є його сміливе обгрунтування нової періодизації виникнення і поширення

українськими теренами друкарської справи. Логічно вмотивованим виглядає поділ автора її початків на два періоди:

1) поза етнічними українськими землями;

2) власне на українських землях.

Таким чином, згідно з концепцією Івана Огієнка, час виникнення українського друкарства датується 1491 роком, тобто на 83 роки раніше від офіційно встановленої Москвою дати.Огієнко дає таку послідовність розвою друкарської справи серед слов’янських народів:

чехи — 1478;

українці — 1491;

чорногорці — 1493;

поляки — кінець XV століття,

білоруси — 1517;

серби — 1553;

росіяни — 1564;

болгари — 1641.

Таким чином, українці другі після чехів у слов’янському світі запровадили в себе друкарство.