24. Роль діаспори

Н аступна сторінка україн сько-н ім ец ько- го друку відноситься до перш ої половини

XVIII століття і пов’язана з містечком Гал­ле, що неподалік Лейпцига. Саме там 1735

року в перекладі тогочасною українською літературною м о­вою вийшов друком твір відомого в Європі протестантського проповідника Йогана Андта “Чотири книги про правдиве хри­стиянство ”.Перша світова війна й поразка Українсь- кої Народної Республіки спричинили нову масову хвилю еміграції українців, пере- дусім політичного характеру. Українські емігранти не могли перетворитися в сіру без­лику масу біженців завдяки значним культурним, науковим і освітнім силам, які були в їхньому середовищі. Саме такими

діячами ініціювалося створення видавничих осередків там, де гуртувалися українські політичні, наукові, освітні органі­зації — у Польщі, Чехословаччині, Австрії.

Центром українського видавничого руху на початковому етапі цього періоду (1919-1929 роки) стала австрійська сто­лиця. Саме до Відня перемістилася більшість знаних доне­

давна в Україні видавництв; “Дніпросою з” , “Дзвін” , “ Вер- нигора”, “Сяйво”, Катеринославське видавництво. Після підписання Брестського миру німецькі політичні,

військові й культурно-освітні кола прихильно поставилися до українських емігрантів. У Берліні до 1921 року діяло по­сольство У HP, довкола якого почали виникати ряд україн­

ських установ. Пізніше сюди перемістився Український ек- зильний уряд, централі культурних товариств. Своєрідним центром, довкола якого гур­тувалися кращі наукові й освітні сили з числа української еміграції, став з 1926 року Український науковий інституту Берліні. Ідея заснування такої установи належала гетьману Петру Скоропадському.

З-поміж різноманітних видавничих осе-редків, які найактивніше стверджувалися

на німецьких теренах у цьому історично­му періоді, варто виділити “Українське Сло­

во ”.На початку 1923 року в Берліні відкри.вається виставка книг українських видав-

ицтва ництв у Німеччині. Видавництво “Прометей” заявило про себе в Новому Ульмі

1946 року Його засновник — досвідчений видавець і журналіст зі Львова Роман Паладійчук . Видавництво “О рлик” т я ло в таборі переміщених осіб у Берхтесгадені протягом 1946-1948 років. Творцем і провідником його була людина незвичайної долі — Т. Лапичак. На початках століття ця еміграція була переважно заробітчанська. Українців гнали в далекі світи

передусім злидні, тому до Ф ранції вони потрапляли обдерті й голодні, влаштовувалися на різноманітну чорнову роботу, здебільшого на шахтах, у металургійній та текстильній про­

мисловості північноїта східної Ф ранції — Шалет, Кнютанж, Ромба. До Ф ранції поступово почала прибувати політична еміграція — службовці українських дипломатичних і еконо­

мічних місій УНР та ЗУНР, колишні вояки і старшини Української армії, значна частина Української хорової капели Олександра Кошиця, цілий ряд визначних діячів Української

Народної Республіки, Вже на початку 1925 року в Парижі проходить Перший український емігрантський з ’їзд, під час роботи якого було засновано Союз українських емігрант ських організацій у Франції. На порядок денний поставало питання про заснування власних друкованих органів і видавництв. Першим україномовним періодичним друкованим орга­

ном, що надовго і всерйоз постав у Парижі й незабаром перетворився у своєрідний орієнтир для всієї української еміграційної преси, став, безумовно, “Т ри зуб” — громадсько-

політичний і літературно-мистецький часопис. Щасливішою і довшою виявилася доля ше

одного, народженого 1 травня 1933 року,періодичного друкованого органу наших

емігрантів — щотижневої газети “Українське Слово. На відміну від довоєнного періоду, у другій половині XX століття пожвавлює видавничу діяльність Українська бібліот ека імені

Симона Петлюри в Париж і. Відомо, що першим таким часописом на американському континенті стала “Своб о д а ”, заснована у Джерсі-сіті 15 вересня 1893 року на початку

XX століття в Канаді виникають свої друковані органи для українців. Були то “Канадійський Ф арм ер” “С лово”(1904) та журнал “/ ’ано/с ” (1905). Першим українським видавництвом, яке започаткувало 1903 року часопис “ Канадійський Ф армер”, слід вважати

“Канадську П івнічно-Західну Спілку”. Саме завдяки зусиллям її організаторів до Канади було завезено перший український шрифт, відлитий у Сполучених Штатах Америки. 1908 року у Вінніпезі українець Яків Крет засновує свою друкарню і видавництво з

назвою “Руська друкарня”. Заснована 1910 року, “Українська видавни- видавнича ча спілка” започаткувала перший, справді народний і справді український, тижневик

“Український Голос” . Розпочавши книго- друк у 1911 році двома невеликими бро­

шурками — “П імст а робіт ника ” (оповідання) та “Весна ”(поезії), автором яких був перший редактор цієї газети Ва­силь Кудрик. За головним проводом митрополита Іларіона (П роф .,

Д-ра Івана Огієнка) з листопада місяця 1947 року виходить у Канаді нове видання: “ НАША

КУЛЬТУРА” — неперіодичне нидавництво, головно з ділян­ки української культури, історії, мови та красного письменства.Щомісяця виходить одна книжка по найдешевшій ціні.