3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі

М ожливість фіксувати й передавати написане у зручній для користувачів форм і (на рукописання папірусі, а згодом на пергам енті), спон укало, з одного боку, сильний пош товх лю дської думки, а з інш ого — пожвавлення рукоп исної справи. Раз нап исана ки м ось книга незабаром відтворю валася інш им переписувачем. П роцес цей розтягувався на тривалий час, а попит на книги постійно збільшувався. Рукописна справа об ’єкти вно ставала, отже, проф есійною справою О кремі п и сарі о б ’єднувалися в цілі цехи. З п о ш и р ен н ям х р и сти ян ства в країн ах Є вроп и і А зії своєрідні центри рукоп исної книги стали виникати при м онастирях, і головним и виконавцям и цієї важ кої й відповідалі.ної справи ставали ченці. Книги купували передусім багаті вельмож і, поступово створю ю чи в себе великі книж кові . Не могли вже обходитися без книг учителі, які навчали і рамоті все більш е число баж аю чих М агістрати окремих міст змагалися між собою за право мати в себе найбільш і і найкращ і бібліотеки. П ро обсяг рукоп исного кн и готворен н я у стародавній

Греції може засвідчити один документ, відкритий у XIX столітті видатним французьким дослідником історії книги ЕмілемЕггерем. За повелінням тодіш нього царя Птоломея Філадельфа, два учені-словесники зробили опис наявних книг у двох бібліотеках, заснованих цим царем. К ількість заф іксованих

у цьому документі томів з перш ої бібліотеки сягає 42.800, а з другої — 490.000. Перелік лиш е одних комедій складає сп исок з півтори тисячі назв, трагедій — 550 назв.До речі, у стародавній Греції складання каталогів, таблиць, спи сків, довідників рукописних праць окрем их авторів — філософ ів, поетів, драматургів — було дуже пош иреним явищем. Зважаю чи на те, шо нерідко під час пожеж чи багаторазового прочитання знищ увалися, знош увалися й губилися початки сувоїв чи перш і й останні сторінки книг, саме такі своєрідні довідкові видання, які зберігалися віками у бібліотеках, ставали пізніш еєдиним дж ерелом пош уку імені автора тієї чи інш ої кн иги, місця й часу ї"і написання. У стародавні часи, як і пізніше, аж до наших днів, писання книг приносило не лиш е моральну й матеріальну винагороди, а й нараж ало автора на неабиякі ж итейські випробування. у стародавньому Єгипті народилася традиція класти до саркоф агів покій н и ків спеціальні тексти, які згодом отри­

мали назву “Книги мерт вих”. На початку це були сувої. їх зміст складав здебільш ого розбавлений малю нками опис життя і добрих справ п ок ій н и ка, з детальним описом молитов, заклинань. Незважаючи на те, що процес переписування книг з часом удосконалю вався, постійні користувачі переписаних текстів стикалися все з більш ою кількістю різном анітних помилок, відхилень від оригіналу. Н ерідко траплялося, що прізвищ е

автора твору на чергових копіях або зовсім губилося, або й перекручувалося, а кож ний наступний п ерепи саний п р имірник все помітніш е віддалявся за змістом від оригіналу. Залеж ало це передусім від сумління переписувачів.