1. Істор.Передумови виникн.Рукопис.Книги

Спроби якимось чином залиш ити на землі письма слід своїх думок, переживань, заповітів робили наші предки багато тисячоліть тому як предтеча Так виникло письмо — система умовних знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи дерев’яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі їх змісту тим землянам , які житимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.Найдавнішими і найпростішими писемними знаками були різноманітні позначки-рахівнички, поява яких спонукалася потребами повсякденного життя, — необхідністю фіксації, скажімо, кількості

забитих звірів, обміняних шкір. Наступним попередником простих форм символів-знаків — літер, ієрогліфів, слів — стало так зване картинне або малюнкове письмо, яке ще називають піктографічним (назва походить від латинського слова піктус — “ писаний фарбами ” і грецького графо — “ пиш у”).Пізніше певні малюнки , значки стали символізувати окремі слова і поняття. Так виникло ідеографічне письмо (від грецьких слів idea — “ п о н яття” , графо — “ пиш у” ). Згодом, у результаті тривалого еволюційного розвитку первинних суспільств,ідеографічне письмо видозмінювалося — окремий значок став характеризувати окремі лі ісри, а гі, відповідно, — окремі звуки мови. Це поклало початок фонетичному письму, а відтак і початок азбук, які для кожного народу набували своїх специфічних особливостей. Таким чином , виникнення письм а й алфавіту стало передумовою становлен ня і розвитку такої випробуваної століттями форми закріплення та передачі інф ормації, якою ви­

явилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга.

2. Форми ранньої рукописної книги та матеріал для її творення

П рообразом перш их рукописних книг мож на вважати ті тексти, що писалися на кам ’яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелах. П ерш окни ги народж увалися також на плоских табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощ ечках, висуш ених пальмових листях, черепаш их панцирах, папірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи ш нурках і навіть

на кістках тварин, що приносилися в жертву. у стародавні часи, висловлюю чись сучасними термінами, дуже пош иреним м атеріалом для ф іксування і пош ирення інф орм ації була м ’яка глина. Цеіі первинний “ кн и ж к ови й ”

матеріал був чи не найголовніш им упродовж IV -!II століттях до н. е. у країнах П ередньої і С ередньої Азії, на острові Крит. Згодом (III століття до н. е.), переконавш ись у нен адійності глини, творці книг все активніш е почали використовувати папірус. Цей матеріал мав колір світло-сірого піску.

Виробництво і ви к о р и стан н я папірусу для створен н я різноманітних текстів продовжувалося аж до XII століття н. е., поки його остаточно не витіснив деш евш ий і еф ективніш ий спосіб виготовлення звичайного п ап еру

Н апередодні винайдення паперу у книготворчій справі трипалий час панувала ера пергаменту (з II ст. до н. е.). Це спеціально вичинені ш кіри тварин (овець, кіз, ослів, телят, свин ей ), які розрізували рівним и прям окутним и ш м аткам и

і скріплю вали вздовж складеними навпіл сторінкам и-частинами або скручували у вигляді сувоїв і використовували для нап исання текстів.

Форми книги постій н о зм іню валися залеж но від досягнутого рівня матеріальної й духовної культури. Перші книги дійш ли до нас у вигляді чи то різноманітних малю нків на кам ’яних стінах печер, чи то помереж ених витію ватими позначкам и глиняних виробів, чи то в грубих ш кіряних або

витончених ш овкових сувоях, чи зв ’язаних ш кіряними нитками сторінок-дощ ечок з бамбуку, сосни чи берестової кори. Відомі також книги, виготовлені з пальмових листків, скріплених у вигляді віяла, писані на тонких пластинках із бронзи, свинцю , міді. Н ерідко такі дош ечки прибивалися на стінах

будинків у лю дних місцях (якщ о тексти подавалися там з одного боку), або прикріплю валися на ланцюжку, коли текст був з двох боків. оскільки

тексти писалися не лиш е з метою їхнього довічного збереж ення, а передусім для передачі зафіксованої в них інформації яком ога більш ій кількості лю дей, на передній план висувалася зручність і простота не лиш е у виготовленні, а й користуванні. Н айбільш е цим вимогам відповідали дві форми стародавньої книги — сувої та кодекси.Сувій — згорнутий довкола круглої основи матеріал,

яки й використовувався для н ап и сан н я текстів. За таки й книж ковий матеріал у старовину слугували: розрізані вузькими смугами і зш иті між собою в довж ину ш кіри тварин, ш овк, папірус, пергамент, а пізніш е — папір.

Кодекс — ф орм а стародавньої кн иги із скріп лен их разом папірусних (пергам ентних, паперових тощ о) аркуш ів чи тоненьких дощ ечок у вигляді цільного блоку, різного за розм іром і товщ и ною . Така ф орм а книги вин икла у II ст.

до н. е. На початку це були всього лиш своєрідні зош ити — покриті воском і з ’єднані разом дощ ечки, на яких писали текст, що згодом мож на було витирати. П ош иренню кодексного варіанту книги й активній зам іні ним сувоїв значною

мірою сприяло винайдення нового матеріалу для писання— пергаменту.

Донедавна вважалося, що найдавніш ою книгою на землі в її кодексном у варіанті, що збереглася д он и н і, є так звани й Синайський кодекс. Він являє собою один з рідкісн их вар іан тів к н и г С вятого Письма. Час написання відноситься до 4 ст. н. е.