
- •1.Естетика, як наука та феномен культури
- •2.Структура естетичної свідомості. Предмет естетики
- •3.Основні естетичні категорії
- •4.Елементи естетичного знання у світогляді Київської Русі
- •5.Українська і російська естетика у хviii ст. Столітті
- •7. Розвиток естетичної теорії в Росії і Україні у XIX-XX ст. Столітті
- •8. Мистецтво, як естетичний феномен. Соцыальна природа та фунцыъ мистецтва. Принципи класичного мистецтва.
- •11. Мистецтво хх століття в контексті європейської естетики
- •12. Основні напрями авангардного мистецтва хх ст
- •13. Основні напрями модернізму: конкретне мистецтво, абстрактний експресіонізм, поп-арт, мінімалізм, концептуалізм.
- •14(15). Постмодернізм і його художні течії. Основні поняття постмодернізму.
- •16. Основні етапи еволюції мистецтва. Синтез мистецтв як головний принцип сучасного мистецтва.
- •17. Видатні представники українського мистецтва хх ст.
- •18.Науково-технічний прогрес та мистецтво.
- •19.Актуальні проблеми естетичного виховання.
- •20.Природа моралі та особливості її функціонування в культурі.
- •21.Основні етапи історичного розвитку моралі. Структура моральної свідомості та її основні елементи.
- •22.Етика як практична філософія. Основні етичні категорії та поняття.
- •23.Проблема ідеалу в етиці
- •24.Добро та зло і проблеми вибору.
- •25.Відповідальність та совість.
- •26.Свобода вибору та відповідальність.
- •27.Щастя. Парадокси щастя.
- •28.Справедливість та милосердя.
- •29.Видатні філософи-моралісти та їх головні ідеї.
- •30.Криза моралі в сучасному суспільстві: причини і шляхи його подолання.
- •31.Проблеми сучасної прикладної етики: раціональність та егоїзм, благодійність, евтаназія, смертна кара та насильство – різні шляхи їх вирішення.
- •32.Особливості професійної етики фахівця.
22.Етика як практична філософія. Основні етичні категорії та поняття.
Практична, або моральна філософія. Донікейський патристика перш за все була зайнята формуванням етичних начал ('Послання' Климента Римського, анонімне 'Вчення дванадцяти апостолів, або' Дідахе ',' Пастир 'Єрма), які направляли людини до осягнення Вищого блага (їм покладався Бог), наставляли його на шлях порятунку, це було головною життєвою завданням середньовічної людини, і визначали способи причащання праведності (хрещення, євхаристія, молитва)
Вся патристика грунтувалася на такому поданні про етику. Більше того, розуміння Бога як Вищого блага, якого причетні в міру чеснот і _роков всі люди і проходження якого веде до презирства до смерті, служить у тетіна етичним доказом буття Бога 'Якщо це не так, то Бога немає, і якщо є, але він не дбає про людей, то і чеснота, і порок - ніщо '.
Найпростішим елементом морального феномену є моральна вимога, а етична категорія “моральна вимога” -- результатом виявлення того спільного, що втілене в розвинутих формах моральних вимог (нормах, правилах, приписах, заповідях), з'ясування їх об'єктивної основи.
Добро і зло. Зміст категорії “добро” іноді ототожнюють із сутністю моралі взагалі, хоча більшість учених розглядає добро як морально-позитивне начало, зло -- як морально-негативне, а саму етику -- як учення про добро і зло.
Справедливість -- загальне співвідношення цінностей, благ між собою і конкретний розподіл їх між індивідами, належний порядок людського співжиття, який відповідає уявленням про сутність людини і її невід'ємні права.
Смисл (сенс) життя -- морально-світоглядне уявлення людини, за яким вона зіставляє себе і свої вчинки з найвищими цінностями, ідеалом, виправдовується перед собою та іншими.
Щастя. Поняття “щастя”, як і будь-яке інше наукове поняття, є не об'єктом, а результатом пізнання. Етика досліджує не поняття “щастя”, а власне щастя, феномен щастя. Правда, вона не може обійти увагою ті напівпоняття-напівуявлення про щастя, якими послуговується буденна свідомість, що своєрідно осмислює цей феномен. Результатом такого дослідження і є чітко окреслене поняття “щастя”.
Моральний вибір -- акт моральної діяльності, який полягає в тому, що людина, виявляючи свою суверенність, самовизначається стосовно системи цінностей і способів їх реалізації в лінії поведінки чи окремих вчинків.
Моральний намір -- рішення людини зробити відповідну моральну дію і досягти очікуваного результату. Це вольова установка людини, результат її попередньої духовно-емоційної діяльності, зокрема усвідомлення моральних завдань, конкретизації цілей, вибору відповідних засобів тощо.
Моральна спонука -- чуттєва форма, в якій виявляються мотив і намір до здійснення відповідного вчинку. За своєю психологічною природою вона є рушійним імпульсом, емоційно-вольовим спрямуванням, яке визначає відповідні дії людини.
Совість (сумління) -- вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків.
Гідність -- особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні своєї самоцінності й моральної рівності з іншими людьми; ставлення до людини інших людей, в якому визнається її безумовна цінність.
Честь -- особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні свого соціального статусу, роду діяльності й моральних заслуг, і відповідне ставлення до неї суспільства, яке рахується з її репутацією.
Філософське поняття “ідеал” охоплює естетичний ідеал, моральний, релігійний та ін. Поняттям моральної свідомості, категорією етики є “моральний ідеал”.
Моральний ідеал (франц. ideal, від грец. idea -- ідея) -- найдосконаліший, безумовний, універсальний зразок високоморальної особистості, яка володіє всіма відомими доброчесностями, кожна з яких максимально досконала.