1 РОЗДІЛ

1.Сутність і структура світогляду Значення світогляду в житті людини

2.Типологія світогляду;особливості міфологічного світогляду;поняття і сутність релігії,умови і причини виникнення релігійних вірувань,філософія як етап розвитку світогляду

3. Предмет філософії Специфічні особливості філософських знань.

4. Філософське і наукове знання Методи і прийоми філософського аналізу

5.Філософські дисципліни.філософські аспекти розуміння предмета логіки.роль логіки у підвищенні культурі мислення

6.Філософські дисципліни. Етика як філософська наука про мораль. Основні завдання етики у сучасних умовах

7. Діалектика , як теорія розвитку і метод філософіі, історичні форми діалектики.

8. Поннятя закону. Закони діалектики. Основні принципи діалектики.

9. Категоріі діалектики. Приклад діалектики взаемозв’язку парної категорїї.

10. Сутність філософських антиподів діалектики, софістики, еклектики, метафізики.

11. Проблема пізнання у філософії. Види пізнання та їх співвідношення.

12. Методи емпіричного та теоретичного пізнання. Єдність чуттєвого й раціонального в пізнанні

13. Проблема істини в пізнанні (істина об’єктивна і суб’єктивна,абсолютна і відносна,істина- процео)

14. Творчість і інтуіція в пізнанні.

1.Сутність і структура світогляду Значення світогляду в житті людини

Світогляд - це «система поглядів, звернених на об'єктивний світ і місце людини в ньому, на ставлення людини до довколишньої дійсності та самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання й діяльності, ціннісні орієнтації». [4, с. 7]

Основу світогляду формують погляди, що створюють узагальнену картину світу (природи й суспільства), визначають місце і роль людини в ньому, фіксують норми поведінки та цінності життя, вказують життєві орієнтири.

У світогляді акумулюються найрізноманітніші знання про світ і людину. Але не кожне, навіть перевірене наукою знання, є складовою світогляду. Специфіка світогляду в тому, що у ньому створюється не якась узагальнена модель дійсності і буття в ній людини, а головним чином осмислюється сукупність відношень «людина— світ». Причому характер цих відношень розкривається з погляду історично визначених соціально-культурних потреб, інтересів, ідеалів і цінностей.

У будь-якій своїй історичній формі світоглядні уявлення мають відповісти на основне питання — питання про призначення людини, тобто про те, якими є цілі, цінності та способи справжнього людського буття.

Світогляд — це форма суспільної самосвідомості людини. У ньому відбувається осмислення й оцінка світу і місця в ньому людини, її ставлення до навколишньої реальності та самої себе.

Таким чином, світогляд як відображення людського буття у світі є формою суспільного самоусвідомлення людини та духовно-практичним його засвоєнням. Духовно-практичним, бо аксеологічний аспект (ставлення до світу та своєї життєдіяльності через уявлення про сенс життя) є домінуючим.

2.Типологія світогляду;особливості міфологічного світогляду;поняття і сутність релігії,умови і причини виникнення релігійних вірувань,філософія як етап розвитку світогляду

Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне розуміння світу і місце в ньому людини. Тобто основою світогляду є знання, які формуються всім життям, комплексом природничих та суспільних наук. Але світогляд не просто сума знань, а їхній «сплав», їхнє складне переплітіння. Для світогляду дуже важливе, щоб знання стали переконанням, способом життя і визначали норми поведінки. Тут світогляд стискається з мораллю.

В світогляді виділяються:

-пізнавальний рівень;

-логічна послідовність;

-інтелект. сила аргументів;

-повсякденно-практ. рівень;

-теоритичний рівень.

Світогляд складається:

-світовідчування;

-світостримання;

-світорозуміння.

Складові світогляду:

-знання;

-цінності;

-програми дій.

Історичні типи світогляду:

-міфологія;

-релігія;

-філософія.

Міфологія – форма суспільної свідомості,характерна для первинного суспільства.

Релігія – форма  світогляду де пізнання світу здійснюється через потусторонній та поцюсторонній світи.

Філософія – любов до мудрості. Для фил. думки основою стали розум, інтелект. Реальне споглядання,логіч. аналіз почали витісняти     фантаст. сюжети.

Серед природних і соціальних причин виникнення, поширення і функціонування релігії актуальними є:

• стихійні природні і суспільні процеси — землетруси, повені, урагани, пожежі, злидні і безправ'я людей, безробіття, епідемії;

• відчуження праці і форм власності, позаекономічний та економічний примус робочої сили, свідоме ігнорування дії закону зміни праці, внаслідок чого вона з радісної творчості перетворюється на монотонний процес, що призводить до отупіння й одуріння людини;

• протилежність людей розумової і фізичної праці, мешканців міста і села, відсутність свободи в межах свого класу, верстви, гільдії, цеху, касти, етносу, в результаті чого індивід перетворюється на соціальний "атом", всього лише найменшу частину соціальної сукупності, майже ніщо;

• однобічність розвитку індивідів внаслідок обмеженості поділу праці та владно-авторитарних відносин у суспільстві;

Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча поняття світогляд ширше. Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд. Світогляд властивий кожній людині, незалежно від того, чи є він раціонально усвідомлений. Основою для світогляду можуть бути, наприклад, міфи.