2.2. Феномен конкурентоспроможності китайської економіки в умовах доступності ведення бізнесу

Посилення ролі Китаю на світовій економічній та політичній арені є наслідком комплексу внутрішніх і зовнішніх процесів, що відбуваються як безпосередньо в Китаї, так і в світовому економічному просторі. Динамічне і інтенсивне зростання китайської економіки, на тлі періодичного уповільнення і зниження темпів економічного розвитку провідних світових економік, зумовлює геополітичні та геоекономічні зміни, які відбуваються у світовому співтоваристві протягом останнього десятиліття [22].

Сьогодні Китай є найбільшою промисловою економікою в світі і вважається однією з найбільш конкурентоспроможних країн у світі. Використовуючи спочатку ряд своїх переваг, таких як дешеву робочу силу і сировину, Китай швидко рухався через ряд інших конкурентних чинників – в тому числі інфраструктура, сприятлива політика, велика споживча база і розвинена мережа постачальників. За останні 10-15 років виробничі можливості Китаю розвинулись від дешевих товарів до більш передових продуктів [50].

Китай обігнав Японію та став другою за величиною торговою державою в світі і в даний час є другим за величиною виробником в світі після США. Такі чинники забезпечили міжнародний статус Китаю як фабрики світу. Тим не менш, переваги Китаю в низькій вартості робочої сили ослабли у порівнянні з 10 роками тому, і, як наслідок, велика кількість виробників переміщуються в Південно-Східну Азію.

Конкурентні переваги Китаю у низькій вартості робочої сили ослабли також і в порівнянні з сусідніми країнами. За даними Economist Intelligence Unit (EIU), вартість праці в Китаї збільшилася майже в 4 рази за 10 років. Витрати на оплату праці на годину збільшилася з 0,6 дол. США у 2000 р. до 2,9 дол. США у 2011, що перевищує у 1,5 рази витрати на робочу силу за годину у Таїланді, у 2,5 рази більше Філіппін, і в 3,5 рази такі витрати перевищують показники Індонезії. Крім того, збільшення ціни на землю в Китаї призвело до зростання витрат на ресурси та виробництво.

Світова індустрія виробництва в даний час стикається з двома тенденціями: або повернення виробництва назад в їх власні країни, або перехід на більш низькі витрати на виробництво на Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). В якості прикладу можна взяти компанію “Nike”. У 2000 р. компанія продала 40% взуття в усьому світі, які були зроблені в Китаї, а лише 13% було зроблено у В’єтнамі. Тим не менш, в 2009 р. Китай і В’єтнам виготовили однаковий відсоток взуття – по 36%. Вже в 2010 р., В’єтнам обігнав Китай в якості найбільшого в світі виробника для “Nike” [51].

У щорічному рейтингу глобальної конкурентоспроможності, складеному на основі даних зі 144 країн, верхні рядки зайняли Швейцарія, Сінгапур і Фінляндія, у той час як на останньому місці опинилася держава Бурунді. Більшість місць у десятці найбільш конкурентоспроможних держав займають західні країни. Азія представлена в десятці Сінгапуром, Гонконгом і Японією.

Укладачі доповіді вважають, що Азійсько-Тихоокеанський регіон розвивається найбільш динамічно. Особливо хороші показники у Сінгапуру, Гонконгу, Японії, Тайваню, Китаю і Південної Кореї. Хоча Китай опустився в рейтингу на три сходинки (рис. 2.13) – до 29 місця, в доповіді наголошується, що він все ще обганяє інші країни БРІК – Бразилію, Росію та Індію. З цих чотирьох країн тільки Бразилії вдалося підвищити свої позиції в рейтингу [52].

Рис. 2.13. Рейтинг країн за індексом глобальної конкурентоспроможності, 2012 р.

Якщо говорити про Україну в рейтингу країн за індексом глобальної конкурентоспроможності, то слід сказати, що у 2012 р. країна посіла 73 місце зі 144 країн з індексом – 4,14 з 7. Попередні місця в рейтингу належать Шрі Ланці (68-е місце – 4,19), Колумбії (69-е – 4,18), Марокко (70-е – 4,15), Словаччині (71-е – 4,14), Чорногорія (72-е – 4,14). Росія в цьому рейтингу посіла 67 сходинку з індексом – 4,2.

Як вважають укладачі доповіді, Китай втратив свою частку у глобальній конкурентоспроможності у 2012 р. Після п’яти років стійкого прогресу, Китай зараз повертається до свого рівня у 2009 р. Країна продовжує лідирувати серед інших країн БРІКС із великим відривом, друге місце серед економік БРІКС належить Бразилії (48-е місце в рейтингу). Хоча зниження рейтингу Китаю є незначним – його загальний бал майже не змінюється – але він впливає на всі рейтингові показники індексу глобальної конкурентоспроможності, окрім обсягу ринку (рис. 2.14).

Найкращий стан своєї конкурентоспроможності показав такий субіндекс як розмір ринку з індексом 6,82 з 7. Високий показник конкурентоспроможності – 6,22 – належить макроекономічному середовищу Китаю. На досить високому рівні знаходиться і стан здоров’я в країні та середня освіта – 6,11.

Рис. 2.13. Карта конкурентоспроможності Китаю на основі субіндексів, 2012 р., [53]

Погіршення більш виражені у тих областях, які набувають вирішального значення для конкурентоспроможності Китаю: розвиток фінансового ринку (54-е, рейтинг країни знизився на 6 позицій, індекс – 4,31 з 7), технологічна готовність Китаю посіла 88-е, що знизилось на 11 місць з індексом 3,5 та ринкової ефективності – 4,31 (59-е, що впало на 14 місць в рейтингу). Останній показник викликає особливу заклопотаність своєю недостатньою внутрішньою і зовнішньою конкуренцією, тому що існують різні бар’єри для виходу до ринкової ефективності, що стає більш важливим, ніж у попередні роки.

Найбільш проблемними факторами ведення бізнесу в Китаї за 2012 р. виявились: доступ до фінансування (13,1%), інфляція (10,2%), політична нестабільність (9,9%), неефективна державна бюрократія (9,7%), корупція (9,2%) та інші чинники (рис. 2.15). Найменше спостерігається в Китаї злочинностей та крадіжок, лише 1%. Ще однією проблемою в країні залишається охорона здоров’я (1,5%), а також недостатньо освічена робоча сила (5,2%).

Рис. 2.15. Проблематичні фактори ведення бізнесу в Китаї за 2012 р., %, [53]

Макроекономічна ситуація Китаю залишається дуже сприятливою – одинадцяте місце в рейтингу, незважаючи на тривалий період високої інфляції. В Китаї помірний дефіцит бюджету, а також країна може похвалитися низьким, хоча і зростаючим відношенням державного боргу до ВВП – 26%; його загальний рівень заощаджень залишається вище 50% від ВВП. Рейтинг боргу країни значно кращий, ніж у інших країнах БРІКС та й багатьох розвинених економіках. Крім того, Китай отримав відносно високі оцінки в галузі охорони здоров’я та початкової освіти (35-е місце в рейтингу).

Показники конкурентоспроможності Китаю помітно ослабли після заходів щодо забезпечення екологічної стійкості. Хоча деякі політичні дії стосовно поліпшення стану навколишнього середовища (таких, як заліснення) були прийняті, проте країна продовжує страждати від високого рівня викидів (високі рівні викидів CO2 і твердих частинок) і сільськогосподарського сектора ставить великий тиск на навколишнє середовище (інтенсивність використання води в Китаї є дуже високою). Соціальна стійкість лише частково відображає стан Китаю, так як країна не повідомляє дані, пов’язані з безробіттям серед молоді. Проте, за наявними даними можна спостерігати негативну картину, яка включає зростання нерівності та загального доступу до основних послуг, таких як санітарні умови, які ще залишаються низькими [53].

За даними публікації Deloitte Touche Tohmatsu Limited’s (DTTL) Global Manufacturing Industry та Ради з конкурентоспроможності США у 2013 р. як найбільш конкурентоспроможний виробник в світі за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва знову займає Китай (рис. 2.16). Німеччина і США завершують трійку конкурентоспроможних країн-виробників, але, за даними опитування, обидві країни втрачають свої позиції вже через п’ять років.

П’ять із розвинених країн були ранжовані у 2012 р. за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва в топ-10: друге місце посіла Німеччина, США – третє, Південна Корея – п’яте, Канада – сьоме і Японії – десяте, в той час як інші п’ять країн, що розвиваються також входять до топ-10 – це Китай, який зайняв першу сходинку в рейтингу, Індія – четверте місце, Тайвань – шосте, Бразилія – восьме і Сінгапур – дев’яте.

Рис. 2.16. Рейтинг країн за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва, 2013 р.

Зважаючи на такий розподіл, слід говорити про те, що країни, які розвиваються, особливо країни Азії, поступово виходять на лідируючі позиції в світі за розвитком та конкурентоспроможністю свого виробництва.

У доповіді Deloitte наголошується, що доступ до талановитих працівників є головним показником конкурентоспроможності країни, що також включає і торгівлю країни, фінансову та податкову системи, а потім витрати на оплату праці і матеріали. Підвищення і зростання ефективної бази талановитих робітників залишається основою конкурентоспроможності серед традиційних лідерів виробництва.

Згідно досліджень укладачів доповіді Deloitte Touche Tohmatsu Limited’s, табл. 2.10 наочно демонструє конкурентні переваги Німеччини, США та Японії, які тримають свої позиції за рахунок інновацій, орієнтованих на талант, а також по відношенню до більшості інших чинників, за винятком витрат на оплату праці та матеріали. Не дивно, що дослідження показало, що країни які розвиваються отримують перевагу у зв’язку з низькою вартістю робочої сили і матеріалів, однак, в порівнянні з розвиненими націями, вони у великій мірі відстають по відношенню до їх систем охорони здоров’я та їх нормативно-правового середовища.

Таблиця 2.10

Оцінка рівня ключових факторів конкурентоспроможності країн, 2012 р.

Чинники конкурентоспроможності	Країна
	Німеччина	США	Японія	Китай	Бразилія	Індія
Інновації, орієнтовані на талант	9,47	8,94	8,14	5,89	4,28	5,82
Торговельно-економічна, фінансова і податкова система	7,12	6,83	6,19	5,87	4,84	4,01
Вартість робочої сили і матеріалів	3,29	3,97	2,59	10	6,7	9,41
Мережі постачальників	8,96	8,64	8,03	8,25	4,95	4,82
Нормативно-правова система	9,06	8,46	7,93	3,09	3,8	2,75
Фізична інфраструктура	9,82	9,15	9,07	6,47	4,23	1,78
Вартість енергії і політика	4,81	6,03	4,21	7,16	5,88	5,31
Привабливість місцевого ринку	7,26	7,6	5,72	8,16	6,28	5,9
Система охорони здоров’я	9,28	7,07	8,56	2,18	3,33	1
Державні інвестиції у виробництво та інновації	7,57	6,34	6,8	8,42	4,93	5,09

*Джерело: Deloitte Touche Tohmatsu Limited’s

Як видно з табл. 2.10, Китай має абсолютну конкурентну перевагу у вартості робочої сили та матеріалів з максимальною оцінкою – 10 балів, в той час як бали розвинених країн коливаються від 2,59 (Японія) до 3,97 (США). Конкурентоспроможність по відношенню до місцевої вартості робочої сили та наявності ресурсів в Китаї становить 90%, в той час як у розвинених країнах: у США – 39%, в Німеччині – 32% та Японії – 29%. В інших двох країнах БРІК – Індії та Бразилії таке відношення рівне 87% та 70% відповідно.

Перетворення, які проводить Китай через чинники конкурентоспроможності, чітко відокремлюють країну від Індії та Бразилії. Крім того, дослідники припускають, що Китай стає все більш і більш розвиненою країною, ніж його конкуренти. Так, Китай, Індія і Бразилія продовжують зміцнювати свої передові досягнення, знання та можливості виробництва та намагаються підвищити свої конкурентоспроможні позиції протягом наступних п’яти років [54].

В рамках всесвітньо відомої церемонії нагородження переможців “Глобальна конкурентоспроможність брендів 2012 – топ-10 Китаю”, яка пройшла в США 7 грудня 2012 р., як елітних представників стійкості і конкурентоспроможності на світовому ринку з Китаю було обрано десять компаній, включаючи Haier, Huawei, Lenovo, TCL, Tencent, Промисловий і комерційний банк Китаю (ICBC), Китайський будівельний банк (CCB), China Life, China Petroleum Group (Sinopec), а також China Mobile отримав трофей від організатора International Data Group (IDG). TCL, BOE і відповідно Sinopec виграли спеціальні нагороди як найбільш екологічно конкурентоспроможні бренди, із найбільш стійкою конкурентоспроможністю та як соціально відповідальний бренд.

В глобальному контексті економічної турбулентності, переможці “Глобальна конкурентоспроможність брендів 2012 – топ-10 Китаю” успішно провели перетворення, адаптуючись до змін в економіці та виробничому середовищі у своїй галузі, заклавши міцний фундамент для майбутнього розвитку та отримання нових рушійних сил для свого бренду. Гідні звання, вони, в значній мірі, представляють собою спроможність брендингу китайських підприємств [55].

Табл. 2.11 вказує на конкурентні переваги та недоліки впливу державної політики на конкурентоспроможність Китаю, країн Європи, а також США. У відсотках відображено відповідно конкурентні переваги чи недоліки кожної з груп країн у тій чи іншій державній політиці.

Таблиця 2.11

Вплив державної політики на конкурентоспроможність країн

Конкурентні недоліки		Конкурентні переваги
Китай
Антимонопольна політика, закони і правила	38%	Політика в галузі науки, технологій та інновацій	84%
Інвестиційна політика	41%	Розвиток інфраструктури	77%
Імміграційна політика	44%	Безпека та гігієни праці	73%
Корпоративна податкова політика	50%	Стійкість політики	71%
Європа
Фінансові інтервенції уряду/володіння компаніями	28%	Закони про захист інтелектуальної власності	90%
Імміграційна політика	30%	-	-
Політика у сфері праці	48%	-	-
Сполучені Штати Америки
Екологічна політика	57%	Закони про захист інтелектуальної власності	79%
Енергетична політика	65%	Політика передачі технологій, впровадження та інтеграції	77%
Корпоративна податкова політика	68%	-	-
Політика охорони здоров’я	73%	-	-

– якщо значення рівне >= 80

– якщо < 80 і >= 60

– якщо < 60 і >= 40

– якщо < 40 і >= 20

– якщо < 20

*Складено автором на основі даних Deloitte Touche Tohmatsu Limited and U.S. Council on Competitiveness, 2013 Global Manufacturing Competitiveness Index

Зважаючи на дані табл. 2.11. варто говорити про те, що Китай має досить високі конкурентні переваги у політиці в галузі науки, технологій та інновацій, у розвитку інфраструктури, у безпеці та гігієні праці, а також у стійкості політики. Проте, на фоні конкурентних переваг слід відмітити і ряд недоліків таких, як: недосконала антимонопольна політика, закони і правила, інвестиційна політика, імміграційна та податкова політика.

Так, як Китай намагається залучити все більше закордонних інвесторів та виробників у свою країну, то постає таке важливе питання: чи вигідними є інвестиції саме в Китай. Для відповіді на це запитання варто проаналізувати рейтинг країн світу за певними критеріями, які визначають ступінь легкості та доступності ведення бізнесу в різних країнах (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Рейтинг обраних країн за певними показниками, 2012 р.

	Рейтинг легкості ведення бізнесу	Реєстрація підприємств	Кредитува-ння	Захист інвестор-рів	Оподат-кування	Міжнарод-на торгівля
Сінгапур	1	4	12	2	5	1
Гонконг, Китай	2	6	4	3	4	2
Нова Зеландія	3	1	4	1	21	25
Сполучені Штати Америки	4	13	4	6	69	22
Данія	5	33	23	32	13	4
Норвегія	6	43	70	25	19	21
Сполучене Королівство Великобри-танії та Північної Ірландії	7	19	1	10	16	14
Республіка Корея	8	24	12	49	30	3
Грузія	9	7	4	19	33	38
Австралія	10	2	4	70	48	44
Тайвань, Китай	16	16	70	32	54	23
Китай	91	151	70	100	122	68
Україна	137	50	23	117	165	145

* Складено автором на основі джерела [56]

У спільній публікації Світового Банку та Міжнародної фінансової корпорації ведеться рейтинг та оцінка 185 країн за нормами регулювання підприємницької діяльності, що можуть мати як позитивний так і негативний вплив на ведення бізнесу в кожній країні.

Рейтинг економік ранжують за сприянням ведення бізнесу з 1 до 185 місця, перше місце – найбільш високе. Висока позиція в індексі легкості ведення бізнесу означає, що регуляторний клімат сприяє веденню бізнесу. Індекс є середнім показником країни по 10 індикаторах, кожен індикатор має рівну вагу.

Згідно табл. 2.12, найдоступнішою країною для ведення бізнесу є Сінгапур, яка займає першу сходинку в рейтингу легкості ведення бізнесу. Хоча Китай займає 91 місце в рейтингу, проте Гонконг (особливий адміністративний район Китайської Народної Республіки) посідає в цьому рейтингу 2-ге місце. За реєстрацією підприємств Гонконг займає 6-те місце, за кредитуванням – 4-те, за ступенем захисту інвесторів – 3-тє, за рівнем оподаткування – 4-те та за міжнародною торгівлею – 2-ге місце в рейтингу. Якщо говорити про Китай, то слід відмітити, що в країні існує значний рівень оподаткування (122-ге місце в рейтингу), а також, порівняно важко здійснити реєстрацію підприємств (151-те місце).

Підсумовуючи вище сказане, слід зауважити, що однією з гострих проблем сучасної конкурентоспроможності Китаю на світовому ринку можна розглядати те, що заробітна плата китайців постійно зростає, причому китайський уряд планує збільшити до 2015 р. витрати на заробітну плату більш ніж на 80%. Це призведе до зниження конкурентоспроможності Китаю в трудомістких галузях. У зв’язку з такою тенденцією та перспективою іноземним інвесторам стає вигідніше вкладати свої кошти в ті країни, де витрати на виробництво є відносно меншими.