11. Класифікація споживачів за кількістю фаз та номінальною напругою. Коротка характеристика.

За кількістю фаз споживачі поділяють на 3-фазні і 1-фазні.

Розрізняють приймачі за номінальною напругою до 1000 В понад 1000 В.

В установках до 1000 В застосовують напругу 36; 42; 220; 380; 660 В 3-фазного змінного струму, а також 12; 36; 48; 60; 110; 220; 400 В постійного струму.

Серед напруг до 1000 В окремо виділений діапазон малих напруг до яких зараховують малу робочу напругу і малу напругу безпеки до 42 В змінного струму і до 110 В постійного струму.

Для електричних мереж розрізняють малі номінальні напруги до 1000 В: 220/380 В; 380/660 В. Середні напруги 6; 10; 35 кВ. Високі до 330 кВ та надвисокі напруги 500 кВ і більше.

12. Класифікація споживачів за номінальною потужністю та за забезпеченням надійності і безперебійності живлення. Коротка характеристика.

За номінальною або встановленою потужністю розрізняють електроприймачі малої до 1 кВт, середньої до 100 кВт, великої – декілька МВт та надвеликої – десятки МВт.

Всі споживачі поділяються на 3 категорії за забезпеченням надійності і безперебійного живлення:

1. споживачі, що дозволяють перерву в електропостачанні тільки на час дії пристроїв автоматичного включення резерву;

2. перерва на час необхідного для включення резерву силами оперативного персоналу;

3. всі решта (наприклад житлові будинки).

13. Номінальні параметри режиму. Визначення номінальної потужності електроприймачів.

Приймачем електричної енергії (електроприймачем) називається апарат, агрегат, механізм, призначений для перетворення електричної енергії в інші види енергії.

За номінальною (встановленою) потужністю електроприймачі можна розрізняти як малої (до 1 кВт), середньої (до сотень кіловат), великої (декілька мегават), надвеликої (десятки мегават) потужності. Такий розподіл є умовним і тому важко встановити конкретно межі тієї чи іншої групи. В той же час варто зауважити, що в певній мірі розподіл за потужністю корелюється за кількістю фаз та напругою, тобто до першої групи відносять однофазні приймачі низької напруги, до другої – трифазні електроприймачі спочатку низької, а зі збільшенням потужності і середньої напруги, до третьої та четвертої – практично виключно трифазні електроприймачі середньої напруги.

Номінальні потужності різнохарактерних груп електроприймачів при необхідності додаються тільки після приведення їх до однакових умов визначення. Наприклад, ном. потужність групи двигунів, призначених лоя різних повторно-короткочасних режимів, визначається як сума їх номінальних потужностей, приведений до тривалого режиму роботи за формулою:

,

де – номінальна паспортна (встановлена) потужність двигуна;

– номінальна паспортна тривалість увімкнення;

– розрахункова тривалість увімкнення.

14. Характеристика приймачів за споживанням реактивної потужності.

Реактивна потужність – величина, що характеризує навантаження, створюються в електротехнічних пристроях коливаннями енергії електромагнітного поля в ланцюзі змінного струму . Р. м. Q дорівнює твору значень напруги U, що діють, і струму I, помноженому на синус кута зрушення фаз j між ними: Q = UI sinj.

За споживанням рективної потужності електроприймачі або їх групи характеризуються коефіцієнтом потужності або коефіцієнтом реактивної потужності .

Коефіцієнт потужності вважається високим при його значенні більше 0.9, середнім – при значеннях від 0.65 до 0.9, низьким – від 0.04 до 0.065 і особливо низьким при значенні менше 0.4. Єдиний електроприймач, що може генерувати реактивну потужність – синхронний двигун, його коефіцієнт потужності називають ємнісним.