1.3 Моделювання навчального предмету – музичне мистецтво.

Урок музики – основна форма шкільного музичного навчання і виховання, завершена у змістовому, часовому та організаційному відношенні. Під уроками музики розуміють певний етап музичної роботи з дітьми в цілісному навчальному процесі.

Урок музики має певну специфіку. Це емоційно-образна форма мислення, пізнання у формі художнього образу, творча діяльність. Предметом пізнання є естетичне ставлення до реальності, шлях освоєння – переживання, інтерпретація змісту музичного твору.

Урок музики – це комплекс різних видів музичної діяльності дітей (співи, слухання музики, музично - ритмічний рух, музично – освітня діяльність, гра на музичних інструментах, творчість). Їх можна подавати в різних комбінаціях, але ніякого «трафарету» у проведенні уроків бути не може: це своєрідний «педагогічний твір». Проте окремі заняття мають бути побудовані як цілісна та динамічна композиція. Учитель має уникати трафаретних форм, шукати різноманітні конфігурації побудови уроку.

Моделювання – це метод пізнання психічних явищ у процесі на основі побудови і вивчення їх моделей. В музичному навчанні моделювання застосовується як щодо цілісного процесу (напр., фонації) або його частин (функцій, станів, процедур тощо). М. дозволяє інтерпретувати, прогнозувати і оцінювати процес творчої діяльності людини, яка обіймає нескінченну кількість варіантів дій, в яких нерозривно переплітаються об’єктивне і суб’єктивне.

Моделювання - (фр., ліпити, формувати) .

1. Метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригінала) іншим, подібним до нього (моделлю).

2. Виготовлення моделі.

Процес навчання, основна дидактична категорія, відображає модель навчання в його динаміці. Моделювання як спосіб діяльності та моделі, як об’єкти діяльності являються необхідним елементом інструментарію в різних областях знань, які претендують на статус науки. Наявність в теорії навчання предмету, а не тільки в дидактиці, елементів моделювання, якщо ми хочемо реалізувати нормативну функцію науки, опереджати та вдосконалювати практику, а не слідувати їй. На жаль, приходиться констатувати, що нормотворчі функції притаманні конкретним методикам навчання зовсім у незначному ступені, набагато більше уваги приділяється розробкам змісту і тиражуванню окремих готових поурочних розробок.

Моделювання учбового процесу, визначення його нормативів – це функція дидактики предмету, як теоретичної науки, теорії навчання предмету. Розроблені ученими норми, моделі повинні пройти через методистів, учителів та реалізуватись в наступних рівнях функціонування методики навчання, які в даному контексті можуть бути названі проективним та конструктивним. Модель абстрактна, відображає ідеальний варіант учбового процесу, проект – типовий, розроблений для умовної ситуації з заданими умовами, кінцева його реалізація відтворюється в ході конструювання та виконання живого уроку. Моделювання – функція науки, проектування – задача методики як учбового предмету у вузі, в системі підвищення кваліфікації учителів, конструювання – робота учителя.

На рівні моделі суб’єктність конкретного учителя взята до уваги бути не може, оскільки це суто теоретичний, узагальнений продукт, але в той же час моделі, що розробляються повинні орієнтуватися на реальний рівень дидактичної та методичної компетентності учителя. Розробка моделей носить нормотворчий характер по відношенню до учительської діяльності. Будучи побудованою та запропонованою для реалізації, перекладу на рівень проекту та реальної конструкції, кожна модель уроку містить ще одне – обоснування умов свого застосування, тобто мотивацію уроку, зміст учбового матеріалу, при яких вона буде ефективна. Фактично це означає, що найбільшою цінністю обладає не сама готова модель, план уроку, як готовий продукт, а процедура її отримання, алгоритм діяльності учителя, методиста при її генерації, який в майбутньому може бути тиражним, переведений в індивідуальний проект конкретного уроку цього учителя. Якщо в розробленій моделі або проекті описані критерії, аргументи, по яким прийнято те чи інше методичне рішення, та вказані можливі альтернативи, то учитель зможе самостійно оцінити відхилення його ситуації від авторської моделі та внести корективи при реалізації розробленої їм конструкції уроку. Тим самим при індивідуальному характері проектировочної діяльності проявляються суб’єктивні сторони особистості учителя, його дидактична та методична компетентність. При реалізації моделі і проекту у вигляді конструкції реального уроку проявляється технічна, навіть артистична підготовка вчителя. Сама прогресивна модель та завершений проект можуть бути дискредитовані невмілим виконанням. Однак переоцінка суб’єктності в проекті і конструкції уроку недопустима, оскільки в основі їх повинна бути теоретично, фізично, дидактично та методично обґрунтована модель як норматив. Саме в недостатній розробленості теорією навчання конкретному предмету згідно моделей, які могли б бути запропоновані для реалізації учителям, та стоїть причина багатьох безвідповідальних методичних «інновацій», знахідок. Тому в розвитку методичної науки найважливішим напрямом являється реалізація її моделюючої, нормотворчої функції, яка дозволяє оказувати визначний вплив на практику навчання.

Підсумовуючи усе вищесказане можна розробити дидактичну модель навчального предмету «Музичне мистецтво»

Навчальний предмет Музичне мистецтво

Способи діяльності емоційного характеру

Сприймання-створення-виконання музики

Змістовний блок

Процесуальний блок

Предметно-наукові знання

Допоміжні знання

Способи діяльності практичного характеру

Способи діяльності інтелектуального характеру

Ключові музичні знання

Міжнаукові, філософські, методологічні, історико-наукові, міжпредметні, контрольно-оцінювані

Способи художньо-творчої діяльності

Музичні уміння з сприймання, створення, виконання музики

Самостійне перенесення знань, умінь у нову ситуацію; бачення нової проблеми в знайомій ситуації; бачення структури об’єкта і його нової функції; самостійне комбінування відомих засобів діяльності і створення нового; знаходження різних способів і альтернативних доказів; побудова нового засобу рішення проблем, що є комбінацією відомих.

Часткові музичні знання

Методи музичного навчання

Загальні: наочні, практичні, евристичні, продуктивного навчання

Форми організації музичного навчання

Спеціальні: моделювання художньо-творчого процесу, метод роздумів про музику, метод музичного узагальнення, метод перспективи та ретроспективи, метод емоційної драматургії, метод створення композицій, метод створення художнього контексту, метод порівняння, методи подібності та відмінності, метод асоціативного пошуку, метод інтонаційно-стильового осягнення.

Групові, парні, колективні, індивідуальні форми роботи з сприймання, створення, виконання музики.

Розділ ІІ Практична реалізація уроку музичного мистецтва в ЗОШ

Кожний урок музики має свою специфіку. При цьому головна мета одних – допомогти оволодіти певними засобами діяльності, інших – розвинути творчу уяву та здібності учнів. Деякі з уроків підводять до глибоких роздумів про музику, а інші просто настроюють на веселий лад. Та вчитель завжди повинен усвідомлювати головне завдання уроку: чи то повторення музичного матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей або ж прагнення до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці.

Важливо відмітити, що проведені нетрадиційно уроки музики стимулюють творчість як вчителя, так і його вихованців, створюють сприятливі умови для співробітництва учнів між собою і з учителем.

Приклади уроків музичного мистецтва