10

1.Періодизація історії улм

Потреба в періодизації виникла після виокремлення історії української літературної мови в самостійну дисципліну. За часів існування Української Народної Республіки, у 1900-их роках відбувся активний розвиток науки й освіти. На початку ХХ ст. був сформований курс ІУЛМ, але потреба в періодизації виникла лише після Великої Вітчизняної війни. Після розробки програми курсу у повоєнний період Білодід робить перші спроби періодизації:

І – літературна мова К.Русі і феодал.князівств (11-13 ст.)

ІІ – стара книжна мова (14-І половина 17 ст.)

ІІІ – стара книжна українська мова (ІІ половина 17-18 ст.)

ІV – нова укр.літ.мова (19-початок 20 ст.)

V – літературна мова після Жовтневої революції

У 1985 році інститут мовознавства імені О.Потебні розробляє останню періодизацію, враховуючи тільки інтралінгвальні чинники. У створенні цієї періодизації взяли участь Мельничук, Русанівський, Тараненко, Самійленко.

1) укр.літ.мова (14-початок 18 ст.)

А) 14 – початок 16 ст.

Б) середина 16 – середина 17 ст.

В) кінець 17-початок 18 ст.

2) укр.літ.мова середини та кінця 18 ст.

3) нова укр.літ.мова. Початковий період. (кінець 18 – 40-і роки 19 ст.)

4) укр.літ.мова (20 ст.)

А) 20-30-і роки

Б) 40-50-і роки

В) СУЛМ 60-80-их років

Було б доцільним створити нову класифікацію, включивши до неї сучасний період – період державності УМ.

14.Нова УЛМ (к. 18ст.-40-ві рр.. 19 ст)

В к. 18ст. поч..19ст. стара літ мова виявилася неспроможною обслугов.потреби певного капіталіст.сусп.і повинна була змін.ін.м. яка ґрунтується на нар.основі.Аналогічний процес відбувався і в ін..слов.мовах(серб.,чех.,слов.).Стара літ.мова стає жаргоном і поч..занепадати,причиною занепаду старої літ.мови і появи нової побудов.на нац.-мовній основі були нові істор.-політ.умови 2 пол.18ст. В утвор.укр-нац.мови провідну роль відіграли середньо-надніпрянські говори. Вони лягли в основу нової літ.м.,а їх лексичні,фонет.та грамат.норми стали провідними у цій мові. У зачинані та поширені їх визначну роль відіграли сх.-укр.письменники – Котляревський, Шевченко, Гребінка.

Котляревський був основоположником нової літ.м. Вперше сміливо ввів її в різні за жанром твори. Заслуга Котляревського в тому,що він відкинувши застарілі традиції вперше звернувся до татарських говорів,як невичерпного джерела літ.м. і сам утвердив як основу літ.м. Використав всі лексико-семантичні групи.Найб.пошир.була етнограф.лексика, досить ширеною сусп.-політ. Та військова лексика. Нар.мова викор.однобічно з настановою на гумор. Значне місце посідає в розв. УЛМ і словничок “Енеїди” – і-й словник напис.до худ.твору. Метою ств.словника було,те що Енеїду читали не лише укр..,а й рос.,словник містив переклад малозрозумілих слів. Цінність Котлярев. у використ.синонімічних рядів. У його тв..багато образів взято з фольклор.тв.Заслугою його є не тільки використ.надбань розмов.м. та фольклору, а й те, що він не відкинув традиц.книжної слов.елем.,які згодом увійшли у фонд УЛМ. Значення його і в тому, що він дав укр..літ.продовжувачів традицій (Г.-Артемовський).Розвиток літ.м.в Галиччині в 1 пол.19ст. відб. В далеко складніших умовах ніж в Сх.Укр.,до 30-х рр. 19ст. на цій території вжив.тільки словенорос.м. З 30-хрр починає пошир.язичиє,суміш елементів рос.,польс., старослов.та укр..м. Проти цього рішуче виступають Максимович, Шашкевич, Срезневецький та Руська трійця. У 1837р.РТ опубл.укр.місц.м. альманах Русалка Дністрова (першу ластівку, провісницю ввести в ІУЛМ в Галиччині).Сила її в мові, яка вже не була книжною,штучною, а нар.,напис. гражд.алфавітом за фонетичним принципом.

В період від Котляр.до появи Кобзаря Шевченка найб.роль в ІУЛМ відіграли такі письм.як Г-Артемовський, Квітка-Основ яненко,які своєю діяльністю довели,що укр..м.можна писати в серйозному стилі,вони вперше вжили укр..м.в публіцистичному стилі.Кв.-О.викор.її в прозових тв..Гребінка здійснив на укр..м.переклад Пушкіна.