33.Категорія числа іменників Число - одна з визначальних граматичних категорій, що виражає кількісний вияв того, що позначається іменником. Значення числа виражається у співвідносних формах однини і множини: учень -учні, ріка - ріки, стіл - столи. Усі іменники за здатністю утворювати форми однини/множини переділяються на три групи: o іменники, що вживаються в однині й множині (сестра - сестри, зошит - зошити, палець - пальці); o іменники, що вживаються тільки в однині (одиничні іменники) (розквіт, мужність, фосфор, гречка, сіль); o іменники, що вживаються лише у множині (ворота, вершки, гроші, жнива, мандри, радощі).

Форми однини і множини утворюються від іменників на означення обчислюваних предметів: жінка - жінки, дошка - дошки, птах - птахи. Тільки у формі однини вживаються:

^ іменники з абстрактним значенням (вічність, демократизм);

^ збірні іменники (молодь, учительство, черва);

^ іменники з речовинним значенням (сало, малина, пшоно, пісок). 

^ власні назви (Євген, Микола, Ганна)

Іменники, що вживаються лише у множині, є назвами:

^ предметів, що складаються з двох частин (окуляри, сани, ножиці);

* речовин, матеріалів (дріжджі, дрова, вершки);

^ станів, процесів і дій (проводи, дебати, посиденьки, сутінки);

^ почуттів, емоцій (гордощі, веселощі, прикрощі);

^ відрізків часу, свят і традиційно-побутових обрядів (канікули)

Окремі іменники - власні назви можуть мати тільки форму множини (Суми, Карпати, Прилуки, Афіни, Альпи). Категорія числа як іменникова словозмінна категорія формально виражається у закінченнях: словник -словника; словники - словників.

33.Категорія відмінка іменників

Відмінок - граматична категорія іменника, що виражає його синтаксичні відношення до інших слів у реченні. Відмінок іменників є морфологічною, самостійною категорією. В українській мові є сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Кожний з відмінків, крім кличного, відповідає на певне питання.

1. Називний відмінок кваліфікують як прямий, що протиставляється іншим відмінкам. Він є початковою формою іменника і виступає в реченні у ролі підмета, тобто називає виконавця дії. 2. Родовий відмінок називає предмет, на який спрямована дія. 3. Давальний відмінок називає особу чи предмет, на користь яких або на шкоду яким відбувається дія  4. Знахідний відмінок називає прямий об'єкт .5. Орудний відмінок називає знаряддя, засіб дії і пересування. 6. Місцевий відмінок, якому властиве тільки прийменникове вживання, в типовому вияві виражає значення місця. 7. Кличний відмінок спеціалізується на вираженні функції звертання.

Граматичне значення відмінка виражається насамперед закінченням (стати вчителем, купити коня, повідомити студентів) або поєднанням закінчення з:

- прийменником (на морі, під столом, із газети);

- наголосом (немає сторінки - гортаю сторінки);

- чергуванням звуків (рука - на руці, нога - нозі).

34.Відмінювання іменників

Відмінювання іменників - це їхня словозміна. З погляду відмінювання в сучасній українській мові виокремлюють чотири основні відміни іменників, що різняться системою відмінкових закінчень. Під час такого поділу до уваги беруться дві головні ознаки:

- рід іменників;

- характер закінчення у формі називного відмінка однини.

До першої відміни належать іменники жіночого і чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення -а (орфографічно -а і -я): Микола, Олена, тополя, мрія.

Друга відміна об'єднує іменники:

* чоловічого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: дуб, робітник, стіл, день, край, та закінченням -о: батько, Петро

o середнього роду із закінченнями -о,-е,-а, (орфографічно -я): село, море, поле, плече, знання, колосся, листя.

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: любов, тінь, далеч, папороть, відстань. За характером відмінкових закінчень до третьої відміни належить іменник мати.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду із закінченням -а (орфографічно -а і -я) у називному відмінку однини, за відмінювання яких з'являється суфікс -ат- (орфографічно -ат і -ят-) або єн-: курча, орля, вим 'я, ім 'я, плем 'я.

Перша та друга відміни мають три типи парадигм, або три групи: тверду, м'яку і мішану. Їх виділяють за характером кінцевого приголосного основи іменників та особливостями відмінювання.

Поділ іменників 1 та 2 відмін на групи

тверда	м’яка	мішана
Твердий (нешиплячий) приголосний основи: озеро, стріха, хата, вітер, абзац	Будь-який м’який: земля, водій, зілля, князь, сторіччя, пісня	Твердий шиплячий: хаща, тиша, плащ, плече, кущ, лівша'
	Середній рід на -е з основою на приголосний (крім шиплячого):поле, сон