Суть,
мета і завдання ергономічної експертизи
План
Ергономічна
експертиза - це
Суть, мета і завдання проведення ергономічних досліджень організацГі середовища. Ергономічна експертиза середовища перебування. Основні методи ергономічної оцінки.
вид ергономічної ДІЯЛЬНОСТІ щодо оцінювання змісту, засобів та умов взаємодії людини з виробом в СЛМС і встановлення рівня ергономічних властивостей виробу; комплекс науково-технічних і організаційно-методичних заходів для оцінки виконання в проектних, передпроектних документах, а також в зразках СЛМ ергономічних вимог, виконання рекомендацій для усунення відступів від цих вимог.
Об'єкт - функціональні і/або структурні компоненти СЛМС.
[Мета'. - встановлення ергономічних норм або вимог з позиції безпечної праці або розробки методів їх формування,
- оцінювання змісту, засобів та умов взаємодії людини з виробом в СЛМС та дані про рівень його ергономічних властивостей.
Завдання', отримання або формулювання рекомендацій, спрямованих на наближення до базового ергономічного зразка.
Методологія ергономічної експертизи - сукупність видів перевірок, необхідних для всестороннього обстеження ергономіності об'єкта.
Критерії ергономічної експертизи:
мультиплікативні критерії з використанням відповідного математичного апарату.
Ергономічний експертний висновок - документ, що містить результати ергономічної експертизи (акт або протокол).
Схеми ергономічної оцінки:
■ максимальної адитивної корисності для
факторів однонаправленої дії з відомим рівнем важливості;
за критеріями, що застосовуються послідовно, коли незалежні фактори упорядковані за ступенем шкідливості чи корисності;
максимальна для корисних і мінімальна для шкідливих факторів, коли їх важливість невідома.
Ергономічна експертиза середовища перебування
Архітектурний об'єкт Робоче приміщення Робоче місце Виробниче обладнання Придатність людини-оператора
.1 |
\ Складові ергономічної експертизи * | середовища: |
9 |
|
Перевірка антропометричних характеристик: - тип, розмір і форма приладових панелей, шкал, Ш ГТНк*ЯТПГіННУ пг*мг*тт*г*їп.* |
г |
|
■ Перевірка антропометричних характеристик ■ Перевірка оптотехнічних і світлотехнічних характеристик і Перевірка інформаційних характеристик ■ Безпосередні або непрямі перевірки показників | керованості обслуговування * Перевірки, пов'язані з гігієною (кількісні вимірювання всіх показників і порівняння їх з ГОСТ, СЕС та іншими і нормативними документами). Ь Перевірка промислового дизайну, естетичності |
ІТІ,ДТІ ШН \7 р ПТІ 7\ і І \7 ИЛУТЧІХ/ІР ^ — ——~ — - розмір, тип, форма виконання і розташування проектованих органів управління; - масогабаритні розміри і параметри систем, периферії, окремих приладових пристроїв; - доступність оперативних контрольно-регульованих органів управління, досяжності зон, перевірка просторових характеристик; - наявність і дієвість блокуючих, захисних, страхувальних пристроїв, які забезпечують безпеку; - параметри зон досяжності для органів управління, зон огляду для інформаційних моделей. |
|||||
|
|
|
|
|
||
\0 |
|
Перевірка оптотехнічних і світлотехнічних характеристик: |
и |
|
Перевірка інформаційних характеристик: -перевірка інфюрмшіШног^ - коефіцієнт заповнення екрану (робочої зони); - достовірність і ступінь відтворюваності інформації. Засоби перевірок - контрольно-записуюча апаратура, скануючі прилади. |
|
- колір, колірні співвідношення, колірний контраст (метод - порівняння елементу свічення зі світловим еталоном); - освітленість, достатність освітлення, регульованість (метод - прямі вимірювання, математ. моделювання); - яскравість і контрастність (метод - прямі вимірювання за допомогою далекомірів, математ. Моделювання); - зона огляду і поле зору (метод - КПА); - спектр пропускання (метод - універсальні спеціалізовані засоби, фотометри); - роздільна здатність, геометричні спотворення за рахунок «неправильності» екранів. |
|
|||||
|
|
|
|
|
||
11 |
|
Безпосередні або непрямі перевірки показників керованості обслуговування: |
/3 |
|
Основні методи ергономічної оцінки |
|
|
- фактична розгалуженість алгоритмів управління (спосіб - підрахунок точок розгалуження); - циклограма взаємодії людини з системою (спосіб -хронометраж, аналіз циклограм і алгоритмів поведінки); - темпова напруженість (спосіб - хронометраж і розшифровка записів контрольно-записуючої апаратури в різних режимах: реальний, ідеальний); - надійність і точність взаємодії в рамках інтерфейсу оператора (спосіб - реєстрація і підрахунок кількості помилок). - контролездатність і ремонтопридатність - внутрішня, зовнішня (спосіб - хронометраж виконання операцій). |
■ Характеристичні аналіз технічної та експлуатаційно. в Інструментальні документації; * • 1 • - бесіда з фахівцями; - інженерно-психолопчне ^..«.^„ппл.и».;.;.^^. г - самозвіт у процесі діяльності; обстеження ергатичних систем- анкетування і експертна оцінка; об'єктивна реєстрація і - спостереження за вимірювання складових відповідністю трудового процесу технологічного процесу та . аналіз помилок, що поведінкою оператора. допускаються в роботі; об'єктивна реєстрація і вимірювання показників чинників середовища, експеримент. |
||||
|
|
|
|
2 |
||
Підходи до використання інструментальних методів:
Засоби реалізації інструментальних методів експертизи:
прямий , В ОСНОВІ
якого лежить виявлення психічних і фізіологічних процесів, складових змісту діяльності
непрямий , що ґрунтується на реєстрації змін в організмі людини, які виникають унаслідок виконання нею роботи
бесіда з фахівцями; самозвіт у процесі діяльності; анкетування і експертна оцінка; об'єктивна реєстрація і вимірювання складових трудового процесу (зйомка напрямів погляду і свідчень приладів, запис рухів органами управління і вимірюванням сили дії, магнітофонна реєстрація команд і т.п.); аналіз помилок, що допускаються в роботі; об'єктивна реєстрація і вимірювання показників чинників середовища; експеримент.
Методи ергономічної експертизи:
методи спостереження
фізіологічні методи
методи вивчення газообміну
графічні методи (соматографія)
методи психофізіології
антропологічні методи
узагальнений структурний метод (УСМ)
проф. Губінського А.І. (орієнтований на
формалізацію процесу функціонування
СЛМС в цілому, тобто як дій людини, так і
операцій технічної частини)
|
Методи спостереження: |
|||
|
|
хронометраж |
визначення різних часових характеристик трудового процесу |
|
|
|
фото- і відео(кіно) реєстрації |
інформація про трудову активність працівника |
|
|
|
циклографії |
біомеханічна оцінка рухів (траєкторія, швидкість та ін.) шляхом реєстрації точкових відображень траєкторії руху |
|
|
|
біохімічний |
оцінка напруженості робочої пози та окремих груп м'язів |
|
|
|
|
||
Фізіологічні методи:
рефлексометрія та електроенцефало-графія |
оцінка функціонального стану центральної нервової системи, стану розумової втоми |
електроокулографія |
вивчення функції зорового та вестибулярного аналізаторів |
кардіографія та оксигемографія |
оцінка функцій серцево-судинної системи |
динамометрія |
оцінка функціонального стану м'язової системи людини (зусилля м'язів, їх витривалість) |
динамографія (тензометрія) |
вимірювання зусиль, що прикладаються до органів керування обладнанням |
Орієнтовна контрольна карга експертизи робочого місця
!
специфіка робочої пози;
специфіка діяльності за ступенем зайнятості кінцівок;
специфіка діяльності за ступенем ввімкнутості ефективних систем;
кут нахилу тулуба;
кут нахилу голови;
зайнятість рук;
робоча нога;
зайнятість ніг;
положення робочої ноги в період відсутності дії; положення рук в період відсутності дії; опорна поверхня сидіння;
здійснення працівником робіт з удосконалення конструкції робочого місця;
здійснення працівником робіт з покращення умови праці на робочому місці.
Тема 4 Ергономічні вимоги до організації простору
План
Суть і організація предметно-просторового середовища. Ергономічні особливості організації інтер'єрного простору. Санітарно-гігієнічні умови як складова ергономіки предметно-просторового середовища.
Фозщшти закономірності взаємозв 'язку мЬ^людиною і середовищем треба не тільщі для того, щоб при його перетворенні не завдати збитків фізичному здоров 'ю людей, але і для того, щоб не піддати Ь^психгку випадковим впливам, неминучим при діяльності, заснованій на інтуїції, на методі "спроб і помилок^.
акад. Я.Іконнщов
Суть і організація предметно-просторового середовища
Предметно-просторове середовище -сукупність природних і штучних просторів, їх речове наповнення, що перебуває в постійній взаємодії з людиною та змінюється в процесі її діяльності.
Елементи предметно- |
|
просторового середовища: |
|
■ світ предметів: |
■ композиція |
/ простір, |
предметів, |
✓ виробничі будівлі, |
тобто розміщення їх на |
офіси, |
конкретному просторі: |
/ об'єкти культури, |
|
✓ транспорт, |
|
✓ технічне та інженерне |
|
устаткування, |
|
✓ наочне середовище, |
|
✓ меблі, |
|
/ соціокультурний стан. |
|
Вимоги до організації ППС:
психологічна адаптація, гуманізація і художня виразність інтер'єру,
відповідність композиційної організації ППС сучасним ергономічним, функціонально-типологічним, технологічним та ін. вимогам.
розмірні
перцептивні
Фактори внутрішньої мотивації у сприйнятті інтер'єра:
потреба людини у сприйнятті інтер'єра;
увага у сприйнятті інтер'єра;
установка у сприйнятті інтер'єра;
фактор часу у сприйнятті інтер'єра.
антропометричні
проксемічних
Своєрідним стимулом, що породжує формоутворення, надає йому початкового імпульсу у сприйнятті, є процеси руху.
Проблеми організації руху і сприйняття в інтер'єрі охоплюють всі аспекти композиції.
Типи поведінки людей |
|
цілеспрямовано^ |
мимовільно-інтрогенна: |
екстрогенна\ |
|
обумовлена конкретною |
відсутність практичної |
практичною потребою; |
потреби, для задоволення |
|
якої необхідно який-небудь |
підтримується за допомогою |
предметний зміст; |
вольового зусилля й у такому |
обумовлює "прогулянковий" |
розумінні є примусовою; |
|
- цілеспрямований рух є |
рух, необмежений вибір |
напрямків у межах |
|
визначальним в організації |
визначеного простору; |
технології функціонального |
|
процесу. |
визначає естетичну |
|
взаємодію суб'єкта з |
|
архітектурним простором. |
Умови структурної організації плану та впорядкованості руху в інтер'єрі:
чітка диференціація планувальної структури плану та площі;
визначення кількості джерел цілеспрямованого руху;
розкриття якості і характеру обов'язкових і бажаних зв'язків між функціональними зонами;
інтеграція і диференціація функціональних зон за принципом функціональної і психологічної сумісності;
усунення перетинання потоків, необґрунтованих спусків-підйомів;
скорочення відстаней між основними функціональними ділянками, вибір прямолінійного графіка руху, досягнення простоти і виразності архітектурного рішення.
Засоби вертикального зв'язку -сходи, пандуси, ескалатори:
технологічні ланки в організації функціонального процесу інтер'єра;
активний засіб композиції в організації внутрішнього простору;
маршрут сприйняття інтер'єра, що розкриває його художній зміст у часі.
Мінімальні
розміри проходів і ІЩ | Ц
І
коридорів
для людини середнього зросту (172 см)
траєкторія |
кількість точок спостереження і, відповідно, інтерес до інтер'єра |
визначають ступінь зорового розгортання простору і комплекс емоційних відчуттів |
графік (шлях) |
суворо прямолінійний у зонах інтенсивного руху по найкоротшому шляху або невимушено звивистий - у зонах відпочинку |
|
швидкість |
від повільно-прогулянкового до швидко-цілеспрямованого |
|
|
|
|
і її 1 1 |
|
|| 1 |
і і й і, г4 |
і «і |
|
Ш |
№ і І |
1Ё |
|
аіін |
ш |
їй
|
*~ |
|
|
VI |
|
і і |
|
Показники організації ППС для людей з обмеженими можливостями
спосіб життя, самопочуття, міру самообслуговування, працездатність, соціальну активність тощо;
вибір оптимальних житлово-побутових умов, умов для праці, навчання, відпочинку, розваг і лікування;
повнота ведення основних процесів життєдіяльності, вибір місця та необхідного набору приміщень для її ведення;
врахування технологічних просторів, смуги руху, площі для маневрування різними допоміжними засобами.
Засоби формування ергономічного архітектурного середовища для інвалідів:
забезпечення оптимальної доступності шляхом створення зручних і коротких зв'язків;
організація мережі комунікацій ("архітектура доріг");
формування архітектурного середовища без бар'єрів та перешкод;
особлива організація елементів комунікацій (коридорів, сходів, ліфтів, дверних отворів, дверей);
облаштування приміщень опорним устаткуванням;
територіальна локалізація;
формування безпечного архітектурного середовища;
створення системи орієнтирів у будівлі;
особливе художньо-просторове рішення інтер'єру.
Ергономічні особливості організації інтер'єрного простору
■ Дизайн-це:
художня адаптація предметів навколишнього середовища до людини, щоб їй було зручно і приємно ними користуватися.
специфічна сфера діяльності з розроблення (проектування) предметно-просторового середовища в цілому та окремих його компонентів стосовно всіх сфер життєдіяльності людини.
Ергодизайн розглядає людську складову, як найважливішу, при формуванні архітектурного середовища.
Дизайн предметно-просторового середовища
передбачає проектування комплексних об'єктів з позиції охоплення проблем взаємовідносин людини з природою, з предметно-просторовим і соціокультурним середовищем з метою створення гармонійного середовища;
пов"язаний з проектуванням чи рекострукцією цивільних і житлових комплексів;
передбачає знання функцій, конструкцій, розуміння ролі форми, перспективи, пластики, значення світла, кольору, текстури та фактури в середовищі, специфіки художнього декору, технологій утворення цілого з окремих елементів і організуючих його засобів, принципи їх органічного поєднання з формою архітектури та обладнання, композиційною організацією в цілому.
Дизайн предметно-просторового середовища
Дизайн житлового середовища
Міський дизайн
Дизайн виробничого середовища
декоративна дендрологія, квітництво, газони, фітодизайн, основи ланшафтного дизайну, проектування зимових садів, дизайн меблів, фотографіка, дизайн виставок, дизайн реклами, сучасні технології та матеріали інтер'єру, принципи аранжування та святковий інтер'єр, імеджелогія.
Основні принципи композиційної організації інтер'єра:
взаємопроникнення внутрішнього і зовнішнього простору (два прийоми: використання простору для забезпечення зв'язку інтер'єра й оточення і введення в інтер'єр природних елементів);
принцип єдності структури внутрішнього простору;
принцип композиційної єдності інтер'єра та його матеріально-предметного наповнення.
Чинники, що впливають на організацію інтер'єру:
психологічні;
географічне розташування приміщення;
рівень освітленості;
профіль і характер робочої діяльності;
рівень населеності приміщення;
рівень зашумленості, загазованості;
матеріали, що використані для оздоблення.
Санітарно-гігієнічні умови як складова ергономіки предметно-просторового середовища
Мікроклімат - це комплекс значень фізичних параметрів метеорологічних умов, що визначають теплообмін між тілом людини й зовнішнім середовищем на робочому місці.
Вплив температури повітря на
продуктивність праці
