
- •3. Розвиток Афінської демократії у VII-V ст. До н.Е.
- •5. Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму
- •6.Античні міста-держави в Північному Причорноморї
- •7. Іраномовні племена на території України в і тис. До н.Е. (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •8. Етногенез слов'ян. Розселення словянських племен на території України
- •9. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи
- •10. Римська імперія в і-іі ст.
- •11. Падіння Римської імперії та його наслідки
- •12. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку
- •15. Галицько-Волинське держава в хііі – на поч. ХіVст.
- •16. Хрестові походи - причини і наслідки, перебіг
- •17. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
- •18. Арабське завоювання Піренейського півострова
- •19. Українські землі в складі вкл
- •20.Утворення і розвиток Московської держави.
- •21. Гуситський рух: ідеологія та представники
- •22. Середньовічні міста - самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля
- •23. Столітня війна: передумови, основні етапи, результати
- •25. Великі географічні відкриття: причини, перебіг, наслідки
- •26.Реформація та Контрреформація в Європі.
- •27. Політичний розвиток Польської держави в XV — в середині XVII ст.
- •28. Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої (до сер. 17 ст.)
- •29 Укр. Козацтво у 16 – першій пол. 17 ст. Запорізька Січ.
- •30. Тридцятилітня війна 1618-1648
- •III. Шведський період війни (1630-1635).
- •IV. Франко-шведський період війни (1635-1648).
- •31. Англійська революція XVII ст. Основні етапи та історичне значення
- •32. Українська культура у 16-17 ст.
- •33. Національно-визвольна війна під проводом б. Хмельницького: причини, етапи, наслідки
- •34 Хмельниччина в українській історіографії
- •35 Укр. Землі у 2-й пол. 17 ст. «Руїна»
- •36. Гетьманщина на зламі хvii-XVIII ст. І. Мазепа
- •8 Липня 1709 р. Відбулася вирішальна Полтавська битва, під час якої війська Карла XII та і.Мазепи зазнали поразки.
- •2 Жовтня 1709 р. Мазепа помер.
- •37. Слобідська україна в 17-18 ст.
- •38. Політика російського царизму на українських землях у хvііі ст.: обмеження політичної автономії та ліквідація козацтва
- •41. Просвітництво: основні ідеї та представники
- •42. Війна за незалежність північноамериканських колоній і утворення сша
- •4 Липня 1776 р. Декларація була схвалена конгресом. Закінчився ко-лоніальний період - почалася істо-рія Сполучених Штатів Америки.
- •43. Французька революція кінця XVIII ст. - основні етапи, діячі та результати
- •44. Наполеонівські війни та їх наслідки
- •47. Національне Відродження слов'янських народів: основні етапи та діячі
- •49. Реформи 1860-х-1870-х рр. У Російській імперії
- •1861 Олександр іі видав маніфест яким скасував особисту кріпосну залежність селян.
- •50. Громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях др.. Пол.. Хіх ст.: москвофіли та народовці
- •51. Український національний рух в Надніпрянській Україні в наприкінці XIX – початку XX ст.
- •52. Система міжнародних відносин наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •53. Перша світова війна: основні етапи, причини, учасники
- •1916Р. "Верденська м'ясорубка". Брусиловський прорив. Битва на р. Соммі.
- •54. Українські землі в роки і св (1914-1918)
- •55. Пари́зька ми́рна конференція. Версальська система договорів.
- •56. Революція і громадянска війна в Росії (1917-1921рр.)
- •57. Українська національна революція 1917-1921 рр.: - основні етапи, діячі, досягнення і прорахунки.
- •58. Українська революція 1917-1921 рр. У вітчизняній історіографії
- •59. Утворення зунр: українсько-польська війна 1918-1919 рр.
- •61. Голодомор 1932-1933р.
- •62. Західноукраїнські землі 1919–39-х рр.
- •63. Укр.. Культура в 20-30-х рр. XX ст.
- •65 Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.
- •66. Суспільно-політичний розвиток Італії в міжвоєнне двадцятиріччя
- •67. Польща в міжвоєнні роки — еволюція політичної системи
- •Познанщина і частина Помор'я з вузьким виходом до Балтійського моря;
- •У Верхній Сілезії, Вармії і Мазурах мав відбутися плебісцит.
- •71. Корінний злам в ході Другої світової війни (1942-1943 рр.)
- •8 Січня внаслідок наступу Червоної Армії прорвано кільце блокади навколо Ленінграда. Блокада тривала з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року — 872 доби.
- •73 Нацистський окупаційний режим в Україні (1941-1944)
- •74 Український нац. Рух в роки 2св і перші повоєнні роки
- •75. Український національно-визвольний рух 1940-х – 1950-х рр. У вітчизняній історіографії
- •77. Післявоєнний сталінський режим в україні (1945-1953)
- •1. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — на початку 1950-х рр.
- •79. Укр. Дисидентський та правозахисний рух у 60-х – 70-х XX ст.
- •81. Утворення кнр. Внутр. Та зовні. Політика Китаю у 80-90-х рр.
- •82 Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.
- •85 Нім. Питання у 2-й пол. 20 ст. Обєднання Німеччини.
- •86. Розпад сфрю і утворення на її території нових держав
- •87. Розпад срср і здобуття Україною державної незалежності
- •88. Політичний розвиток України в 1991-2009
- •89 Причини та напрямки еміграції українців у 19-20 ст. Внесок українців у суспільне та культурне життя «нових батьківщин»
32. Українська культура у 16-17 ст.
Значного рівня розвитку досягла українська архітектура. Архітектурні пам'ятки XVI-XVII ст. будувалися в стилях:
• готики (переважно в Північно-Західній Україні);
• ренесансу (переважно в Північно-Західній Україні);
• бароко (по всій території тогочасної України).
Це були: а)оборонні споруди;
б) культові споруди;
в) міське житло.
АРХІТЕКТУРА. Постійні напади турків і татар, козацькі війни, повстання городян і селян змушували феодалів вести масштабне фортечне будівництво. Кожне українське місто мало оборонні укріплення, що складалися з ровів, валів, дерев'яних або кам'яних мурів. У більшості міст були зведені замки феодалів. Великі замки постали в Галичині, на Волині та Поділлі. До споруд такого типу належав Київський замок на Замковій горі над Подолом. Він був оточений кам'яним муром з 15 дерев'яними вежами, стіни мали навісні бійниці, а до замку можна було потрапити лише через звідний міст і браму, які охоронялися вартою. Замки такого зразка збереглися у Вінниці, Житомирі, Черкасах. Постійна військова загроза сприяла будівництву нових фортець, які мали форму трикутників і квадратів.
Одним з найвидатніших архітекторів і будівничих доби Ренесансу був Петро з Барбони, італієць за походженням. Протягом свого перебування у Львові він збудував там у 1572-1582 pp. дзвіницю при Братській (Успенській) церкві.
Українські архітектори середини XVII ст. добре поєднували в будівництві народні традиції з найкращими тогочасними зразками європейської архітектури — такий стиль дістав назву українського бароко, найбільше пам'яток якого представлено в храмовому будівництві. Найвидатнішими пам'ятками цього стилю є архітектурні ансамблі в Києві (на території Печерської лаври, Софійського собору та Кирилівського монастиря), Успенська церква у Львові, церкви Чернігова та Переяслава.
Крім нового будівництва, у XVII ст. на кошти козацької старшини були перебудовані у новому бароковому стилі древні Софійський і Михайлівський золотоверхі собори, церкви Києво-Печерської лаври. Фасади були затиньковані (оштукатурені) та декоровані, іншої, більш складної форми набули куполи соборів. Будівництво досягло особливого розмаху при гетьмані І.Мазепі. За словами Ф.Прокоповича, Київ стараннями І.Мазепи перетворився в новий Єрусалим.
В архітектурі Західної України переважала загальноєвропейська стилістика, національне начало було виражено відносно слабко (наприклад, собор Святого Юра у Львові).
Загалом найбільшу питому вагу в міському будівництві мали світські будівлі - палаци вельмож, магістрати, школи, ринки. Популярними були фонтани і парки, які розбивалися відповідно до традицій французького, або т.зв. регулярного парку. Симетричне розташування насаджень, надання геометричних форм кушам і деревам, екзотичні квіти - такі вимоги відповідали смакам знаті того періоду).
ЖИВОПИС. Основними напрямками українського живопису, як і в часи феодальної України-Русі, залишався настінний живопис та іконопис. Серед релігійних сюжетів переважали страждання Ісуса Христа та зображення святих. Одними з найвидатніших художників цього періоду були Федір Сенькович, Микола Петрахнович, Іван Руткович. Перший зних був одним з провідних представників львівської малярської школи, з ім'ям якого пов'язане утвердження нової традиції українського релігійного малярства.
Велике значення для подальшого розвитку живопису мало створення цехів художників. Один з найбільших таких цехів виник у Львові. Художники, об'єднані в цехи, багато зробили для розвитку жанрів світського живопису: з'явилися портрети, краєвиди, історичні та батальні картини.
Художники "України досягли високої майстерності в оздобленні книг мініатюрами та малюнками. Характерною особливістю книжкової мініатюри кінця XVI - початку XVII ст. став поступовий перехід від міфологічних образів до реалістичного зображення людини. Видатним твором художнього перекладу і мистецтва оформлення є "Пересопницьке Євангеліє". Його мініатюри близькі до реалістичного трактування образів в дусі Ренесансу. Книгу в традиціях книжкового мистецтва Київської Русі прикрашають заставки, кінцівки, ініціали, орнамент. У наші дні "Пересопницьке Євангеліє" стало одним з символів державності України - на ньому складається президентська присяга. Розвиток книгодрукування обумовив розвиток мистецтва гравюри. Ними прикрашалися релігійні видання. Перші світські гравюри з'явилися у 1622 р. як ілюстрації до "Віршів на жалосний погреб.-.гетмана Петра Конашевича-Сагайдачного". Серед них - портрет гетьмана на коні, батальна сцена взяття Кафи. Видатні художники і гравери працювали тоді в Києво-Печерській друкарні - Никодим Зубрицький, Олександр Тарасевич, Леонтій Тарасевич, Іван Щирський.
Абсолютно особливим жанром стала "народна картина". Це - в першу чергу серія козацьких образів: "Козак з бандурою", "Козак Мамай". _Як елемент народного побуту такі картини зберігалися до початку XX ст.
Розвивалася й українська гравюра — відбиток малюнка, який гравер вирізьблював на дошці. Центрами граверного мистецтва були Київ та Львів. Серед ченців Києво-Печерського монастиря з'явилося чимало майстрів, які створили власні школи.
ОСВІТА. Шкільна освіта в Україні на межі XVI-XVII ст. перебувала на дуже високому рівні.
Провідна роль у розвитку української культури та освіти належала містам. Перші українські школи виникли в містечку Красноставі в Східній Галичині 1550 року та у Львові 1586 року. За допомогою братств були також відкриті школи в Києві, Ярославі, Перемишлі, Вінниці, Кам'янці-Подільському, Немирові, Галичі, Вільні, Мінську, Могилеві, Луцьку, Кременці.
Братські школи були не тільки закладами освіти, але й однією з форм боротьби проти колонізаторської політики польського уряду. Викладання в них велося церковнослов'янською мовою.
Навчали в цих школах історії, математики, української та церковнослов'янської мов. Учні вивчали також польську, грецьку, латинську мови, поезію, риторику, філософію, діалектику, поетику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, а в деяких ще й теологію. Найкращими в Україні вважалися Львівська, Київська та Луцька братські школи.
У школах панувала сувора дисципліна. Очолював школу ректор.
Кожна школа мала свій статут. «Порядок шкільний» таку назву мав статут Львівської школи. За ним учителі мусили однаково любити й навчати всіх дітей, як вихідців з багатих сімей, так і з бідних. Тільки найкращі учні мали право сидіти за першими партами.
Поряд з братською шкільною освітою в Україні з'являлися єзуїтські колегії, які мали високий рівень змісту освіти та викладання.
У 1576-1580 pp. в Острозі на кошти князя Костянтина Острозького була заснована перша вища школа в Україні — Острозька академія. Першим ректором школи став письменник Герасим Смотрицький. На кошти князя К. Острозького була видана Острозька Біблія (1581). Це величезна праця, що мала 1 256 сторінок. Під час підготовки до видання Біблії зібрано всі церковнослов'янські, грецькі, латинські та давньоєврейські тексти. Це була перша повна друкована Біблія не тільки на східнослов'янських землях, але навіть серед усього слов'янського світу. Острозька Біблія багато разів передруковувалася й скрізь мала велику пошану. Після смерті князя Костянтина Острозького 1609 року академія почала занепадати й 1640 року припинила своє існування.
У Краківському університеті вихідці з України навчалися з часу його заснування (1364). Отримавши належну освіту, вихідці з України ставали відомими вченими, педагогами, медиками, митцями. Так, Юрій Дрогобич (Юрій Котермак) був доктором філософії та медицини у Болонському університеті, читав таму 1478—1482 pp. лекції з математики, посідав посаду ректора факультету медицини.
На поч. XVII ст. центром освіти й науки в Україні знову стає Київ. Тут у 1615 р. була відкрита Київська братська школа й групувалися визначні вчені — Іов Борецький, який переїхав зі Львова й став ректором, Єлисей Плетенецький, Захарія Копистенський, Тарас Земка, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович та ін. Митрополит Петро Могила також заснував школу при Києво-Печерській лаврі. У1632 р. школи було об'єднано в Києво-Могилянській колегіум.
Науковими центрами в Україні були Острог, Львів і Київ, де зосереджувалися навчальні заклади. Учені, які групувалися в Острозі, написали ряд наукових праць із філософії, мовознавства, астрономії тощо. Професори Києво-Могилянського колегіуму сприяли розвитку слов'янського мовознавства, української мови, розробляли проблеми філософії, логіки, психології й інших наук. Йосип Кононович-Горбацький створив "Підручник логіки", а Інокентій Гізель написав "Загальний нарис філософії".
Музика. Значний розвиток отримало музичне мистецтво. Вже у XVI ст. в Україні широко використовувалися ноти. Популярними були друковані збірки святкових пісень - ірмологіони. Нотну грамоту вивчали студенти колегіумів, а у XVIII ст. музичною столицею Лівобережжя став Глухів. Тут була відкрита музична школа, де вивчали вокал, гру на скрипці, флейті, гуслях, арфі. Більшість випускників потрапляла за традицією до Москви і Петербурга. Наприклад, половину хористів царської капели склали вихідці з України. У XVIII ст. місцева знать також прагнула створювати в своїх маєтках вокальні та інструментальні капели.
Однак кращі, найбільш талановиті музиканти залишали Україну. Скажімо, композитор Дмитро Бортнянський потрапив до Москви ще дитиною. Проте в його творчості присутні українські мотиви. Композитори Максим Березовський і Артемій Ведель були більш тісно пов'язані з Батьківщиною. Вихованці Києво-Могилянської академії, вони вчилися і в італійських майстрів. Композитори працювали в різних жанрах, зокрема оперному, але переважала все ж церковна музика. Шедеврами для свого часу вважаються вокальні концерти, розраховані на поліфонію (багатоголосся).
Театр. Крім церковної і шкільної драматургії (про що сказано вище), народжується народний ляльковий театр - вертеп. Його назва пов'язана з тим, що перші лялькові вистави інсценували біблійний сюжет про народження Христа у Віфлесмській печері (вертеп давньослов'янською - печера). Такий театр являв собою триярусну скриню, яка символізувала три рівні космосу. Пізніше залишилося два рівні, у верхньому розгорталися релігійні лялькові вистави, а в нижньому - гумористичні інтермедії, які користувалися величезною популярністю в народі.
В навчальних закладах ставилися спектаклі, в яких брали участь десятки і навіть сотні чоловік.