3. Розвиток Афінської демократії у VII-V ст. До н.Е.

Демократичний устрій в Афінах вста-новився не відразу. Хоча верховним за-конодавчим органом управління в Афі-нах вважалися народні збори, насправді їхня роль спочатку була незначною. Всі справи вирішувала рада знатних людей. Саме з них обирали архонтів -- поса-дових осіб, які управляли Афінською державою. Народ фактично не брав участі в управлінні полісом. А аристок-ратія чинила свавілля, вирішуючи спра-ви на свою користь. Невдоволення правлячою верхівкою призводило до за-колотів.

Закони Драконта. Щоб навести порядок в Афінах, 621 р. до н. е. архон-тові Драконту доручили скласти закони. Тому їх і називають Драконтовими зако-нами, їх було спрямовано головним чи-ном на захист приватної власності. Сувора кара чекала навіть за невелику прови-ну. Наприклад, за крадіжку овочів люди-ну засуджували до страти. І сьогодні можна почути трохи перекручений вис-лів — «драконові закони». Тобто мова йде про надто суворі закони.

Реформи Солона. Свавіллю родо-вої аристократії поклали край ре-форми Солона 594 р. до н. е. Солон від-мінив усі борги та повернув селянам зем-лю, відібрану за несплату боргів. Він ска-сував також боргове рабство та заборонив надалі закладати себе та членів сім'ї. Ба-гато рабів-боржників стали вільними.

Перед тим панували такі порядки. Якщо селянин брав позику, на його полі ставили камінь. А якщо він вчасно не повертав борг, землю відбирали, і селя-нин ставав рабом. Можна було сплатити борг, віддавши когось із членів сім'ї у рабство.

Тепер соціальний стан людини виз-начався не походженням (знатного вона роду чи ні), а кількістю майна. Все на-селення Аттики поділили на чотири розряди. Найвищий розряд складали грома-дяни з прибутком 500 медімнів сільсько-господарської продукції (вина, олії чи зерна). В Греції сипкі речовини, як зер-но, та рідкі, як олія чи вино, міряли медімнами. Медімн у різний час дорівню-вав 41—52 літрам. До другого розряду входили громадяни з доходом не меншим, ніж 300 медімнів. Вони називалися вершниками, тому мали служити в кін-ноті. Третій розряд складали люди з до-ходом у 200 медімнів. Це був найчисленніший розряд. Усі інші громадяни вхо-дили до розряду фетів.

Права та обов'язки людини визнача-лися її розрядом. На вищі посади могли обирати людей лише перших двох роз-рядів. На випадок війни з них формува-ли кінноту. Адже лише багаті люди мог-ли спорядити на війну коня. Представ-ники третього розряду служили у важко-озброєній піхоті, яка, крім зброї, мала захисний обладунок (панцер, шолом, щит). А четвертий розряд складав легко-озброєну піхоту і моряків.

Солон запровадив також демократич-ну раду — буле. Вона складалася з 400 осіб. Рада розробляла законопроекти та подавала їх на схвалення народних зборів. Тепер значення народних зборів надзвичайно зросло. На них обирали посадових осіб. Перед зборами ці особи й звітували про свою роботу.

Солон увїв також суд присяжних. Його членів обирали усі громадяни. Крім судових справ, цей суд контролював і ді-яльність посадових осіб.

Так було закладено основи афінської демократії.

Реформи Клісфена. Не всі грома-дяни Афін були прибічниками демокра-тії. Деякі мріяли про одноосібне прав-ління. Щоб запобігти цьому, в 509 р. Клісфен упровадив ще деякі реформи. Зокрема, він увів остракізм, або суд черепків. Якщо когось підозрювали в за-колоті проти демократії, його ім'я вид-ряпували на черепку. За рішенням на-родних зборів таку людину на 10 років виганяли з Афін.

Клісфен також збільшив раду до 500 осіб. А для ведення військових справ від-тепер обирали колегію з десяти стра-тегів. У випадку війни вони ставали воє-начальниками.

Реформи Солона і Клісфена зміцни-ли демократичний устрій в Афінах. Рі-шення народних зборів були законом для всіх. Архонтів і стратегів обирали теж на народних зборах. Ці особи звітували перед народом. Поряд із народними збо-рами діяла так звана Рада п'ятисот. Кожна її постанова розпочиналася словами: «Постановили рада та народ». Існував і суд присяжних. До нього зі скаргою міг звернутися кожен громадянин.

Правління Перікла. Розквіту де-мократії та й загалом Афін сприяла ді-яльність Перікла - видатного громад-ського діяча. Вона припадає на 60—30-ті роки V ст. до н. е. 15 останніх років сво-го життя, з 444 р. до н. е., Перікл був першим стратегом. Його роль у житті Афін була такою значною, що все V ст. до н. е. .називають століттям Перік-ла. Авторитет він здобув не силою, а мудрими проектами, вмінням перекону-вати народ. Аби розширити участь гро-мадян Афін у виборних органах, він че-рез народні збори провів постанову про платню за виконання громадських обо-в"язків: членам Ради п'ятисот, архонтам т-а суддям, стратегам тощо.

За ініціативою Перікла будо укладено мир із персами. Він добився провідного місця Афін у Делоському союзі. Перікл узався про афінську бідноту. За його часів в Афінах розгорнулося грандіозне будівництво, яке забезпечило роботою і бідняків, і кваліфікованих майстрів. На Акрополі зводили нові храми. Серед них - знаменитий Парфенон. Перікл сам брав участь у виборі мармуру на його будівництво, стежив за роботою та витра-тами. Головним керівником Ізобіт тут був знаменитий скульптор Фідій. Його рука-ми виконано скульптурні оздоблення цього храму. Він же створив декілька статуй богині Афіни для Акрополя. Цьо-му ж митцеві належить і знаменита ста-туя Зевса, виконана для храму в Олімпії. Саме тієї Олімпії, де проходили славно-звісні Олімпійські ігри. Перікл заохочував театр, літературу, мистецтво. Афіни перетворилися за часів Перікла на центр духовного життя Греції. Сюди з'їжджалися скульптори, художники, вчені, поети. Це час творчої діяльності уславлених фі-лософів Анаксагора та Сократа, скульп-торів Мірона та Фідія, архітектора Гіпподама. Тоді ж в афінському театрі ста-вив свої трагедії знаменитий Софокл.

Афінська демократія. Всі важливі питання життя Афін розв'язували народ-ні збори. В них могли брати участь усі громадяни віком від 20 років. Народні збори скликали не менше 40 разів на рік. Тут слухали звіти посадових осіб, обговорювали витрати на військові та будівельні потреби, питання відносин з іншими державами. Кожен мав право виступити.

Афінські громадяни мали брати участь у захисті своєї держави. З 18 до 20 років вони проходили обов'язкову військову службу.

Таким було V ст. до н. е. в історії Афін. Слід зазначити, що розквіт Афін бу-ло забезпечено не лише демократичним устроєм. В Афінах зберігалася скарбниця Делоського союзу. І ці кошти Афіни знач-ною мірою витрачали на будівництво та інші свої потреби. Коли ж деякі міста на знак протесту намагалися вийти з союзу, Афіни силою утримували їх. Тобто фак-тично союзні міста стали данниками Афін. Відібрані в інших держав землі засе-лялися афінськими військовими поселен-цями. Вони стежили за порядком на цих землях і були опертям афінян на місцях. Таким чином Афінська держава пе-ретворилася на якийсь час в імперію.