27.Грошово-кредитна політика та її інструменти.

Грошово-кредитна політика - це" сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава. Розробка та реалізація грошово-кредитної політики - це основна функція центрального банку. Інструменти грошово-кредитної політики:-здійснення . операцій на відкритому ринку, де - реалізуються, державні цінні папери;-регулювання резервної норми комерційних банків;-зміна, норми банківського відсотка. Операції на відкритому ринку - це здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів. Обов'язком резерви - це частина (норма у відсотках) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у центральному банку. Облікова ставка відсотка формується, на базі надання центральними банками позик комерційним банкам. визначає комерційним банкам вартість кредитів центрального банку.

13.Структура грошового обороту.

Суб'єкти грошового обороту тобто всі юридичні і фізичні особи беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового внутрішнього продукту. Кожен отримує грошові доходи, витрачає їх чи зберігає. Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на три сектори: -грошовий обіг (купівля-продаж товарів, робіт, послуг);-фінансовий обіг;-кредитний обіг. Сектор грошового обігу характеризується еквівалентним, але безповоротнім (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші постійно віддаляються від* вихідного пункту. Гроші у фінансовому обігу охоплюють відносини, які мають безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів. Зокрема, коли визначена законом частина доходів економічних суб'єктів вилучається у формі податків та інших обов'язкових платежів і відрахувань у розпорядження держави для виконання своїх функцій. Гроші кредитного обігу являють собою відносини, що характеризуються перерозподілом грошей між суб'єктами господарювання на нееквівалентній основі, але поворотній платній основі. При цьому вони передаються лише у тимчасове користування. Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, останній поділяється на готівковий і безготівковий. у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками. У сфері безготівкового обороту грошові кошти переміщуються по рахунках в банках, не виходячи за межі банківської системи; Це дає можливість здійснювати контроль і відповідний вплив на відносини економічних суб'єктів не лише ними, але і третіми особами - банками, органам державного управління. На основі законодавчо закріплених прав та обов'язків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий оборот, а через нього і на весь процес суспільного відтворення. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковими.

6.Суть металістичної теорії грошей.

Перші спроби пояснити суть грошей та їх роль у суспільстві були зроблені античними мислителями Ксенофонтом, Платоном і Аристотелем. Саме з аналізу грошових відносин починає свій розвиток економічна наука. Зміни економічних та політичних умов розвитку суспільства спричинили появу різних теорій грошових відносин. І досі не сформульовано цілісно визначену теорію грошей. Так в процесі розвитку економічної думки виникли таку її напрями: металістична, номіналістична та кількісну. Металістична теорія порівнює грошовий обіг з товарним обміном і стверджує, що золото і срібло вже за своєю природою є грішми. Вважає гроші простим засобом обміну, свого часу ця теорія відіграла позитивну роль у боротьбі з псуванням монет. Представниками цієї теорії в Англії були: Вільям Стеффорд, Томас Мен і Девід Норе; у Франції: Монкретьєн.