24. Організація індивідуально-виховної роботи у підрозділі

Індивідуальна виховна робота (ІВР) - є одним з видів військового виховання, який реалізує його головний принцип – індивідуальний підхід до підлеглих. За своєю загальною сутністю він передбачає систему цілеспрямованого вивчення особливостей особистісної сфери підлеглих та педагогічної взаємодії (впливу) з ними в інтересах ефективної військово-професійної підготовки, різноманітного виховання та розвитку, із врахуванням їх психічних, психологічних, інших можливостей та вимог військової служби.

Під індивідуальною виховною роботою розуміється:

системна, цілеспрямована психолого-педагогічна діяльність командирів (начальників), їх заступників, медичних працівників, психологів та інших учасників навчально-виховного процесу щодо впливу на психіку та поведінку військовослужбовця з урахуванням індивідуально-психологічних, психофізіологічних, соціально-демографічних та інших особливостей, умов повсякденного життя та службової діяльності в інтересах його всебічного вивчення та розвитку для успішного виконання завдань за призначенням.^

Метою індивідуальної виховної роботи з особовим складом вважається глибоке і всебічне вивчення та знання посадовими особами індивідуальних особливостей військовослужбовця, ступеню їх впливу на психіку і поведінку конкретної особистості та своєчасне реагування на їх зміни, актуалізація наявних позитивних, зниження інтенсивності прояву негативних рис особистості в інтересах підвищення ефективності службової діяльності та забезпечення особистої дисциплінованості.

Таким чином, індивідуальна виховна робота поєднує у собі увесь арсенал засобів, форм і методів вивчення особистості військовослужбовців та здійснення виховного впливу на його поведінку і службову діяльність.

ІВР не обмежується одним з підходів до роботи з військовослужбовцями (психологічний, соціально-психологічний, педагогічний тощо), а використовує їх потенціал у гармонійному поєднанні. Головна роль у проведенні ІВР та досягнення її результативності належіть командирам (начальникам), які у першу чергу відповідають за життя і здоров’я військовослужбовців.

Виходячи із наведених вище методологічних засад, практичного досвіду організації і проведення ІВР у військових частинах та установах Повітряних Сил Збройних Сил України та з метою більш ефективної її організації і проведення індивідуальна виховна робота з особовим складом Повітряних Сил Збройних Сил України поділяється на загальну, цільову і спеціальну.

Організація ІВР

відпрацюванні системи ІВР з особовим складом військової частини, яка визначає хто і з ким індивідуально працює, періодичність та форми цієї роботи.

Загальна індивідуальна виховна робота полягає у щодобовому спілкуванні з військовослужбовцями з обміну інформацією, проведенні інструктажів, занять, виступів, тощо. У ході загальної ІВР виявляються особи, які стають об’єктом цільової та спеціальної ІВР.

Під час спілкування з військовослужбовцями у ході повсякденної діяльності командири (начальники) вступають у невимушені контакти з обговорення явищ суспільно-політичного, культурного і спортивного життя, криміногенної ситуації в країні та регіоні дислокації військової частини, сімейно-побутових проблемах. У ході таких контактів керівник визначає ті чи інші реакції, настрої та оцінки, які виявляє військовослужбовець. У разі виявлення неадекватного реагування військовослужбовця, відхилень у поведінці та службовій діяльності, керівник визначає такого військовослужбовця як об’єкт цільової індивідуальної виховної роботи.

Практичні форми і методи загальної ІВР з військовослужбовцями:

огляд зовнішнього вигляду під час шикування – оцінюються зовнішні ознаки незадовільного морально-психологічного стану:

• неохайний зовнішній вигляд;

• уникнення від прямого погляду в очі;

• негативний настрій;

• неадекватна веселість;

• невпевненість рухів, жестів;

• неадекватні висловлювання, реакції;

залишкові явища зловживання спиртними напоями;

інструктажі військовослужбовців перед заступом на варту, внутрішній наряд, бойове чергування (перевірка морально-вольової готовності до несення служби);

співбесіди з особами добового наряду, чергових змін, бойових обслуг під час несення служби черговими (аналіз нагальних проблем, що турбують військовослужбовця в умовах дефіциту спілкування);

перевірка несення служби посадовими особами та керівним складом військових частин та вищих штабів (спостереження за діями військовослужбовців при відпрацюванні увідних, визначення нервово-психічної та морально-вольової стійкості);

проведення занять з бойової, гуманітарної підготовки (перевірка загального і професійного рівня підготовки військовослужбовця);

спортивно-масова робота з військовослужбовцями (перевірка фізичної витривалості, уміння діяти у команді, комунікабельність, конфліктність, лідерські якості, ініціативність; взаємодопомога);

виконання окремих завдань з військовослужбовцями у відриві від військових частин (здатність діяти та створювати умови для життєдіяльності, вести себе в рамках статутів ЗС України);

спілкування з військовослужбовцями, які перебувають на стаціонарному лікуванні у медичних закладах (надання психологічної допомоги, аналіз стосунків з сусідами по палаті, лікувальним персоналом, перевірка дотримання лікувального режиму).

При проведенні загальної ІВР організатори індивідуальної виховної роботи у військових частинах мають налагодити систему збору та отримання первинної інформації від командирів, (начальників) посадових осіб, яку аналізувати щоденно наприкінці робочого дня, та при ранковій доповіді чергових (додаток 3).

Для забезпечення ефективності роботи такої системи слід передбачити у системі навчання та обміну досвідом роботи щодо практики зміцнення військової дисципліни з командним складом полків (бригад), офіцерами підрозділів, сержантами 2 години 1 раз на півроку інструктивно-методичних занять на тему: “Практика організації загальної індивідуальної виховної роботи з особовим складом та найбільш ефективні форми і методи її проведення”.

Після отримання інформації про виявлені проблеми заступник командира з виховної роботи визначає військовослужбовців для проведення цільової ІВР. При цьому, визначається: з ким, хто конкретно, з яких питань, якими формами і методами, у які строки має провести цільову роботу із військовослужбовцем. Організатори ІВР у військових частинах і підрозділах мають аналізувати отриману інформацію за важливістю і ступенем небезпечності. З метою досягнення ефективності загальної ІВР слід проводити роз’яснювальну роботу з керівним складом щодо важливості своєчасного реагування на початкові ознаки проблемної поведінки військовослужбовців та недопущення її загострення.