Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Кафедра дизайну архітектурного середовища та містобудування
Пояснювальна записка
до курсового проекту
На тему: Реконструкція районного ценру
Смт. Оржиця
502 – АМ 07040
Виконав студентка гр. 501 – АМ
Шовкопляс М.І.
Керівники арх.: Конюк А.Є.
Логвиненко О.С.
Вадімова А.В.
Полтава 2012
Зміст
Завдання до проектування.
Аналіз розташування міста в системі розселення.
Природно- кліматичні умови району проектування.
4. Історична довідка по місту та розвитку архітектурно - планувальної системи.
5.Сучасний стан міста.
5.1 Сатево-вікова структура населення
5.2 Характеристика промисловості міста та екологічного стану
5.3 Характеристика транспортної структури міста
5.4 Характеристика існуючого житлового фонду
5.5 Аналізсистеми обслуговування міста
5.6 Характеристика системи озеленення міста
6.Пропозиції до реконструкції міста і його підсистем
6.1 Розрахунки на перспективу
6.2 Моделі територіального розвитку міста
6.3 Оптимізація транспортної підсистеми міста
6.4 Оптимізація системи обслуговування міста
6.5 Розвиток житлового фонду міста
6.6 Заходи щодо реконструкції виробничої підсистеми міста
6.7 Заходи для охорони навколишнього середовища
6.8 Реконструкція системи озеленення міста
7. Список використаної літератури.
2. Аналіз розташування міста в системі розселення
Оржиця — невелике селище міського типу, центр Оржицького району Полтавської області України.
Розташована на правому березі річки Оржиці, на відстані 42 км від залізничної станції Лубни і 178 км від обласного центра міста.
Орган місцевого самоврядування — Оржицька селищна рада, до якої відноситься також село Маяківка.
Населення Оржиці — 3.9 тисяч жителів (2001). Станом на 1 січня 2008 року на території селищної ради проживало 3 983 жителів (смт Оржиця — 3 753, с. Маяківка — 341).
3. Природно- кліматичні умови району проектування
На території району чітко виражені чотири періоди-пори року, кожна з яких має свої особливості. Так, зима в Оржицькому районі помірно холодна, м’яка. Середні температури від -4◦С до – 6,6 ◦С. Переважають морози, які чергуються з відлигами. Більшість днів хмарні і з опадами. В останні десятиріччя переважають малосніжні зими.
Весною середньодобова температура зростає з 0◦С до +15◦С. Тривалість літа 3-3,5 місяці. Середня температура повітря літніх місяців +20◦С. Літо в районі тепле і вологе. Опади у вигляді зливових дощів .
Якісні зміни в природі восени проявляються у скороченні світлового дня майже на 5 годин, значними зниженнями температур (до 8◦С), збільшенням кількості хмарних і туманних днів, а також днів з опадами. Зростає швидкість вітрів.
4. Історична довідка по місту та розвитку архітектурно - планувальної системи
Перша згадка про село відноситься до 1552 року — як про замковий Канівський ухід.
У 20-х роках XVII століття в Оржиці було 91 господарство. Землі входили до володінь Вишневецьких.
З початком національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького Оржиця — сотенне містечко Кропивенського полку.
Станом на 1654 рік в Оржиці проживало 318 жителів — козаків і міщан. 1658 року поселення втратило статус сотенного містечка і Оржиця була включена до Горошинської сотні Лубенського полку.
У 1669 році Оржицю зруйнували і спалили татари.
Як свідчить Генеральне слідство Лубенського полку 1729—30 років, у Оржиці налічувалось 54 двори.
У 1734 році Оржиця разом з Плеховим були віддані сербам Требинським, які згодом переселили своїх підданих у засновану ними слободу —Чутівка. До 1763 року в Оржиці було володіння Голуба, яке він продав Сахновському.
У 1745 році в поселенні збудовано Михайлівську церкву.
У 1781 році в Оржиці — 310 хат дворян, різночинців, козаків і підданих сотника Степана Ільчевського і Г. Сахновського — 893 душі чоловічої статі. Через село проходив тракт Хорол — Золотоноша.
У 1781—96 роках Оржиця — в складі Хорольського повіту Київського намісництва, 1796—1802 роках — Малоросійської губернії. Від 1802 року Оржиця — в Лубенському повіті Полтавської губернії.
У 1842 році в Оржиці — 537 жителів (224 родини), 1845 року відкрито початкову однокласну школу. Станом на 1859 рік в Оржиці налічувалося 1 359 жителів; з них — 164 кріпаки Сахновських.
У 1872 році споруджено нову Преображенську церкву. Тоді в містечку відбувалося щороку по 2 ярмарки, а з 1894 року — по 3. На 1910 рік в Оржиці налічувалося 304 двори і 1 875 жителів.
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в Оржиці діяло 2 парові млини — один з олійницею, а другий — з просорушкою. За допомогою земства були відкриті пошта, поштово-телеграфна станція, прокатна станція, лікарня, бібліотека, пункт поліпшення худоби. У 1911 році відкрито міське училище, яке 1913 року було перетворене на вище чоловіче початкове училище.
У грудні 1905 відбувся селянський сход, на якому висловлено осуд розправи над учасниками повстання у Великих Сорочинцях.
Радянську владу в Оржиці проголошено в січні 1918 року. Жителі села брали участь у боротьбі партизанського загону П. С. Дробницького.
Навесні 1920 року обрано новий склад виконкому, створено сільський комнезам, згодом партійний і комсомольськийосередки.
Від 1923 року Оржиця — центр Оржицького району, який утворений з Оржицької і Великоселецької волостей, 1 852 жителів (разом з прилеглимихуторами — 1 914 жителів), 1930 року — 2 374 жителів.
Діяли ТСОЗи «Серп і Молот», «Червоний хлібороб», «Червоний партизан», «Здобуток Жовтня», «Нова зоря», на базі яких утворено колгосп ім. Т. Г. Шевченка.
У вересні 1941 року околиці Оржиці стали місцем кривавих боїв частин Південно-Західного фронту Другої світової війни, що проривалися з оточення. Під час німецько-фашистської окупації (від 23 вересня 1941 до 19 вересня 1943 року) гітлерівці закатували 13 чоловік і вивезли на примусові роботи до Німеччини 177 осіб. Жителі 0ржиці вели боротьбу проти окупантів у підпіллі і партизанських загонах № 25 і № 26. Взяли участь у збиранні коштів на танкову колону «Оржицький колгоспник».
У повоєнні роки колгосп ім. Т. Г. Шевченка дістав назву «Заповіт Леніна», а в 1972 році був об'єднаний з колгоспом «Іскра», що в селі Плехові.
З 1968 року Оржиця має статус селища міського типу.
Після розпаду колгоспу в 1990-х роках землі на території місцевої ради орендують та обробляють декілька фермерських господарств і приватних підприємців.