2. Зміст та завдання управління фінансами підприємства

Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку - до соціально-економічної та політичної нестабільності. Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства (рис. 3).

Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

Управління фінансами виключає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів. Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.

Питання до теми 1,2

1. Розкрийте загальні і специфічні ознаки фінансів підприємств.

2. Назвіть умови, за яких грошові відносини можуть перетворюватися на фінансові.

3. Сформулюйте визначення фінансів підприємств.

4. Дайте характеристику функцій фінансів.

5. Охарактеризуйте поняття грошових коштів, грошових фондів і фінансових ресурсів.

6. Назвіть джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

7. Назвіть джерела та склад фінансових ресурсів підприємств.

8. Що включається в поняття "організація фінансів підприємства" та "фінансова діяльність"?

9. Як галузева специфіка та форми власності впливають на особливості організації фінансів підприємств?

10. Розкрийте зміст фінансової роботи на підприємстві.

11. Розкрийте зміст і завдання управління фінансами підприємства.

12. Розкрийте зміст фінансового механізму та його структуру на підприємстві.

3. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ.

1. Система оподаткування підприємств, її сутність та функції. Податкові платежі підприємства та їх класифікація

2. Склад та характеристика загальнодержавних платежів. Порядок встановлення та сплати їх підприємствами України

3. Склад та характеристика місцевих податків і зборів, порядок встановлення та сплати їх підприємствами.

4. Відповідальність підприємств за порушення податкового законодавства

1.Система оподаткування підприємств, її сутність та функції. Податкові платежі підприємства та їх класифікація

Податки є важливим ланцюгом фінансових відносин в суспільстві. Вони виникають між державою з одного боку, юридичними та фізичними особами з другого. Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному у грошовій формі.

Податки представляють собою обов’язкові платежі, які встановлюються державою для юридичних та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, що забезпечують державні потреби.

В умовах переходу до ринкової економіки змінився механізм впливу держави на господарську діяльність підприємств: держава перейшла до здебільшого економічних методів регулювання цієї діяльності. Однією з головних форм економічного регулювання є розроблена державою податкова система.

Система оподаткування – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджети різних рівнів та внесків у державні цільові фонди, які сплачуються у встановленому порядку. Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняття 25 червні 1991 року Закону “Про систему оподаткування”. Другий варіант Закону був прийнятий у 1994 році. Третій варіант – 18 лютого 1997 р.

При побудові податкової системи важливо дотримуватись певних принципів оподаткування:

= стабільність – визначення платників податків, видів, ставок, механізму їх розрахунку та стягнення податків повинно забезпечувати стабільність у їх надходженні до бюджетів різних рівнів;

= обов’язковість – загальнодержавні податки та збори повинні сплачуватись всіма платниками у відповідності із діючим законодавством і забезпечувати рівність умов господарювання;

= соціальна справедливість при визначенні та стягуванні податків, зборів та обов’язкових платежів;

= ясність та визначеність механізму розрахунку та умов вилучення податків, їх достатньо довготривала дія;

= пропорційна залежність відрахувань у бюджет від доходів суб’єктів господарювання;

= цілісність системи оподаткування – її окремі елементи повинні бути взаємоузгоджені, не дублювати один одного.

В економіці держави система оподаткування виконує ряд функцій :

1. Фіскальна функція проявляється в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Ці ресурси є джерелом формування доходної частини державного бюджету. Маючи ці кошти держава в змозі здійснювати необхідну економічну політику, забезпечувати реструктуризацію галузей, реалізовувати пріоритетні напрямки економічного розвитку. Для реалізації цієї функції важливого значення набувають постійність, стабільність надходження податків.

2. Функція соціального захисту полягає в забезпеченні соціального захисту тих категорій населення, яким це необхідно (пенсіонери, студенти, малозабезпечені сім’ї, одинокі матері). Від рівня збирання податків в значній мірі залежить виконання державою соціальних програм.

3. Регулююча функція полягає в тому, що система оподаткування є засобом підтримки та розвитку ринкової конкуренції. Основне призначення системи оподаткування полягає в забезпеченні справедливості оподаткування окремих господарюючих суб’єктів з метою стимулювання їх розвитку. Реалізація принципу справедливості оподаткування може реалізовуватись за допомогою диференціації рівнів ставок оподаткування в залежності від розміру підприємств, обсягу їх доходів та інших умов, що забезпечують ефективність їх діяльності на ринку. Проявлення регулюючої функції пов’язано з вирішенням наступних питань щодо елементів оподаткування:

1. Визначення об’єкта оподаткування та методики його розрахунку. Відповідно до діючого законодавства при стягненні податків та зборів використовуються наступні об’єкти: валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, обсяг реалізації, вартість товарної продукції і т.д.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути:

= прибуток (плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на прибуток, податок на майно).

= собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків та зборів).

= частина виручки від реалізації (акцизний збір, ПДВ, мито).

3. Встановлення розміру ставок податків та методики їх розрахунку. Ставки є дуже важливою складовою системи оподаткування, так як в значній мірі впливають на регулюючу функцію. Податкові ставки розрізняють в залежності від:

• Масштабу застосування: універсальні; диференційовані;

• Механізму розрахунку:

= в грошовому вимірі на одиницю продукції;

= у відсотках до об’єкта оподаткування.

• Розміру об’єкта оподаткування:

= пропорційні (не залежать від розміру об’єкта оподаткування);

= прогресивні (зростають при збільшенні об’єкта, н-д, прибутковий податок);

= регресивні (знижуються при збільшенні об’єкта).

4. Встановлення термінів сплати податків. Терміни сплати залежать від об’єкта оподаткування, розміру податку та джерела сплати. Терміни сплати податків диференційовані по видах податків та зборів.

5. Надання податкових пільг. Вони значно впливають на проявлення регулюючої функції системи оподаткування. Пільги поділяються на прямі та непрямі. Їх використання надає можливості підприємствам законодавчо зменшувати базу оподаткування. Прямі та непрямі пільги надаються в наступних формах:

Прямі податкові пільги	Непрямі податкові пільги
Форми	Форми
1) Зменшення розміру ставок оподаткування (пряме або у %)	1) Зменшення бази оподаткування при незмінних ставках (н-д, використання методу прискореної амортизації; заміна ручної праці машинною – зменшення фонду оплати праці)
2) Надання податкового кредиту (відстрочка сплати нарахованих податкових платежів)
3) Повне звільнення від сплати податків

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Встановлюються у випадках:

= ненадання або надання із запізненням форм звітності;

= не внесення у встановлений термін податків та інших обов’язкових платежів у бюджет;

= заниження суми податку або приховування від оподаткування об’єктів.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється їх вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, балансовий прибуток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів.

Як бачимо, регулююча функція системи оподаткування торкається майже всіх сторін діяльності окремих суб’єктів господарювання, в зв’язку з чим їй відводиться головне місце у системі функцій. На жаль, на сьогодні поки що не можна сказати, що ця функція системи оподаткування реалізована в повній мірі.

Вивчення системи оподаткування України дозволяє дійти висновків про наявність серйозних її недоліків:

1. Нестабільність податкової системи та податкової політики держави;

2. Складність розрахунку окремих податків;

3. Фіскальна спрямованість податкової системи та недостатній прояв регулюючої функції основних податків.

З урахуванням принципів та функцій системи оподаткування диференціюються групи конкретних податкових платежів: