Тема 6 фінансове забезпечення відтворення основних фондів

1. Характеристика основних фондів. Амортизація та методи її нарахування. Фінансові показники руху та використання основних фондів

2. Відтворення основних фондів підприємства, його види. Просте та розширене відтворення основних фондів, його форми

3. Капітальні вкладення підприємства. Джерела фінансування капітальних вкладень, їх склад , структура та основні ресурси фінансування

4. Ремонт як часткове відтворення основних фондів. Види ремонту, джерела фінансування поточного та капітального ремонту

Під основними фондами (ОФ) розуміються матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує один рік від дати їх вводу в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Характерними особливостями основних фондів є:

Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року);

Схильність до зносу фізичного або морального;

Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості – через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства.

Основні фонди класифікуються за багатьма ознаками:

1. За характером використання:

• Основні виробничі фонди

• Основні невиробничі фонди (житлово-комунальне господарство, освіта, культура, охорона здоров’я, відпочинок). Їх наявність забезпечує вирішення соціальних задач на підприємстві: створення необхідних умов для проживання, покращення умов праці тощо.

2. За цільовим призначенням:

• Будівлі та споруди

• Машини та обладнання

Транспортні засоби

Інвентар та інструменти

3. За участю у виробничому процесі:

• Активні основні фонди – машини, обладнання та інші елементи ОФ, що використовуються безпосередньо у виробничому процесі

• Пасивні ОФ - будівлі, споруди, інвентар та інші елементи ОФ, що створюють умови для здійснення господарської діяльності підприємства.

4. За належністю до підприємства:

• Власні основні фонди

• Орендовані основні фонди

5) За джерелами фінансування:

• ОФ, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками

• ОФ, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів

• ОФ, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів

• Безоплатно отримані ОФ

6) За станом фактичного використання:

• ОФ, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства

• ОФ, здані в оренду

• ОФ, що тимчасово не використовуються.

Первісна оцінка об’єкту основних засобів здійснюється за його собівартістю. Компонентами собівартості є: ціна придбання; мито; інші податки, що не відшкодовуються підприємству; витрати, пов’язані безпосередньо з приведенням основних фондів у робочий стан.

В процесі експлуатації основні фонди зношуються. В результаті цього відбувається втрата споживчої вартості та частини вартості основних фондів. Розрізняють два види зносу:

1. Фізичний знос – це матеріальний знос окремих елементів основних фондів, втрата техніко-експлуатаційних якостей внаслідок їх використання або впливу сил природи. Іншим словами, фізичний знос – це поступова втрата основними фондами споживчої вартості в процесі їх експлуатації. Розрізняють:

а) повний фізичний знос – основні фонди ліквідуються або замінюються новими шляхом капітального будівництва;

б) частковий фізичний знос – формою його усунення є здійснення капітального ремонту основних фондів.

Розміри фізичного зносу залежать від: якості основних фондів, особливостей технологічного процесу, якості їх обслуговування, кваліфікації робітників тощо.

2) Моральний знос (техніко-економічне старіння) - це процес знецінення їх вартості до настання їх повного фізичного відпрацювання внаслідок впровадження нових, більш прогресивних та економічно ефективних машин та обладнання. Він виникає внаслідок двох причин:

а) внаслідок здешевлення їх відтворення з причин підвищення продуктивності суспільної праці в фондовиробничих галузях, що виробляють елементи основних фондів – моральний знос першого роду;

б) внаслідок зниження їх економічної ефективності у порівняні з новими, технічно більш досконалими основними фондами – моральний знос другого роду.

З процесом зносу основних фондів тісно пов’язане таке поняття як амортизація основних фондів. У відповідності з Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” під амортизацією розуміється систематичний розподіл амортизуємої вартості, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

В якості вартості, що амортизується може виступати первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Строк корисного використання – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено очікуваний обсяг продукції. Підприємство самостійно визначає строк корисної експлуатації кожного об’єкту основних засобів.

Тобто, амортизація представляє собою процес перенесення вартості основних фондів та нематеріальних активів на створюваний продукт. Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції в межах норм амортизаційних відрахувань. Накопичення коштів у вигляді амортизаційних відрахувань здійснюється за рахунок надходжень виручки від реалізації готової продукції. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, методів та норм амортизації.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) може нараховуватись, згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”, із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації(РСА) визначається:

РСА = Ва / КСВ

де Ва – вартість, що амортизується, грн.; КСВ – корисний строк використання основних фондів, років.