2. Характеристика форм та видів банківського кредиту. Умови кредитування підприємств та зміст кредитного договору

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За таким кредитуванням підприємство виступає тільки у ролі позичальника. Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуг кредитного характеру (рис.2).

Види банківського обслуговування підприємств

Кредити

Кредитно-гарантійні послуги

Послуги кредитного характеру

Позика на строк

Кредитна лінія

Акцептний кредит

Факторинг

Контокорентний кредит (овердрафт)

Авальний кредит

Кредит під облік векселів (обліковий кредит)

Рис.2. Види банківського обслуговування підприємств.

Банківський кредит представляє собою сукупність економічних відносин з приводу надання кредитором (банком) грошових коштів клієнту для цільового використання на встановлений в кредитній угоді термін під певний позичковий процент. Цей кредит має широку цільову спрямованість і залучається в різних видах:

1. Бланковий (незабезпечений) кредит. Отримати його може лише підприємство з високим діловим іміджем та стійким фінансовим станом. Як правило він надається банком, який здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Цей вид кредиту надається на дуже короткий термін. В теперішній час українські банки дуже рідко видають такий кредит.

2. Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу. Цей вид кредиту використовується на формування змінної частини оборотних активів на період їх зростання у зв’язку з сезонними потребами підприємства. В разі його застосування передбачається щомісячна сплата відсотка та основної суми боргу .

3. Онкольний кредит. Його особливістю є те, що він надається позичальнику без зазначення терміну повернення, але повинен бути повернений за першою вимогою кредитора. При погашенні такого кредиту надається пільговий період ( 3 дні).

4. Ломбардний кредит. Такий кредит підприємство може отримати під заклад високоліквідних активів (державний цінних паперів, векселів, облігацій), які на період кредитування передаються банку. Як правило, цей кредит надається на короткий термін.

5. Іпотечний кредит. Такий кредит надається на довгостроковий період під залог основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому. При цьому підприємство-позичальник повинно застрахувати своє майно в повному обсязі на користь банку. При цьому підприємство може використовувати закладене майно.

6. Ролловерний кредит. Представляє собою довгостроковий кредит з плаваючою процентною ставкою.

7. В залежності від методу надання кредиту виділяють:

Строковий (терміновий) кредит – це кредит, який надається повністю на початку терміну. Тому процент по цьому кредиту нараховується із розрахунку всієї суми, а основний борг погашається періодичними внесками або одноразовою сплатою в кінці терміну.

Кредит по овердрафту. Овердрафт (контокорентний кредит) – це короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. Банк відкриває підприємству контокорентний рахунок, на якому фіксуються щоденно всі надходження та списання. Зобов’язання підприємства можуть тимчасово перевищувати його вимоги, тому підприємство домовляється з банком про надання контокорентного кредиту в обсязі, що не перевищує контокорентний ліміт (він вказується в кредитній угоді). При від’ємному сальдо по контокорентному рахунку підприємство сплачує банку кредитний процент, при позитивному – банк може нараховувати депозитний відсоток. Проценти по цьому кредиту є найбільш високими в банківській практиці.

Кредитна лінія – це зобов’язання банка надати обумовлену суму за вимогою позичальника. Основна різниця між овердрафтом та кредитною лінією полягає в тому, що кредитну лінію відкривають на певний період часу, а овердрафт є безстроковим кредитом, який може бути ліквідований банком у будь-який час без попередження. Розрізняють 2 види кредитних ліній:

= сезонна – може відкриватися підприємству з періодичною нестачею оборотних коштів, що пов’язана з сезонністю виробництва;

= постійно відновлювана – ця кредитна лінія може відкриватися випадку, коли підприємство має довготривалу нестачу оборотних коштів для постійного відновлення процесу виробництва у заданому обсязі. Особливістю такої кредитної лінії є те, що підприємство погасивши частину кредиту, може отримати нову суму, але в рамках певного ліміту на період угоди. В зв’язку з цим на рахунках підприємства завжди є непогашений залишок.

Кредитна лінія відкривається найчастіше на період до одного року.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред’явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Сума дисконту визначається за формулою:

Д = Н*Т*П/365*100,

де Д – сума дисконту; Н – номінальна сума векселя; Т – строк (у днях) від дня обліку до дня платежу по векселю; П – річна процентна ставка, за якою обліковується вексель (облікова ставка).

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

Акцептний кредит – це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умовами, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений строк. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

Авальний кредит – це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За наданням авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено, як на підприємство, так і на банк.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належать факторинг – система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців.

Класифікація факторингових операцій

Ознаки класифікації	Види факторингових операцій
1. Місце знаходження суб’єктів факторингових операцій	Внутрішній факторинг 1.2. Зовнішній факторинг
2. Ступінь охоплення факторингом продукції, що реалізується	2.1. Оплата всієї реалізованої продукції 2.2. Оплата частини реалізованої продукції
3. Спосіб повідомлення дебіторів підприємства	3.1. Відкритий факторинг 3.2. Закритий факторинг
4. Форма взаємовідносин підприємства і банку	4.1. Факторинг за правом регресу 4.2. Факторинг без права регресу
5. Повнота надання послуг	5.1. Повний факторинг 5.2. Частковий факторинг
6. Порядок оплати розрахункових документів постачальника	6.1. Факторинг з попередньою оплатою 6.2. Факторинг без попередньої оплати

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент та банк перебувають у одній і тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг – це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) про те, що права на одержання оплати переуступлене банку або факторинговій компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством-постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку.

Факторинг без попередньої оплати – це такий вид факторингу, коли банк зобов’язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.

Незалежно від виду кредиту процес його отримання включає ряд основних етапів:

1. Проведення переговорів позичальника з банком. На цьому етапі розглядається можливість укладання кредитної угоди. В разі позитивної позиції банк приймає документи підприємства до розгляду.

2. Надання документів та заявки на отримання кредиту. На другому етапі підприємство звертається в банк із заявою, яка повинна містити:

= мету отримання кредиту;

= економічне обґрунтування необхідності отримання кредиту;

= джерела погашення кредиту.

Крім цього банк має право запросити інші документи (н-д, нотаріально завірений статут, установчий договір, реєстраційне свідоцтво або патент, контракти між продавцем та покупцем, документи фінансової звітності, висновок аудиторської фірми або податкової інспекції про фінансовий стан підприємства, договір залогу, поручительства, гарантії, страхування, бізнес-план та розрахунок грошових надходжень іт.д.)

3. Оцінка банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства. На цьому етапі банк вивчає інформацію про підприємство, оцінює його діловий імідж, аналізує кредитоспроможність підприємства, визначає наявність джерел та гарантій погашення кредиту.

Основна увага приділяється оцінці кредитоспроможності підприємства. Кредитоспроможність підприємства – це його здатність в повному обсязі та у встановлений термін розрахуватись по всіх боргових зобов’язаннях. Вона визначається на основі системи показників, перелік яких залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевих особливостей, форми власності.

4. Згода банка на надання кредиту. На основі оцінки кредитоспроможності підприємства банк виносить рішення про доцільність надання підприємству кредиту.