2.3 Контрольний експеримент

Гіпотезу дослідження, суть якої полягає у тому, що рівень навчальних досягнень молодших школярів підвищиться, якщо цілеспрямовано, систематично методично виважено використовувати різноманітні засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів на уроках курсу «Я і Україна», ми перевіряли в процесі експерименту.

Формуючий експеримент проводився на базі навчально-виховного комплексу № 30 м. Кременчука. У педагогічному експерименті взяли участь 60 учні третіх класів даного комплексу. Серед них визначено контрольний клас 3-А - 30 учнів та експериментальний клас 3 - Б– 30 учні.

У контрольному класі навчальний процес здійснювався за методикою вчителя. В експериментальному класі ми навчальний процес побудували таким чином, щоб реалізувати власну методику розвитку пізнавального інтересу учнів. За допомогою різноманітних форм роботи, які здійснювалися на основі засобів розвитку пізнавального інтересу (загадки, цікаві завдання, ігри, пізнавальні завдання, схеми, малюнки) ми намагались ознайомити учнів із звичками, поведінкою, способом життя тварин, показати, яку користь приносять тварини людям, узагальнити знання учнів, розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи.

Показником розвитку пізнавального інтересу учнів було зростання активності учнів на уроці. Упродовж експериментального дослідження проводили спостереження за активністю учнів на уроці, індивідуальне опитування учнів на уроках, контрольний зріз знань у формі письмового завдання.

Результати спостереження за активністю учнів на уроках відображено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Активність учнів (число, %)	Контрольний клас	Експериментальний клас
На початку експерименту	15 (50%)	14 (46%)
Наприкінці експерименту	21 (70%)	26 (87%)

Завдання для контрольного опитування учнів

за темою «Тварини в природі»

Початковий рівень

1.Лелека - це:

а) звір;б) риба;в) птах.

2.До всеїдних тварин належить:

а) ведмідь;б) лось;в) щука.

3.Народжуючи малят живими, розмножуються:

а) земноводні;б) звірі;в) птахи.

Середній рівень

4.Підкресли назви комах.

Рак, мураха, білан капустяний, лось, хрущ, короп, павук, сорока, сонечко.

5 .Склади ланцюг живлення між лисицею, зайцем і озимою пшеницею.

6. Встав пропущені слова.

Більшість птахів у період розмноження будують________________, які відкладають_____________________. Щоб вони не охолоджувались птахи їх ________________. Через деякий час вилуплюються ___________, яких батьки___________________________.

Достатній рівень

7. Яку користь приносять людям звірі?

8. Як тварини пристосувались до захисту від ворогів? Наведи приклади.

9. Закресли «зайву» тварину. Поясни свій вибір.

Окунь, акула, кит, щука.

Високий рівень

10.Доведи, що тварин потрібно охороняти.

Критерієм оцінювання результатів виконання завдання була якість виконання завдання ( правильність і повнота відповіді).

Кількісний та якісний аналіз результатів виконання учнями експериментального і контрольного класів підсумкової контрольної роботи наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Результати досягнення учнями рівня знань

№ зрізу знань	Кількість учнів, що досягли рівня знань ( у %)
	високого		достатнього		середнього		низького
	Експер. клас	Контр. клас	Експер. клас	Контр. клас	Експер. клас	Контр. клас	Експер. клас	Контр. клас
1	14 (46%)	10 (33%)	11 (36%)	9 (30%)	5 (17%)	10 (33%)	-	1 (4%)

Порівняння результатів формування у молодших школярів знань про людину в експериментальному і контрольному класах показало, що в експериментальному класі кількість учнів із високим і достатнім рівнем знань вища. Кількість учнів, що виявили середній рівень знань у експериментальному класі менша, ніж у контрольному.

Кількісний та якісний аналіз результатів проведеного дослідження свідчить про позитивний вплив експериментальної методики розвиток пізнавального інтересу молодших школярів, на якість знань, умінь та навичок учнів.

Для формування пізнавальної активності учнів молодших класів необхідною умовою є позитивна мотивація, яка в учінні виступає як пізнавальний інтерес до запропонованих, ще не знайомих завдань.

Після циклу таких занять було проведено повторну діагностику мотивації та визначено її динаміку після закінчення занять, хоча на даному етапі дослідження розроблені тренінгові заняття були проведені нами з метою апробації.

Таблиця 2.3

Порівняння середніх показників спрямованості на отримання знань та на оцінку учнів третього класу до та після корекційної програми (М – середнє арифметичне)

Показники	Констатуючий етап	Контрольний етап
	Кількість учнів 3-го класу (середнє арифметичне)
Спрямованість на отримання знань	7,6	7,9
Спрямованість на оцінку	8,2	7,8

Рис. 2.1 Середні показники спрямованості на отримання знань та на оцінку учнів третього класу до та після корекційної програми

Таблиця 2.4

Розподіл відповідей за опитувальником "Виявлення мотивації учіння" учнів третього класу до та після корекційної програми (%)

Мотиви учіння	Констатуючий етап	Контрольний етап
	Кількість учнів 3-го класу (у %)
Внутрішні мотиви	17,6	35,3
Зовнішні позитивні	17,6	11,7
Зовнішні негативні	5,8	11,7
Соціальна значущість учіння	11,7	23,5
Мотивація престижу	29,4	17,6

Рис. 2.2 Мотивація учнів 3-го класу на навчальну діяльність до та після корекційної програми

Отже, провівши серію корекційних занять з учнями третіх класів, ми отримали позитивні результати. Вони виявилися у значному підвищенні внутрішніх мотивів учнів на навчальну діяльність. Так, якщо до початку занять ця мотивація становила 17,6 %, від загальних стимулів до навчання, то після корекційної роботи цей показник зріс до позначки 35,3%. Також підвищився показник соціальної значущості навчання — з 11,7% до почату занять, і до 23,5 % після їх закінчення.

Ці результати дають нам можливість говорить про ефективність розробленої корекційної програми, а тому, можна рекомендувати її для підвищення мотивації навчальної діяльності та пізнавальної спрямованості учнів молодших класів.

На розвиток мотиваційного компоненту у структурі учбової діяльності впливають не тільки взаємодія учня з учителем, але й взаємодія учнів між собою в процесі спільного розв’язання навчальних задач.

За цього ми враховували, що мотивація – це не навичка і не інформація. Мотивацію учіння не можна тренувати в учнів безпосередньо, як, наприклад, навички каліграфії, не можна мотивації і навчитись, як таблиці множення, її можна лише стимулювати, розвивати, підвищувати і т.ін. [49].

ВИСНОВКИ

Пізнавальна спрямованість та пізнавальний інтерес являє собою важливий фактор навчання й у той же час є життєво-необхідним чинником становлення особистості.

Проблема розвитку пізнавальної спрямованості не є новою і широко розглянута у філософській, психолого-педагогічній і методичній літературі, де визначено суть спрямованості, природу пізнавального інтересу, його структуру, шляхи формування та етапи розвитку пізнавальних здібностей, залежність від вікових особливостей.

Пізнавальний інтерес як мотив навчання та стійка риса особистості є яскравим показником розумового розвитку особистості. Пізнавальні здібності учнів як особистісне утворення є достатньо точним показником ефекту введення в процес навчання всіх компонентів (категорій, понять, підходів) дидактики як певної системи, що скеровує практику навчального процесу. За допомогою пізнавальної спрямованості чіткіше виявляється внутрішня сторона навчального процесу (методи навчання, урок, інші форми організації навчальної діяльності), ефект взаємозумовлених діяльностей учителя та учня, ефект освітньої, розвиваючої та виховної функції навчання. Пізнавальна спрямованість, як особистісне утворення є тією зв'язковою ланкою між навчанням і вихованням учнів, котре входить і в спрямованість особистості, і в міжособистісні відносини, і в формування поглядів і переконань учнів.

Пізнавальна спрямованість сприяє загальній спрямованості діяльності школяра і може відігравати значну роль у структурі його особистості. Вплив пізнавального інтересу на формування особистості забезпечується рядом умов:

рівнем розвитку інтересу (його силою, глибиною, стійкістю);

характером (багатобічними, широкими інтересами, локальними-стрижневими або багатобічними інтересами з виділенням стрижневого);

місцем пізнавального інтересу серед інших мотивів і їх взаємодією;

своєрідністю інтересу в пізнавальному процесі (теоретичною спрямованістю або прагненням до використання знань прикладного характеру);

зв'язком з життєвими планами й перспективами.

Зазначені умови забезпечують силу й глибину впливу пізнавальних здібностей та пізнавального інтересу на особистість школяра. Уже в молодших класах формується інтерес до навчальних предметів, виявляються схильності до різних областей знання, видам праці, розвиваються моральні й пізнавальні прагнення. Однак цей процес відбувається не автоматично, він пов'язаний з активізацією пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, розвитком самостійності школярів.

Пізнавальна спрямованість дітей молодшого шкільного віку є інтегрованим типом здібностей, які є аналогом загальних здібностей, та які доцільно розглядати системно, як синтетичний прояв рівня творчих можливостей дитини (творчий компонент або креативність), пізнавального розвитку (інтелектуальний компонент), пізнавальної активності, зацікавленості та загальної научуваності дитини (поведінково-результативний компонент). Розвиток пізнавальної спрямованості дітей молодшого шкільного віку базується на застосуванні різних форм сучасних ігрових технологій (в тому числі комп’ютерних) та ігрових психотехнік (розвивально-дидактичних, рухових, релаксаційних), що дозволяє системно оптимізувати базові компоненти пізнавальних здібностей у їх поєднанні, серед яких провідним визначається творчий компонент.

Передумовами розвитку пізнавальної спрямованості дітей є базові психологічні особливості молодшого шкільного: активізація пізнавальних інтересів дитини, інтерес дитини до навчання, швидке й гнучке реагування на безпосередні враження, пізнавальна активність, підвищена схильність до засвоєння й впровадження знань, гострота та рухливість сприйняття, гнучкість і швидкість мисленнєвих процесів тощо.

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. У процесі вивчення педагогічної літератури з’ясовано, що пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як виразну інтелектуальну спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувану прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій Це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності. Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити учня з учінням, заохотити так, щоб учіння для нього стало бажаним, потребою, без задоволення якої нереальне його формування.

За своєю природою інтерес не є вродженою властивістю особистості, він виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людину навколишньої дійсності, тобто носить соціальний характер. Характерними особливостями інтересу є: його усвідомленість, емоційність, особлива вольова спрямованість до пізнання.

Зі вступом до школи інтереси дитини переключаються поступово з ігрової діяльності на учіння. Спочатку інтерес виникає до всіх видів навчальної діяльності, згодом він починає диференціюватися. У молодшому шкільному віці він характеризується досить виявленим емоційним відношенням, обумовлений зовнішніми факторами, не завжди локалізований, що залежить від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення.

Загальний інтерес до школи у школярів послаблюється, коли вони зустрічаються з першими труднощами, бачать успіх товариша і свої невдачі. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Кожен урок має бути по-своєму привабливим, емоційним.

Пізнавальний інтерес притаманний усім компонентам навчально-пізнавальної діяльності, перебіг якої охоплює чотири етапи: сприйняття і розуміння отримання інформації; осмислення та запам’ятовування; застосування; контроль і самоконтроль . Він виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності.

3. З’ясовано, що процес розвитку пізнавального інтересу учня включає ряд етапів. Перший етап – цікавість - природна реакція людини на все нове або неочікуване. Вона спрямовує увагу людини на розгляд навчального матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Він має ситуативний характер. Швидко виникає, а під час зміни ситуації – зникає. Другий етап – допитливість, характеризується бажанням і намаганням пізнати сприйнятий об’єкт, розширити свої знання про нього Третій етап - глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень прагне пізнати об’єкт, виявити суть предмета, встановити його зв’язки і залежності. Усі етапи взаємозв’язані і проявляються під час навчання.

4. У педагогічній літературі виділено 3 рівні розвитку пізнавального інтересу: 1) безпосередній інтерес до нових фактів та явищ, пов'язаних з інформацією, яку учні дістають на уроці (елементарний рівень); 2) інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ; 3) інтерес до причинно-наслідкових зв'язків, до виявлення закономірностей та встановлення загальних принципів, що стосуються різного роду явищ.

5. На основі аналізу педагогічної літератури виявлено, що розрізняють інтереси: за змістом, широтою, стійкістю, силою і дієвістю. За стійкістю їх поділяють на: 1) епізодичні (ситуативні) - виникають і зберігаються лише в процесі конкретної діяльності; 2) постійні (стійкі) - не залежать від конкретних умов. Для молодших школярів характерні нестійкі інтереси.

З’ясовано, що значення пізнавальний інтересу у житті дитини полягає в тому, що він є джерелом самостійного здобуття знань; підвищує інтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє підвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню, впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності.

Виявлено, що головна особливість педагогічного аспекту проблеми формування пізнавальних інтересів учнів полягає в тому, що пізнавальний інтерес може виступати і як мета, і засіб, і результат навчання та виховання.

6. Визначено умови розвитку пізнавальних інтересів:

• розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;

• новизна навчального матеріалу, його практична спрямованість;

• емоційна насиченість навчання;

• створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і ініціативність на основі використання активних методів навчання, проблемних запитань, ситуацій і завдань;

• глибоке знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити ним дітей.

7. З’ясовано, що розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють різні методи і засоби навчання (досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового характеру, тощо).

8. Розроблено методику використання засобів пізнавального інтересу учнів на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах. Її сутність полягала у доборі методів і засобів навчання до уроків з курсу «Я і Україна » на основі визначених нами критеріїв ( відповідність меті і завданням уроку, змісту навчального матеріалу; врахування вікових особливостей молодшого школяра; доцільність і оптимальність використання на тому чи іншому етапі уроку), визначенні етапу уроку, на якому будемо використовувати дані засоби.

9. У педагогічному експерименті доведено ефективність розробленої методики використання засобів розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна»

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аквилева Г.Н., Клепина З.А. Методика преподавания естествознания в начальной школе: Учеб. для студ. учреж. сред. проф. образования пед. профиля.- М: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004 - 240 с.

2. Актульные вопросы формирования интереса в обучении /Под пед. Г.И. Щукиной. – М.:Просвещение, 1984. –

3. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися //Дошкільне виховання. - 2000. - №5. - 6-7 с.

4. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. К: Веселка, 1998.- 334 с.

5. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підруч. для 3 кл. - К.: Форум, 2003.- 176 с.

6. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 4 кл. – К. Форум, 2004. – 176 с.

7. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - К.: Віпол, 1987.- 96 с.

8. Біда О.А. Природознавство та сільськогосподарська праця. Методика викладання: Навчальний посібник для студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів та класоводів. Київ.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000 – 400 с.

9. Біда О.А. Роль малюнків на уроках природознавства. // Мистецтво та освіта. – 2002. – № 4.- с. 45 – 47.

10. Білецька Н.Д. Українські загадки, прислів'я, приказки про природу // Розкажіть онуку. - 1999. - №2. - С.34-35.

11. Бойченко С.О. Використання елементів народознавства у навчально-виховному процесі //Початкова школа. - 1996. - №9. - С.33-36.

12. Бугрій О.В., Буряк В.К. Формування в учнів пізнавальних умінь. // Рідна школа. – 1993. - № 2. – с. 31 – 34.

13. Бутрім В. Ігрові завдання з природознавства. // Початкова освіта. – 2004. - № 9. – с. 21 – 23.

14. Вікова і педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук. - К.: Каравела, 2008. - 400 с.

15. Вікторенко І. Формування пізнавального інтересу до природознавства засобами усної народної творчості. // Рідна школа. – 2004. - № 3. – с. 54 – 56.

16. Водолазька С. Формуємо пізнавальний досвід дитини. // Початкова школа. – 1997. - № 4. – с. 9 – 10.

17. Грюцева Н.И. Познавательные задания на применение природоведческих знаний в новой учебной ситуации //Начальная школа, 1991. – №5.– С.28–32.

18. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів. // Рідна школа. – 2002. - № 6.- с. 18 – 20.

19. Друзь Б.Г. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання. - К.: Рад. школа, 1978. - 126 с.

20. Дубровина И.В. Интересы как одно из условий развития способностей школьника //Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия: Учеб. пособие сред.пед.учеб.заведений /Сост. И.В. Дубровина, А.М. Прихожан, В.В. Зацепин. – М.: Изд. центр «Академия«, 1999. – С. 208-217.

21. Жаркова І, Мечник Л. Система пізнавальних завдань як засіб формування дієвих природничих знань молодших школярів. // Початкова школа. 2003. - № 4. – с. 19 – 21.

22. Жоржик О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності. // Рідна школа. – 2000. - № 1. – с. 27 – 28.

23. Журавель С.В., Кудикіна Н.В. Виховання у молодших школярів пізнавальних інтересів у процесі гри //Педагогіка:респ.наук.метод.зб. –К.:Рад.шк. -1987. – вип.26. – С.50-55.

24. Запартович Б.Б. С любовью к природе: Дидактические материалы по природоведению для начальной школы. – 3–е изд. – М.: Педагогика, 1983. – 232 с.

25. Заперченко Н. Цікаві завдання з природознавства. // Початкова школа. – 2006. - № 1. – с. 26 – 28.

26. Зозуля М. Спрямованість особистості учня на навчально – пізнавальну діяльність. // Рідна школа. – 2000. - № 9. – с.59 -60.

27. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів. - К.: Рад. Школа, 1982. - 128 с.

28. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975 – 176 с.

29. Князева Т, Створення проблемних ситуацій на уроках з природознавства/ Початкова школа. - 2000. - №3. - С.18-19.

30. Коберник О., Коберник Т. Активізація навчально – пізнавальної діяльності школярів. // Рідна школа. – 1999. - № 12. – с. 55 – 60.

31. Коваль Н., Волощук В. Картки з природознавства для учнів 3(2)класу //Початкова школа, 2000. – №2. – с.31–34.

32. Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства. Посібник для вчителів. – К.:Рад.школа, 1982.- 96 с.

33. Корнеев В.П. Основи розвитку пізнавальних інтересів. // Рідна школа.- 1993.- № 5. – с. 36 – 40.

34. Косоротова Ю. Використання творчих завдань на уроках природознавства // Психолог, 2004. –№21-22.–С.94-100.

35. Криволапова Н.А. Педагогическое содействие развитию познавательных способностей обучающихся. // Профильная школа. - 2005. - № 4. – с. 46 – 50.

36. Кубинський М.В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів//Початкова школа. -1993. - №4. - С.8-13.

37. Кузнєцова Л.М. От познавательного интереса к созеданию знаний. // Педагогіка. – 1993. - № 4. – с.35 – 39.

38. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів: (Спецкурс із дидактики): (Спецкурс із дидактики): [Навч. посібник для пед. ін-тів]. – Х.: основа, 1990. – 89 с.

39. Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. – М.: Просвещение, 1990 – 192с.

40. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончаров К.Д. Методика викладання природознавства. – К.: Вища школа, 1990 – 302 с.

41. Національна доктрина розвитку освіти /Збірник нормативних документів з освіти та виховання /Упоряд. З.М. Онишків. – Тернопіль, Тернопільський національний університет імені Володимира Гнатюка, 2006. – 172с.

42. Пакулова В.М., Кузнєцова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990 – 192 с.

43. Постникова Е.А. Роль опорных схем в формировании природоведческих понятий// Начальная школа, 1991. - №2.- С.44-47.

44. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи.-К.: Початкова школа, 2006. – 432 с.

45. Редкина Е.И. Развивающие задания на уроках природоведения // Начальная школа. – 2000. - № 4. – с. 75 – 78.

46. Российская педагогическая энциклопедия в 2 т. Т.2/Гл.ред. В.В. Давыдов.– М.:Большая Российская энциклопедия,1999.– 672 с.

47. Савельєва С. Використовуючи усну народну творчість//Початкова школа. -1998.-№10.-С.49-52.

48. Савина Т.А. Элементы игры на уроках. // Начальная школа. – 1995. - № 10. – с. 34.

49. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Ґенеза, 1999 – 368 с.

50. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. – К.: Магістр – S, 1997. – 256 с.

51. Савчин.М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник.- К.: Академвидав,2005 – 360с. .

52. Сидорчук В. Загадки на уроках курсу «Я і Україна». // Початкова освіта, - 2006. - № 38. – с. 12 – 14.

53. Соколова Н.Ю. Как активизировать познавательную деятельность учащихся. // Педагогика. – 2001. - № 7. – с.32 – 36.

54. Титова В.В. Опыты и практические работы при изучении курса природоведения и методика их проведения //Начальная школа. – 1990.- №2. – С. 42-45.

55. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. – М.: Педагогіка, 1982. – 208с.

56. Шаповал Л. Казка як засіб формування екологічних знань//Початкова школа. -1999. - №1 - С.24 - 25.

57. Шелестов Л. Організація творчої навчально – пізнавальної діяльності учнів. // Рідна школа. – 1997. - № 9. – с. 48 – 50.

58. Шушора Л. Активізація навчально – пізнавальної діяльності учнів як вимога сьогодення. // Рідна школа. – 2003. – № 2. – с. 11 – 13.

59. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. Учебное пособие для студентов педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1979. – 160 с.

60. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. – М.:Просвещение, 1971. – с.

61. Федотова Н. Цікаві задачі з природничим змістом// Початкова школа, 2000. – №6.–С.8–10.

62. Фещук О.В. Тварини. Охорона тварин. Урок в 3 класі// Бібліотека вчителя початкової школи, 2003. – №7.–С.84–87.

63. Харитонова З. Вправи на розвиток спостережливості // Початкова школа, 1999. – №4.–С.19–20.

64. Хитяєва Л.П. Дидактичні роздаткові картки з природознавства//Початкова школа, 1984. – №11. –С.47–52.

ДОДАТОК А

Класифікація психологічних причин низької мотивації навчання, що найчастіше зустрічаються, їхні ознаки та способи подолання

Причини	Ознаки	Способи подолання
Погане здоров`я.	Швидко стомлюється або до кінця уроку; або після перших уроків. Часто пропускає заняття.	Спостереження у лікарів, полегшений режим.
Не враховуються індивідуальні особливості нервової системи учня.	Учень не встигає виконати завдання у запропонований час, болісно реагує на невдачі.	Допомогти учню вивчити свої особливості, й навчити його їх враховувати в процесі діяльності. Вчителеві дотримуватися певних правил у роботі з такими учнями (наприклад не ставити їх у ситуацію миттєвої відповіді).
Відсутність мотивації досягнення успіху.	Низька самооцінка, нерішучість, не проявляє ініціативи, проявляє непевність у своїх силах.	Підвищити самооцінку учня, сприяти формуванню мотивації.
Несформованість прийомів навчальної діяльності.	Не володіє способами навчальної роботи (наприклад, не вміє працювати з підручником, не контролює свою роботу).	Навчити основним прийомам навчальної діяльності.
Недоліки в розвитку пізнавальних процесів.	Не може зосередитися, погана пам`ять, зазнає труднощів при вирішенні завдань.	Використання коригувальних вправ на розвиток пізнавальних процесів.

Додаток А. 3

Психологічна характеристика молодшого шкільного віку

Віковий період. Молодший шкільний вік

Вікові межі. 6(7) – 10 (11) р.

Провідна діяльність. Учбова діяльність

На що спрямована пізнавальна діяльність. На пізнання основ наук.

Яка сфера психіки переважаюче розвивається. Інтелектуально-пізнавальна.

Психологічні новоутворення. На межі дошкільного і молодшого шкільного віку: "внутрішня позиція школяра" (являє собою сплав двох потреб – пізнавальної потреби та потреби у спілкуванні з дорослими на новому рівні). У молодшому шкільному віці: довільність психічних процесів, вміння свідомо ставити мету, шукати засоби її досягнення, долати труднощі; внутрішній план дій (у процесі навчання формується здатність до виконання дій про себе, дитина планує, намічає перспективи); рефлексія; самоконтроль.

Соціальна ситуація розвитку. Вступ дитини до школи зумовлює зміну соціальної ситуації розвитку. Встановлюються якісно нові відносини між дитиною і колективом класу, між дитиною і дорослим, який його навчає. Соціальна ситуація розвитку залежить від рівня задоволення соціальних потреб школяра, які реалізуються в межах взаємодії "вчитель-учень" і "учень-учень". Система відносин "Дитина-суспільний предмет" (за Д.Ельконіним).

Сензитивний період. Сензитивний до засвоєння морально-психологічних норм і правил поведінки, до оволодіння цілями і способами систематичного навчання.

Протиріччя віку. Моральний розвиток відстає від інтелектуального.

Вікові кризи. Криза 7 років: народження соціального Я. Дитина усвідомлює своє місце у світі суспільних відносин, відкриває значення нової соціальної позиції – позиції школяра. Криза супроводжується переоцінкою цінностей, узагальненням переживань, появою внутрішнього життя, втратою дитячої безпосередності.

Додаток А.4

Структура учбової діяльності (Д. Ельконін, В.Давидов)

мотивація	Мотив – це те, заради чого учень здійснює ту чи іншу діяльність. О.М. Леонтьєв розрізняє мотиви, які розуміють учні і мотиви реально діючі. Л.І. Божович виділяє широкі соціальні мотиви і учбово-пізнавальні. С. Урдю виділяє внутрішні мотиви (пов’язані з процесом і змістом діяльності) та зовнішні. До останніх відносить: а) широкі соціальні: мотив обов’язку і відповідальності перед суспільством, групою, окремими людьми; мотиви самовираження і самовдосконалення); б) вузько особистісні (прагнення отримати схвалення з боку інших людей; прагнення отримати високий соціальний статус); в) мотиви уникнення неприємностей, які можуть виникати через незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей.
Учбова задача	Учбова задача – це система завдань, при виконанні яких учень засвоює найбільш загальні способи дій. Учбова задача спрямована на удосконалення самого учня. Г.Балл виокремлює кілька видів учбових задач, які використовуються у початкових класах: проблемні задачі (евристичні вказівки); пізнавальні задачі (дають інформацію, яка має довго зберігатись у пам’яті: таблиця множення, граматичні правила); орфографічні і пунктуаційні задачі, яких немає в тексті підручника і які не даються вчителем, а які учні самостійно розв’язують під час написання контрольних диктантів, переказів, творів; комунікативні задачі (на передачу мовними засобами інформації від суб’єкта (учня) до об’єкта.
Учбові дії	Учбові дії необхідні для розв’язання учбової задачі. До їх складу входять ряд учбових операцій. За допомогою учбових дій діти відтворюють і засвоюють взірці загальних способів розв’язання задач і загальні прийоми визначення умов їх використання. Виконуються ці дії як у предметному, так і розумовому плані. Виокремлюють учбові дії: мисленнєві, перцептивні, мнемічні, інтелектуальні; репродуктивні (виконавчі) та продуктивні (створення нового). Окремим завданням навчального процесу на цьому етапі є спеціальне формування в учнів системи необхідних учбових дій.
Дії контролю	Дії контролю – це дії звірки, співставлення учбових дій із зразком, заданим ззовні, що здійснюються на основі механізму зворотного зв’язку або зворотної аферентації. Виокремлюють етапи контролю: 1) контроль вчителя; 2) взаємоконтроль; 3) самоконтроль. Види контролю: за кінцевим результатом; покроковий (корекція діяльності, слідкування за ходом дій, за тим, як дія виконується в даний момент, які дії виконані, що ще потрібно зробити); перспективний самоконтроль (найбільш досконалий вид саморегуляції, корегування діяльності на кілька операцій вперед, прирівнювання майбутньої діяльності зі своїми потенційними можливостями її виконання).
Дії оцінювання	Дії оцінювання – це оцінювання дитиною своєї діяльності на різних етапах її виконання. Найбільш загальна і важлива функція самооцінки – регулятивна. Виокремлюють такі етапи самооцінки: 1) оцінює вчитель; 2) взаємооцінка; 3) самооцінка. Види самооцінки: ретроспективна (оцінка досягнутих результатів своєї діяльності) та прогностична (оцінка учнем власних можливостей, співставлення умови задачі зі своїм досвідом). У діях самооцінки (як і самоконтролю) виділяють три ланки: а) модель, образ бажаного результату; б) процес зіставлення цього образу дії з реальною дією; в) прийняття рішення про продовження або корекцію дії.

Додаток Б. 1

Стимульний матеріал до методики "Вивчення емоційного ставлення дитини до школи" (Урунтаєва Г.А., Афонькіна Ю.А.)

Хороший	Поганий
Дорослий	Дитячий
Чистий	Брудний
Пасивний	Активний
Добрий	Злий
Сумний	Веселий
Швидкий	Повільний
Сильний	Слабкий
Великий	Маленький
Важкий	Легкий
Гарячий	Холодний
Сміливий	Боягузливий
Світлий	Темний

Протокол методики "Емоційне ставлення до школи"

ВІК ДИТИНИ			Прикметники-характеристики
	Для дошкільника			Для школяра
	+	-	відмова	+	-	відмова
1клас ( р.)

Додаток Б. 2

Опитувальник "Спрямованість на набуття знань" (Є.П. Ільїн, Н.А. Курдюкова)"

Одержавши погану оцінку, ти, повернувшись додому:

а) відразу сідаєш за уроки, повторюючи і те, що погано відповів;

б) сідаєш дивитися телевізор чи грати на комп’ютері, думаючи, що урок з цього предмета буде ще через день.

Після одержання гарної оцінки ти:

а) продовжуєш сумлінно готуй ся до наступного уроку;

б) не готуєшся ретельно, тому що знаєш, що все одно не запитають.

Чи буває, що ти залишаєшся незадоволений відповіддю, а не а оцінкою:

а) так;

б) ні.

Що для тебе навчання:

а) пізнання нового;

б) тяжке заняття.

Чи залежать твої оцінки від старанності підготовки до уроку:

а) так;

б) ні.

Чи аналізуєш ти після одержання низької оцінки, що ти зробив неправильно:

а) так;

б) ні.

Чи залежить твоє бажання готувати домашнє завдання від того, чи ставлять за нього оцінки:

а) так;

б) ні.

Чи легко ти втягуєшся в навчання після канікул:

а) так;

б) ні.

Чи шкодуєш ти, що не було уроків через хворобу вчителя:

а) так;

б) ні

Коли ти, перейшовши в наступний клас, одержуєш нові підручники, чи цікавить тебе, про що в них йдеться:

а) так;

ні.

Що, по-твоєму, краще – учитися чи хворіти:

а) учитися;

б) хворіти.

Що для тебе важливіше – оцінки чи знання:

а) оцінки;

б) знання.

Додаток Б. 3

Опитувальник "Спрямованість на оцінку" (Є. Ільїн, Н. Курдюкова)

№ з/п	Питання	так	ні
1.	Чи пам’ятаєш ти, коли отримав першу в житті двійку?
2.	Чи турбує тебе, що твої оцінки трохи гірші, ніж в інших учнів класу?
3.	Чи буває, що перед контрольною роботою серце в тебе починає прискорено битися?
4.	Чи червонієш ти при оголошенні тобі поганої оцінки?
5.	Якщо наприкінці тижня ти одержав погану оцінку, у тебе на вихідний поганий настрій?
6.	Якщо тебе довго не викликають, це тебе турбує?
7.	Чи хвилює тебе реакція однолітків на отриману тобою оцінку?
8.	Після одержання гарної оцінки чи готуєшся ти до наступного уроку як слід, хоча знаєш, що все одно ще скоро не запитають?
9.	Чи тривожить тебе очікування опитування?
10.	Було б тобі цікаво учитися, якби оцінок взагалі не було?
11.	Чи хочеш ти, щоб тебе запитали, якщо будеш знати, що оцінку за відповідь не поставлять?
12.	Після одержання оцінки на уроці ти продовжуєш активно працювати?

Додаток Б. 4

Опитувальник "Виявлення мотивації учіння" (за В. Кириленко)

№ з/п	Твердження	так	ні
1.	Я навчаюсь тому, що на уроці мені цікаво
2.	Я навчаюся тому, що змушують батьки
3.	Я навчаюсь тому, що це приносить мені радість
4.	Я навчаюсь тому, що хочу в майбутньому мати гарну роботу
5.	Я навчаюсь тому, що хочу, аби батьки могли мною пишатися
6.	Я навчаюсь тому, що не хочу відставати від інших учнів та своїх товаришів
7.	Я навчаюсь тому, що наш клас найкращий в школі
8.	Я навчаюсь тому, що мені подобаються шкільні перерви
9.	Я навчаюсь тому, що у наш час треба багато всього знати
10.	Я навчаюсь тому, що не хочу бути покараним за невдачі
11.	Я навчаюсь тому, що мені подобається класний керівник
12.	Я навчаюсь тому, що мені подобається, коли мене хвалять
13.	Я навчаюсь тому, що мені подобається ходити в школі у новій шкільній формі
14.	Я навчаюсь тому, що хочу отримувати високі оцінки
15.	Я навчаюсь тому, що мені подобається, коли мене хвалить учитель в класі
16.	Я навчаюсь тому, що до мене часто звертаються однокласники по допомогу
17.	Найкраще у навчанні мені вдається:
	- рахувати, додавати, віднімати, ділити, множити;
	- читати
	- писати
	- ліпити та малювати, робити фізичні вправи

Додаток В

Фрагменти тренінгових занять на тему "Я – школяр. Я – третьокласник!"

Заняття 1

Мета. Створення атмосфери безпеки та позитивного приймання, позитивного настрою на заняттях, консолідація групи; сприяти усвідомленню учнями позиції школяра; розвивати впевненість у собі і своїх можливостях.

Вправа "Моє ім’я". Учні стають у коло та, кидаючи один одному м’яча, називають своє ім’я у лагідній формі. Коли всі учні назвуть своє ім’я, їм пропонується оформити власні беджі, якими вони користуватимуться протягом усього циклу занять (беджі бажано зберігати в тренерській кімнаті).

Робота з казкою. До нашої розмови про навчання зробимо короткий вступ – послухайте віршовану казку "Про Колю"

(автор – Н. Селезньова, творчий переклад – О. Кізь)

Жив на світі хлопчик Коля. Не хотів навчатись в школі,

Робить уроки не любив і мамі твердо говорив:

"В школу не буду я ходити, тому що вмію все робити.

Міліціонером можу стати, буду усіх я захищати!

Чи хворих буду лікувати, а треба – то й дітей навчати.

Усе я вмію вже робити й до школи можу не ходити!"

Сказав так мамі та й побіг, а ввечері він спати ліг.

Заснув і бачить в сні себе, так ніби він мужчина вже.

"Дорослий я, – подумав Коля, – не буду я навчатись в школі.

Усе я зможу, все зумію, я працювати добре вмію!

Піду я хворих рятувати важкі хвороби лікувати!"

Бачить хлопчина: лікар йде й термометр у руках несе.

Коля до лікаря біжить і голосно йому кричить:

"Я вам сьогодні допоможу, усе я вмію, все я можу!"

Та лікар Колі не зрадів, натомість грізно відповів:

"А знаєш ти, як лікувати, що при застуді слід приймати?

Яку призначиш ти мікстуру, щоб знизити температуру?

Ти в школу, друже, не ходив, уроків в школі ти не вчив.

Таблицю множення не знав, і книг корисних не читав.

А якщо в школу не підеш, в житті роботи не знайдеш".

Коля подумав: "Не біда! Професій в світі – не одна!"

Міліціонером хочу стати та всіх у місті захищати!"

Пройшла лиш мить – а той іде та честь колезі віддає.

А Коля голосно кричить: "Злочинця я впіймаю вмить!

Я вам в роботі допоможу, усе я вмію, все я можу!"

Міліціонер сповільнив крок і Колі дав такий урок:

"Чи знаєш ти, як рятувати, життя людей як захищати?

Злочинців швидко як ловити, правопорушників провчити?

Закон ти, хлопче, поважаєш? А Кодекс кримінальний знаєш?

Ти в школу, друже, не ходив, уроків в школі ти не вчив.

Таблицю множення не знав, і книг корисних не читав.

А якщо в школу не підеш, в житті роботи не знайдеш".

Коля подумав: "Не біда! Професій в світі – не одна!

Художником я можу стати, картини буду малювати".

Пройшла лиш мить – а той іде, палітру й пензлики несе.

Коля чимдуж за ним біжить і голосно йому кричить:

"Я вам сьогодні допоможу, усе я вмію, все я можу!"

Художник Колі не зрадів, натомість грізно відповів:

"Чи знаєш ти, як малювати, як фарби вдало підбирати?

Портрет, пейзажі як творити, як натюрморти зобразити?

Ти в школу, друже, не ходив, уроків в школі ти не вчив.

Таблицю множення не знав, і книг корисних не читав.

А якщо в школу не підеш, в житті роботи не знайдеш".

Задумався сумненький Коля: "А може, й справді треба в школу?

Професію знайти я зможу і людям, звісно, допоможу.

Я вивчуся й розумним буду, а сон цей дивний не забуду.

Прокинувся наш хлопчик Коля. Кричить до мами: "В школу! В школу!"

Швиденько речі я зберу і першим в школу я прийду.

Я хочу знати все на світі, всі таємниці на планеті.

Книги корисні прочитаю, усе я вивчу, все пізнаю!"

То ж Коля учнем був зразковим і став художником чудовим.

А міг він стати інженером, лікарем, міліціонером.

Багато нового пізнав й корисним для людей він став.

Питання для обговорення:

Що означає "стати корисним для людей"?

Для чого ви навчаєтесь у школі?

Вправа "Я – третьокласник". Ведучий нагадує дітям, що після літа їх називають по-новому – третьокласниками, а далі пропонує подумати, чим третьокласники відрізняються від першокласників та другокласників.

У другій частині вправи діти по черзі вимовляють фразу "Я – третьокласник" з різними інтонаціями – з радістю, зі страхом, зі здивуванням, задумливо, сердито, замріяно, з гордістю, з тривогою, урочисто, величаво, невпевнено, соромлячись, вихваляючись, . Інтонацію задає ведучий усно чи за допомогою карточок з назвами почуттів.

Вправа "Що цікаво для третьокласника". Діти отримують завдання уявити собі чарівну підзорну трубу, через яку можна роздивитися близьке майбутнє. Чого вони очікують від нової зустрічі зі школою? Якими є їхні бажання? Що їх тривожить та турбує? Що їх лякає у новому навчальному році? Про що вони хотіли б дізнатися? Нехай кожен розкаже, яку картинку він побачив крізь чарівну підзорну трубу.

Вправа "Мої досягнення в школі та вдома". Ця вправа для постійного домашнього самостійного аналізу досягнень учня під час виконання домашніх завдань та батьківських доручень. Кожне заняття пропонується починати з аналізу досягнень дітей за тиждень. Для початку тренер може навести приклад. Учні 3-4 класів можуть зробити це завдання письмово. Цю вправу можна виконувати також і в парах, ускладнивши завдання: після пригадування ситуації, учням роздаються заготовки (вправа "Коло моїх умінь"). Діти попарно мають домовитися, чиї спогади цікавіші та корисніші. Домовившись, складають план презентації спогадів, а наприкінці заняття аналізують вміння слухати іншого.

Вправа "Я виконую домашні завдання". Учні розповідають, як виконують домашні завдання: з яких предметів починають, хто допомагає у підготовці уроків, використовують чернетку чи одразу записують у чистовик, чи перевіряють домашні завдання дорослі. Завдання. Учням пропонується скласти поради щодо виконання домашніх завдань

Заняття 2

Мета. Зняття наруги, створення позитивного настрою, вміння слухати інших, формування та підкріплення позитивної самооцінки; сприяння формуванню дружніх взаємин у класі.

Робота з казкою. Діти слухають та обговорюють казку.

Два міста

Дивна історія трапилась зі мною у дитинстві. Я був приблизно таким, як ви зараз, коли моя сім’я вирішила переїхати в інше місто. До цього часу ми жили у великому світлому будинку. У ньому було дуже спокійно і затишно.

Це було невелике казкове містечко мого дитинства. Усі його мешканці, на диво добрі і привітні люди, часто ходили один до одного в гості, дарували подарунки.

Кожного ранку ми з бабусею прогулювались парком. Зимою ліпили цілу снігову сім’ю. Весною знаходили найдивовижніші квіти для моєї мами. Улітку та поринав у цікаві спостереження за різнокольоровими метеликами, дивними жуками та іншими мешканцями нашого парку. З приходом осені я починав поповнювати свою колекцію, набиваючи кишені гладенькими жолудями і ніжними листочками.

Минав час. Усе частіше я чув від батьків про якісь необхідні зміни. "Прийшла пора", – говорили вони з хвилюванням, часто поглядаючи на мене. Але що це була за "пора", і яке вона мала право змусити мене змінити наш затишний, тихий будинок на зовсім чужі, чорно-білі вулиці неприємного міста, я так і не зрозумів.

Тривожні очікування батьків закінчились нашим переїздом. І моє життя перевернулося з ніг на голову.

Зміни

Чорно-біле місто було містом дітей. У тому розумінні, що батьків я майже перестав бачити, не говорячи вже про бабусю, яка приїжджала до нас лише на вихідні. Центром міста був Головний Будинок, сіра споруда середніх розмірів. Там я і проводив більшу частину свого часу, серед галасливих, чимось постійно зайнятих хлопчиків і дівчаток.

У Головному Будинку мені, як і усім решта дітям, потрібно було вирішувати важливі завдання. І в цих справах нам допомагала єдина доросла з-поміж нас – добра, але строга фея. У неї навіть була справжня чарівна паличка, яку вона ніколи не випускала з рук. А мені так хотілося до неї доторкнутися, хоч один разочок!

Нам говорили, що від нашої праці залежить майбутнє, не лише наше, але й інших людей. Тому я щиро намагався виконувати завдання. Здається, лише у цих випадках мене і помічали.

У перервах між "важливими заняттями" я з боку помічав, як інші діти сміються, граються, і мені ставало ще сумніше. Адже кожен з них вмів щось дуже добре робити, і вони збиралися, демонстрували один одному свої вміння. А я ніяк не міг зрозуміти, що ж таке цікаве можу запропонувати для гри. Я не вмів так високо стрибати, як висока, худа дівчинка з забавним ластовинням, у мене не було такого довгого блискучого волосся, як у її подружки, я навіть не вмів так голосно хрустіти кістками пальців чи виразно сміятися, як ті двоє хлопчиків, що завжди і всюди ходили разом. Можливо, саме тому я ніколи не брав участі в цих іграх, а може просто не хотів цього.

Ще я не розумів, чому мої мама та тато так переживають і так хочуть, щоб я подружився з дітьми із Головного Будинку. Адже у мене були друзі, бабуся, наприклад, чи ті, які спокійно вміщувались у коробці з-під мого улюбленого шоколадного печива. Я маю на увазі набір фар, який я позичив, виїжджаючи з улюбленого містечка, у соковитих зелених дерев, жаркого жовтого сонця, голубого неба, солодкої бабусиної полуниці.

Та все ж таки одного разу мені захотілося взяти участь у спільній грі, і я вирішив підійти до дітей.

Можна мені разом з вами? – запитав я і сам здивувався, почувши свій несміливий голос.

А що ти вмієш? – хором поцікавились діти, а одна дівчинка хитро прижмурила очі.

Намагаючись не хвилюватися, я напружився і став пригадувати, що ж можу робити найкраще. І тут раптом відповідь вирвалася сама по собі:

Я... я можу бути улюбленим...

Дуже треба! – упереміш з насмішками почувся чийсь недоброзичливий голосочок.

Це було останнє, що я пам’ятаю, перед тим, як усе навколо розплилося від непроханих сліз, що виступити на моїх очах, а образа і дивний сором не давали дихнути на повні груди. Мені хотілося щонайшвидше бігти додому і більше ніколи не повертатися до Головного Будинку. Далі я лише пам’ятаю, як повернувся ввечері додому.

А оскільки я був змушений і надалі відвідувати Головний Будинок, то наступні дні стали для мене ще сірішими від попередніх.

Про те, як було знайдено вихід

Минав час… Усі вже забули про той чорний для мене день. Ми готувались до великого свята. Від нас, мешканців Головного Будинку, усе місто очікувало до свята чогось особливого, тому метушня була нестерпна. Але придумати, чим же можна здивувати місто, ніхто не міг. Навіть наймудріша добра, але строга фея із сумом очікувала прозріння.

Повернувшись того дня додому, я відкрив свою потаємний ящик з фарбами і, дивлячись на них, став пригадувати, як яскраво проходили у нас свята раніше, до переїзду. Потім я уявив собі, наскільки милішим, веселішим і живішим могло б стати і це місто, якщо б одягнути його у різнокольорові фарби моєї палітри. Ці думки так заполонили мене, що я і не помітив, як цілий вечір провів за малюванням, ретельно продумуючи, промальовуючи кожну деталь і Головного Будинку, і дворів навколо нього, і площадок.

Зранку, наступного дня, допомагаючи мені зібрати приладдя для "важливих справ", мама поклала до моєї сумки і папку з малюнками. Я цього навіть не помітив.

Коли я діставав усе необхідне для занять, з моєї сумки вислизнули і розсипалися по підлозі усі мої барвисті малюнки. Німе здивування на обличчях дітей і нашої феї змінилося усмішками і захопленими вигуками: "Як гарно!", "Як яскраво!!, "Як чудово!!!"

А потім я побачив, як кольори моїх картин почали весело грати у радісних очах хлопчиків і дівчаток, які не донедавна здавалися мені безнадійно сірими. А тепер діти з інтересом вдивлялися у мої роботи і їхні очі наповнювалися кольорами віри, надії та любові. Їхні погляди, що переливалися кольорами веселки, розмальовували усе, до чого лише торкалися.

Коли ж Головний Будинок повністю розцвів, місто по-справжньому охопило свято, а люди, задоволені і здивовані таким сюрпризом, розходилися, несучи у свої домівки та свої вулиці усе різноманіття фарб.

І наостанок…

З цього незабутнього дня пройшло вже багато років. Місто з тих пір сильно змінилося. Я полюбив його. А Головний Будинок став для мене якоюсь мірою і моєю домівкою.

Питання для обговорення:

Хто здогадався: що таке Головний Будинок?

Хто така добра, але строга фея?

З якими труднощами зіткнувся хлопчик в Головному Будинку?

Чому?

Як він їх подолав?

Вправа "Портфель". Ведучий (дорослий) збирається до школи. Всі інші учні – шкільне приладдя, одна дитина – портфель. У нього ведучий і складає шкільні речі. Учні об’єднуються між собою, взявшись за руки. Вправа розвиває почуття колективу, тактильні контакти, фантазію.

Вправа "Успіх". Учні на аркуші паперу мають записати три гарні вчинки, які вони здійснили протягом останнього тижня. Згодом завдання ускладнюємо, запропонувавши пригадати тільки шкільні справи, які спрямовані на засвоєння знань. Після запису просимо бажаючих прочитати написане, всі учні мають по черзі похвалити однокласника за добрі вчинки. Бажано, щоб вислови похвали не повторювалися.

Вправа "Сходинки уроків". Учням роздаються картки із зображеними сходинками (кількість сходинок відповідає кількості шкільних предметів + один). Учні розташовують предмети, починаючи з верхньої сходинки, відповідно до значущості предмета для дитини. Вправа може мати і діагностичний характер. Ранжування предметів допоможе встановити його значущість для дитини. Після виконання вправи просимо кожного учня усно сказати, чому саме і що подобається йому в даному предметі.

Етюд "Колективний малюнок". Учням пропонується на аркуші ватману, прикріпленому до дошки, намалювати будь-яку ситуацію на шкільну тематику, але так, щоб це був спільний малюнок. Після виконання завдання малюнок розглядається та обговорюється колективно.

Заняття 3

Мета. Формування емоційної підтримки членів групи через створення умов для вибору і прийняття колективних рішень. Формування ініціативності і відповідальності за прийняте рішення.

Вправа "Мої досягнення в школі та вдома".

Вправа "Долоня". Школярам пропонується на аркуші паперу обвести фломастером власну долоню. Потім на малюнку, на кожному пальцеві, починаючи з великого, написати позитивні вислови-характеристики про самого себе.

Вправа "Успіх сьогодні і вчора". Учням пропонується пригадати навчальне дошкільне минуле, наприклад, вік до 6 років коли їх похвалили за виконану навчальну діяльність. Вони мають розповісти свої спогади. Далі пригадують успіхи в навчанні за вчорашній день та порівнюють результати свого розвитку "вчора та сьогодні". Пригадують радість чи задоволення від добре виконаної роботи.

Вправа "Мої навчальні помилки". Учням повідомляється, що кожна людина може помилятися в роботі або не знати, як її виконувати На власні помилки кожен реагує по-різному. Учням пропонується пригадати ситуації, коли щось не вдавалось. На першому етапі вправи діти малюють настрій при невдалій ситуації. Другим етапом тренер пропонує, розділившись на мікрогрупи, обговорити помилки, знайти їх у власній діяльності. Для терапевтичного ефекту, після обговорення з групою, просимо пригадати навчальні ситуації, коли все вдавалось. Можна запропонувати відобразити внутрішній стан через малюнок чи розповісти її групі. Остання частина є обов’язковою для виконання кожним учнем.

Вправа "Мої очікування". 3 ватману виготовляється дерево очікувань. На занятті учням роздаються стрічки різного кольору і пропонується кожному учаснику записати свої очікування від занять у групі (після корекційних занять – очікування від навчання в школі на даний навчальний рік. Це "дерево" вивішується в класі. Вчитель наприкінці навчального року має підбити підсумки очікувань).

Прощання. Вправа "Подаруй усмішку". Ця вправа призначена для зняття скутості учнів. Перший учасник передає в долоні сусідові уявну усмішку з веселими побажаннями, які відображатимуть шкільне життя. Наприклад, побажання отримати відмінну оцінку за біганину на перерві.

Заняття 4

Мета. Розвинути вміння розрізняти бажання, прийняти та утримати мету діяльності, позитивно оцінити власні можливості.

Вправа "Ми". Ведучий просить дітей придумати і сказати, які вони, та наводить приклад: "Ми – веселі". Діти хором викрикують придумані фрази: "Ми – розумні", ""Ми – охайні", "Ми – працьовиті", "Ми – дружні" і т.ін. якщо у дітей виникають труднощі, ведучий їм допомагає.

Вправа "Приємні спогади". Кожен учасник має пригадати шкільну ситуацію, в якій він був задоволений собою, пишався своїми діями та досягненнями. Слід з’ясувати, що саме викликало задоволення, які позитивні відчуття учень пам’ятає. Для початку психолог наводить приклад. Учні 3-4 класів можуть зробити це завдання письмово. Цю вправу можна виконувати також і в парах, ускладнивши завдання: після пригадування ситуації, учням роздаються заготовки (вправа "Коло моїх умінь"). Діти попарно мають домовитися, чиї спогади цікавіші та корисніші. Домовившись, складають план презентації спогадів, а наприкінці заняття аналізують вміння слухати іншого.

Вправа "Мій успіх". Учням пропонується пригадати випадок з власного життя, коли вони досягнули успіху: виступ на святковому вечорі – аплодисменти; отримали високу оцінку з навчання – винагороди; вчасно прийшли до школи та ін. Учні пригадують і емоції, які супроводжували досягнення. Коли всі учасники групи пригадали вказані ситуації, психолог розповідає про позитивні результати та формулює мету на досягнення позитивного результату.

Вправа "Так, ні не говори". Грають по черзі всі учасники заняття. Учням пропонується, відповідаючи на запитання керівника, не вживати слів "так" чи "ні", а замінювати їх іншими, схожими за значенням. Кидаючи м’яч одному з учасників, керівник запитує: – Ти любиш школу? – Ти любиш виконувати домашні завдання? – Ти хочеш залишитись завтра вдома? – Ти добре вчишся? – Всі зайці сірі? – На всіх деревах листя? – Ти любиш читати? Для кожного учасника потрібно скласти по три-чотири запитання для визначення переможця.

Заняття 5

Мета. Визначити емоційний стан учнів під час навчального процесу та формування вміння визначати необхідність здійснення діяльності, створюючи позитивний настрій.

Вправа "Настрій". Учням розповідають про емоційні стани людини. Психолог згадує про смуток, радість, спокій, пов’язуючи емоції з навчальною діяльністю. Залежно відвіку учнів розповідь може мати форму казки, ігри-фантазії, яка міститиме наукові знання. Для яскравості процесу можна використовувати унаочнення: три квітки, які символізуватимуть настрій: розквітла, зів’яла, квітка, прикрашена серпантином. Коли йдеться про спокійний стан, психолог показує розквітлу квітку, говорячи про сумні речі – зів’ялу. А коли мова йде про радісний, піднесений стан – прикрашає квітку серпантином чи люрексом. Далі учні обговорюють запитання: Чи буває у них сумний настрій, коли? Як виходили з такого стану? Що відчували? Що треба робити, щоб настрій покращився? Друга частина вправи – це малювання них емоційних станів, які притаманні учням.

Вправа "Мої бажання та мій успіх". Діти мають пригадати випадок із власного життя, коли вони досягли успіху та бажання, які виникали в цей момент. Оскільки цю вправу діти виконували на минулому занятті, то вони пригадують ситуації самостійно. Учні згадують, якими емоціями були підкріплені досягнення. Коли всі учасники групи відновили у пам’яті вказані ситуації, психолог аналізує взаємозв’язок між бажаннями, що виникли, та отриманим успіхом, формулює мету на досягнення позитивного результату.

Вправа "Хочу бути". Учням дається перелік рис характеру, якостей та властивостей, які характерні для школяра та пропонується обрати кілька, які б він хотів набути. Потім діти по черзі пояснюють, чому саме вони хотіли її мати. Риси: розумний, слухняний, крикливий на перервах, гарний товариш, веселий, добрий помічник, чесний, кмітливий, успішний школяр.

Вправа "Мета". Учні по черзі проговорюють свою мету, пов’язану зі здобуттям знань. На окремих аркушах, заздалегідь підписаних "Успіх" та "Невдача", учні мають описати один із обраних результатів. Подумайте та опишіть ваші дії для досягнення мети протягом тижня(місяця, року), (на наступному занятті чи як завдання додому) з урахуванням всіх можливих дій. Кожному учаснику пропонується у стверджувальній формі проговорити свої дії, починаючи словами "Я буду...", "Я зроблю..."

Заняття 6

Мета. Отримання знань про навчальні потреби та мотиви, визначення власних умінь та бажань.

Вправа "Мої досягнення в школі та вдома".

Вправа "Хочу, треба, можу". Тренер розповідає учням про потреби, мотиви, бажання. Інформація подається у формі казки (за Вачковим "Психологія для малят"). Учням пропонується на заздалегідь заготовлених аркушах, поділених на три частини, продовжити речення:

Хочу

В школі я хочу...

Вдома я хочу...

3 друзями я хочу...

Треба

В школі мені треба...

Вдома мені треба... 3 друзями мені потрібно...

Можу

В школі я можу...

Вдома я можу...

3 друзями я можу...

Вправа "Успіхи та відчуття" (за Фопелем). Учням пропонуємо пригадати свої відчуття, пов’язані з будь-яким успіхом, зосередитись на власних відчуттях. Пропонуємо учням зручно сісти, заплющити очі та пригадати попередні досягнення й успіхи. Запам’ятати відчуття. Потім вони мають уявити себе в комфортному кріслі кінотеатру, переглянути фільм, в якому будуть показані сцени із власного життя учня. Це мають бути ситуації, де дитина досягла успіху. Можемо підказати ситуації: вперше сам поїхав на велосипеді, прибрав ліжко, прочитав текст, розв’язав задачу. А тепер уяви, як тобі аплодують всі знайомі за цю справу. Пригадай тепер у деталях цей випадок. Зверни увагу на власні відчуття. Ти щоразу можеш пригадувати цей стан, коли захочеш досягти успіху. А тепер пригадай ситуацію, в якій ти хотів би досягти кращого результату, ніж маєш. Зверни увагу на свої відчуття. Пригадай позу успіху, надай тілу цю позу. І щоразу, коли потрібно буде досягти успіху, надай тілу позу успіху. Фільм закінчився. Подивись, як темнішає екран та з’являється в залі світло. Потягнись, напруж м’язи. Підніми руки вгору та різко опусти. Зроби глибокий вдих та розплющ очі.

Вправа "Закінчи речення".

В школі мені

Коли я прийшов до школи, то в мене

Я вчуся тому, що

Коли я приходжу зі школи, то мої батьки

Коли мені потрібно робити домашні завдання, то я

Хочу, щоб у школі

В школі мені подобається

Заняття 7

Мета. Активізація, формування позитивної мотивації та позитивного ставлення до учбової діяльності.

Вправа "Криве дзеркало". Дзеркальне копіювання рухів чи пози ведучого. Спочатку психолог показує, як слід виконувати завдання, а потім передає роль ведучого учневі, який сам придумує нескладні вправи для рук, а весь клас їх повторює. Ведучих слід змінювати 3-4 рази протягом гри.

Вправа "Я не можу, але я спробую". Учням з низькою самооцінкою навчальної діяльності пропонується уявити ровесника іноземця, який не знає та не розуміє української мови. Учні стають у коло і по черзі кажуть, чого б вони не могли навчити "іноземця". Дітям пропонується завдання навчити "іноземця", наприклад, прочитати вказані слова, порахувати, додати чи відняти (завдання добираються відповідно до заявленої проблеми учня). Далі діти по черзі, повторюючи фразу "Я не можу, але я спробую …», розповідають, як вони вчитимуть "іноземця".

Вправа "Дзвоник у школі". Вправа виконується у два етапи. На першому етапі гри уявний дзвоник лунає на початку уроку. На другому етапі – уявний дзвоник лунає вкінці уроку. Учні мають показати засвоєні правила поведінки в цих ситуаціях.

Вправа "Що мені допомагає навчатись". Учні ділять аркуш паперу навпіл. З одного боку вони мають написати, що чи хто допомагає виконувати домашні завдання, з другого – що заважає їх виконувати. Відповіді обговорюються у групі.

Вправа "Головна навчальна сила". Ведучий каже дітям, що у кожного є якесь уміння чи якість, що дозволяє йому добре вчитися: хтось швидко думає, хтось добре читає, хтось легко запам’ятовує, хтось дуже старанний, а хтось дуже уважно слухає вчительку. У цій якості полягає його сила. Далі він просить кожну дитину подумати, що ж є її головною "навчальною силою". Після цього діти намагаються здогадатися, яку вильну якість задумав кожен з них.

Заняття 8

Вправа "Я – школяр, отже, я – знаючий і вміючий" (пропонується учням для коригування негативного ставлення до навчальної діяльності).

Учні мають уявити ситуацію, коли до школи прийшли на екскурсію дошкільнята, аби дізнатися про шкільне життя. Вони, відповідно до вже отриманих знань, мають розповісти про улюблені предмети та довести необхідність вивчення тих, що не дуже подобаються.

Запитання для відповідей. Чому потрібно вчитись? Для чого нам знання? Що треба, аби гарно навчатися? Для чого в школі перерви між уроками? Кожній дитині дається можливість відповісти на запитання. Відповіді мають бути зафіксовані та обговорені з групою.

Вправа "Мій день". Учням пропонується скласти режим дня, значну увагу приділяємо позаурочному періоду навчання. Засіб допомоги:

Пропонуємо учням визначати чіткий час у ситуаціях.

Виконання домашніх завдань.

Читання додаткової літератури.

Виконання домашніх справ.

Перегляд телевізійних передач.

Гра на комп’ютері.

Справа, яку виконуєш самостійно.

Це учні можуть зробити вдома, а під час виконання вправи в аудиторії можна тільки обговорити кількість витраченого часу на необхідні справи.

Діти мають відмічати, як вони виконували вказані справи протягом тижня. На наступному занятті дітям потрібно намалювати день, який приніс найбільше задоволення – ідеальний день, поряд – день, який минув не дуже вдало. Після цього слід провести аналіз вдалого та типового дня. Обов’язково зупинитись на досягнутому успіху та невдачах.

Вправа "Справи вихідного дня". Коротке інформаційне повідомлення про необхідність відпочинку та зміни діяльності. Відповіді учнів на запитання як провели минулі вихідні, що зробили, що хотіли зробити. Учням роздається чистий папір, куди вони мають описати одну справу, яку необхідно було неодмінно виконати та оцінити її виконання. Далі учні перераховують обов’язкові, необов’язкові та незвичайні справи. На карточках вони помічають по 2-3 справи, які б хотіли виконати. Список справ читається один раз, учні не повинні робити виправлення, коли їх зацікавила не схожа на попередню справу. Психолог збирає всі картки, зачитує обрані справи. Руку піднімають всі учні, які обрали цю справу, потім – ті, хто впевнений, що виконає ці справи відмінно. Можна запропонувати учням обґрунтувати свій вибір.

Вправа "Відчуття та увага" (за Фопель). Учні зручно влаштовуються на стільцях, заплющують очі, роблять три глибокі вдихи... уявіть, що ви сидите за письмовим столом вдома і виконуєте домашні завдання. Тепер уявіть, що ви відчуваєте та бачите все, що вас відволікає. Запам’ятайте це. А тепер, щоб вам це не заважало, уявіть щит із жовтого шумопоглинаючого скла або інший міцний предмет, який захищає вас і не дає відволікатися. Зараз ви можете придумати собі будь-який інший засіб, який допоможе захистити ваше робоче місце. Тепер розплющуємо очі. Зазначаємо, що цей захист вони зможуть уявляти щоразу, коли їх щось відволікатиме.

Заняття 9

Вправа "Я мрію про". Учні вдома виписують чи малюють свої мрії, їх можна обмежити до 5. Психолог наголошує, що це мають бути 5 найзаповітніших мрій.

Під час виконання вправи психолог записує на дошці, розділеній на кілька частин: найближчі, віддалені перспективні мрії. Записуються мрії всіх учасників. Проводиться детальний аналіз у вигляді роздумів учнів.

Вправа "Подолання невдачі" (за Фопель). Дітям пропонується невелика розповідь про відчуття незадоволення від якоїсь діяльності чи розмови. Наприклад, "Я не вмію малювати", "Знову мені не вдалось виконати гарно вправу", "Я зробив багато помилок у контрольній". Пропонується пригадати, як обтрушується мокрий собака. Діти розходяться по аудиторії, щоб не заважати один одному та почати "струшувати" долоні, лікті, плечі, уявляючи, як усі погані думки, відчуття покидають їх. Потім діти "струшують" ноги, голову, голосно видихаючи повітря. Учням постійно нагадуємо, що весь негативний тягар падає з них.

Вправа "Інформація". Додому учням задають завдання самостійно чи з допомогою батьків, залежно від терміну навчання учня, знайти навчальний матеріал за певною темою (теми можна добирати відповідно до навчальної програми, наприклад, тема: "Написання шиплячих звуків", учні мають знайти і саме правило написання, але не з підручника, та інформацію про походження звуку (вірш). На наступному занятті, працюючи в мікрогрупах, учні розповідають один одному знайдену інформацію та роблять загальний висновок.

Вправа "Моє майбутнє". Учні уявлять себе в майбутньому: через рік, п’ять, десять років. Через кілька хвилин вони мають записати свої уявлення. На наступному занятті слід проаналізувати, що вміє робити кожен учень найвдаліше і як це допоможе в майбутньому. Для цього пропонуємо відповісти на запитання:

В класі мені не дуже вдавалось (вказуємо клас, в якому навчався учень)____.

В наступний клас я хотів би взяти _________________

За цей рік я навчився ____________________________

У наступному класі я буду __________________________

Мої досягнуті результати учіння допоможуть мені _____

Найкраще я навчився _________________________

Вправа "Конверт". Перед кожним учнем на парту кладуться три конверти різного кольору. У них вправи різної складності: червоний – завдання підвищеної складності, жовтий – середньої складності, синій — легкі вправи. Про це повідомляється учням і пропонується вибрати одну вправу для самостійного виконання. Ця вправа може мати і діагностичний характер. Після розв’язання завдання проводиться бесіда з кожним учнем для з’ясування причини, через яку учень вибрав той чи інший конверт.

Заняття 10

Вправа "Мої досягнення в школі та вдома".

Вправа "У чому твоя сила". Дитина сідає на стілець у центрі кола і бере у руки іграшкового лева. Ведучий пропонує дітям пошукати внутрішню силу цієї дитини, тобто назвати найголовнішу хорошу якість, яка відрізняє її від інших дітей . Діти за допомогою ведучого вибирає цю якість і хором її викрикують, наприклад: "Андрійко – розумний", "Софія – уважна" та ін.

Вправа "Серце класу". Ведучий завчасно готує із ватману серце та прикріплює його до дошки. Діти, пригадуючи хороші якості, які є в учасників, та записують їх фломастерами всередині серця.

Вправа "Валіза труднощів". Ведучий пропонує дітям зібрати "валізу труднощів" другокласника: назвати усе, що викликає труднощі та завдає прикрощів у школі. Наприклад: "Мені важко сидіти тихо на уроці", "Мені важко не робити помилок" і т. ін. Далі, коли валіза зібрана, ведучий каже, що усі названі труднощі забирає від дітей. Тепер їм має бути легше, оскільки вони позбулися зайвого вантажу.

Робота з казкою. Діти слухають, малюють та обговорюють казку Л.Ісаєва "В одному лісі жила-була..."

Вправа "Я хочу сказати своєму сусідові". Учні по колу передають приємні побажання своїм однокласникам на наступний тиждень.

РЕБУСИ

ДОДАТОК Б

ПІЗНАВАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Тема «Тварини в природі»

1. Які тварини живуть у лісі твоєї місцевості? Що ти зробив для їх охорони?

2. Розглянь чучела білки і їжака. При цьому зверни увагу на форму тіла, характер покриву, будову кінцівок. Що в них спільне і чим вони відрізняються? Який висновок з цього можна зробити? Згадай, чим живиться білка, а чим — їжак.

3. Розглянь зображення гадюки і вужа. У першій графі таблиці прочитай характерні ознаки гадюки, у другій — запиши ознаки, властиві вужу.

Гадюка	Вуж
Товсте валькувате тіло, куций хвіст, округло-трикутна плеската голова з характерним візерунком. Тіло вкрите лускою. На спині темна хвиляста смуга, на животі голубі смуги. Кінцівок немає. Повзає. Живиться дрібними тваринами. Належить до змій.

4. Серед перелічених назв тварин: білка, горобець, рись, їжак, ластівка, бурий ведмідь, щука, лелека, лось, шишкар, дятел, тигр, мурашка — назви тих, які живуть у лісі.

5. Назви перелічених тварин: бурий ведмідь, мурашка, шишкар, їжак, лось, оса, бджола, гадюка, козуля, вуж, дика свиня — розподіли за групами — звірі, змії, птахи, комахи. Поясни, за якими ознаками ти їх розподіляв.

6. Розподіли перелічених тварин: зяблик, жук, заєць, джміль, білка, лисиця, синиця, іволга, лісова миша за групами. Чому ти так розподілив?

7. Заповни таблицю «Тварини лісу».

Звірі	Птахи	Змії	Комахи
			корисні	шкідливі

8. На березі озера під сонячним промінням відпочивав вуж. Діти побачили його і закричали: «Гадюка!» Чому вони помилилися?

9. Чому такі тварини, як бурий ведмідь, рись, лось, шишкар, мурашка можуть жити в лісі?

10. Назви ознаки пристосування риб до умов навколишнього середовища. Для цього прочитай статтю «Риби» (с. 134-135), використай свої спостереження за поведінкою риб і дай відповідь на такі запитання: чому рибу важко утримати в руках? Що їй допомагає плавати? Яке забарвлення риба має зверху? знизу? Як дихає?

11. Розглянь птахів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного птаха за таким планом:

Назва тварини;

Розмір тварини (велика, середня, мала);

Частини тіла тварини (голова, тулуб, ноги, хвіст);

Особливості зовнішньої будови тварини.

12. Розглянь звірів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного звіра, використовуючи план, за яким ти розповідав про птахів. Порівняй звірів між собою. Яка істотна ознака звірів?

13. Наведи приклади рослиноїдних звірів, птахів, риб, комах. Яких тварин називають всеїдними. Наведи приклади всеїдних тварин.

14. Лось, кріт, курка, вовк, корова, заєць, коза.

Розподіли тварини на дві групи та запиши їх у таблиці. Поясніть свій вибір.

Дикі тварини	Свійські тварини

15. Закінчи речення: корова, кінь, курка, качка — це...

16. Назви одним словом: горобець, ластівка, зозуля — це...

17. За поданим зразком опиши білку.

Заєць	Білка
Тіло вкрите шерстю сірого кольору
Вуха довгі й рухливі
Хвіст короткий
Задні ноги довші, ніж передні
Рослиноїдна тварина
Взимку живиться гілками і корою

ДОДАТОК В

ФІЗКУЛЬХВИЛИНКИ ДЛЯ УРОКІВ ПРИРОДОЗНАВСТВА

Станьте рівно, поверніться І до сонечка зверніться. А тепер хай всі малята Пострибають, мов зайчата. Руки вгору підніміть, Вдих і видих всі зробіть. У садку зеленому яблук нарвемо. У плетені кошики ми їх складемо. Ніжки хай потрудяться — Танок почнемо. Вправними, бадьорими ми всі зростемо. Ніби ягоди рвемо. Будемо присідати І мурашок розглядати. Ой, ходили журавлі, То великі, то малі. Присідали на ріллі. Так де гнеться верболіз Чорногуз у став заліз. Крила миє у водиці. Вичищає крила птиця. Бо бруднулею ходить Їй сумління не велить. Пострибає так хвилинку Й годувать летить дитинку. Травичка низенька-низенька Дерева високі-високі. Вітер дерева колише, гойдає, Птахи летять, відлітають, А діти тихенько за парти сідають.

Випрямляються, кладуть руки за голову. Обертаються праворуч, ліворуч, підносять руки вгору, Тримаючи руки на поясі, підстрибують на місці на обох ногах. Піднімають випрямлені руки вгору, стають навшпиньки, дивляться на руки, опускають їх. Піднімають випрямлені руки, стають навшпиньки, імітують знімання яблук. Піднявши руки вгору, нахиляються вперед, торкаються пальців ніг. Тримаючи руки на поясі, тупотять ногами. Піднімають зігнуті руки до плечей, розгинають їх. Руки на поясі. Присідання. Руки розвести в сторони, підняти, опустити. Тримаючи руки на поясі, виконати присідання. Піднявши руки вгору, нахилитися праворуч, ліворуч, кисті розслаблені. Витягнувши шию, нахилитися вперед, випрямити руки й потерти долоні. Крокують на місці, піднявши випрямлені руки. Підстрибують на місці на обох ногах. Плавно піднімають і опускають руки. Присідають. Стають навшпиньки, руки піднімають угору. Нахиляють тулуб вліво, вправо. Махають руками, як крилами. «Показують», хто краще сів.

ДОДАТОК Г

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Заєць — рослиноїдна тварина. Улітку він їсть траву, а взимку — кору, гілки дерев і кущів. Завдяки своїй обережності і лякливості заєць рятується від своїх чисельних ворогів. Очі в зайця розміщені так, що може дивитись і вперед, і назад. Коли втікає — дивиться назад. Тому часом потрапляє в пазурі не того, від кого втікав. Ще одна особливість зайця: його тоненька, ніби папір, шкіра легко рветься, точніше відривається її верхній шар. Якщо хижак не вхопить зайця як слід, а тільки цапне зубами, то дістане шматок шерсті. Рана ж швидко загоїться.

2-3 рази на рік зайчиха в траві народжує 3-8 зайченят. Нагодувавши малят молоком, мати залишає їх, проте тримається неподалік. Почувши крик зайченяти, вона поспішає йому на допомогу. Будь-яка зайчиха, зустрівши чужих зайченят, нагодує їх. Зайченята ростуть дуже швидко Живуть зайці 7-8 років.

Вовк — це розумна, спритна, витривала, обережна і сильна тварина За одне нічне полювання вовк може пройти понад 100 км.

Прислів'я «голодний як вовк» відоме всім. Дійсно, коли дуже зголодніє, вовк може з'їсти відразу до 10 кг м'яса, але, як правило, з'їдає д< 2 кг їжі. Голодувати може кілька тижнів. Крім свіжого м'яса, поїдає па даль, плазунів, комах.

Живуть вовки парами. Своє житло (лігво) будують серед коріння дерев, у густих хащах недалеко від води. Один раз на рік у лігві вовчиця народжує 4-6 сліпих малят. Кілька тижнів мати не покидає лігва і годує вовченят молоком. Самостійне життя вовченята починають з 2 років. Живуть вовки до 15 років, але в умовах переслідування людиною такого віку досягають рідко.

Ведмідь здатний наздогнати коня, одним ударом зламати хребет лосю, оленю і проволокти тушу на велику відстань. Він спритний, може нечутно підкрадатися до жертви, швидко і довго бігти. Добре плаває, лазить по деревах. В Україні бурі ведмеді трапляються лише в Карпатах. їх налічується близько 1 тис.

Живиться різними кореневищами, зеленими частинами рослин, насінням, ягодами. З-під каміння, пеньків добуває комах, личинок, черв'яків, ящірок, жаб, мишей. Якщо корму не вистачає, особливо весною, ведмідь нападає на диких копитних і свійську худобу.

На зиму він споруджує барліг. З настанням морозів лягає у сплячку. У малосніжні зими, якщо є пожива, частина ведмедів блукає лісом, а в барліг залягає на 1-2 тижні під час найсильніших морозів. У барлогу серед зими ведмедиця народжує 1-2 малят. Вони маленькі (500 г), безпорадні. Майже півроку ведмедиця годує їх молоком. Ведмежата ходять із матір'ю до 2 років.