83

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ …………………………………….……….6

1.1 Поняття та сутність мотивації навчальної діяльності в молодшому шкільному віці………………………………………………………….……………6

1.2 Пізнавальний мотив та інтерес, як компоненти пізнавальної спрямованості молодшого школяра………………………………………………..………………..9

1.3 Формування пізнавальної спрямованості у учнів початкової школи……….11

1.4 Стан мотиваційної спрямованості у розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» в практиці школи………...20

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО - ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ НАВЧАЛЬНО-ТВОРЧИХ ЗАДАЧ НА УРОКАХ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОЇ СКЛАДОВОЇ КУРСУ «Я І УКРАЇНА» У 3-4 КЛАСАХ……………………………………………………………………………24

2.1 Констатуючий експеримент ………………………………………………….24

2.2 Формуючий експеримент …………………………………………………….27

2.3 Контрольний експеримент …………………………………………………...49

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..54

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...…59

ДОДАТКИ……………………………………………………………..……………64

ВСТУП

Мотиваційна спрямованість є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків, найважливішим мотивом пізнавальної діяльності людини, який збуджує її до пошуку істини, сприяє оволодінню учнями досвідом пошукової діяльності в атмосфері загального захоплення цікавою справою [7]. В.Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучасній школі «...повинен розвивати всемогутню радість пізнання». Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями, міркувати. А досягти цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Разом з цим, успішний розвиток пізнавальних інтересів дитини дасть змогу краще засвоїти нові поняття, сформувати стійкі мислительні системи, що забезпечать роботу пам'яті та уваги. Навчальний курс «Я і Україна», у якому інтегруються суспільствознавчі та природничі знання, володіє великими можливостями для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Це зумовлено тим, що його вивчення ґрунтується на безпосередніх дитячих спостереженнях за навколишніми явищами та об’єктами природи, елементарних дослідженнях, які проводять учні. Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів є умовою розвитку пізнавальних здібностей; зміцнення умінь і навичок самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал; формування основних інтелектуальних умінь, необхідних для оволодіння курсом «Я і Україна» в початкових класах. Від того, як відбувається розвиток стійких пізнавальних інтересів учнів, залежить активність і самостійність молодших школярів на уроці, а отже і ефективність усієї роботи вчителя.

Об'єкт дослідження – мотиваційна спрямованість молодших школярів.

Предмет дослідження - розвиток мотиваційної спрямованості до навчання у молодших школярів у процесі навчання курсу «Я і Україна».

Мета дослідження – проаналізувати особливості розвитку мотиваційної спрямованості молодших школярів .

Для досягнення поставленої мети, відповідно до об’єкту та предмету дослідження визначені такі теоретичні, методичні та експериментальні завдання:

Дослідити стан розробленості проблеми розвитку пізнавальної спрямованості навчання учнів.

Проаналізувати рівні та чинники формування мотивації навчання молодшого школяра, як одного з головних показників пізнавальної спрямованості.

Перевірити особливості мотиву навчальної діяльності молодшого школяра та розкрити місце пізнавальної спрямованості у структурі учбової діяльності молодших школярів.

Виконати співставлення мотиву спрямованості на надбання знань і спрямованості на надбання оцінки курсу «Я і Україна».

Простежити сформованість спрямованості на надбання знань та на педагогічну оцінку.

Простежити емоційне ставлення дитини до шкільного навчання.

Вивчення шкільної практики навчання учнів курсу «Я і Україна» засвідчило необхідність удосконалення процесу розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів.

Гіпотеза дослідження: процес розвитку мотиваційного інтересу учнів у процесі вивчення курсу «Я і Україна» буде здійснюватися ефективніше за умови цілеспрямованого, систематичного, методично виважено використання додаткової літератури у розвитку пізнавального інтересу учнів на уроках; це сприятиме ефективному оволодінню молодшими школярами природничими знаннями, уміннями та навичками.

З метою реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

1)теоретичний аналіз методичної літератури, навчальної програми, підручнику;

2. спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, бесіди з учителями;

3. моделювання в процесі відбору методів, засобів навчання, які сприяють розвитку пізнавального інтересу, та використання їх уроках курсу «Я і Україна»;

4. експериментальний ( констатуючий і формуючий експеримент);

5. математичний у процесі аналізу експериментальних даних.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Поняття та сутність мотивації навчальної діяльності в молодшому шкільному віці

Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною в психолого-педагогічній діяльності. Як відомо, зміст навчання, його значимість для учнів лежать у основі мотиваційної сфери. Від змісту навчання залежить спрямованість учня, тобто мотиви навчання.

Мотив навчання — це спрямованість учня у різні боки навчальної діяльності. Наприклад, якщо активність учня спрямована на роботу із самим досліджуваним об'єктом (лінгвістичним, математичним і т. д.), то найчастіше в цих випадках можна говорити про різні види пізнавальних мотивів. Якщо активність учня спрямована під час навчання на відносини з іншими людьми, то йдеться, як правило, про різні соціальні мотиви. Таким чином, розрізняють дві великі групи мотивів:

1) пізнавальні мотиви, пов'язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання;

2) соціальні мотиви, пов'язані з різними соціальними взаємодіями учня з іншими людьми [23, 31].

Перша група мотивів включає кілька підгруп:

1) широкі пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації учнів на оволодіння новими знаннями. Вони відрізняються за рівнями. Ці рівні визначаються глибиною інтересу до знань. Це може бути, інтерес до нових цікавих фактів, явищ, інтерес до істотних властивостей явищ, до перших дедуктивних висновків, або інтерес до закономірностей у навчальному матеріалі, до теоретичних принципів;

2) навчально-пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації учнів на засвоєння способів здобування знань: інтереси до прийомів самостійного набуття знань, до способів саморегуляції навчальної роботи, і раціональної організації своєї праці;

3) мотиви самоосвіти, які полягають у спрямованості учнів на самостійне вдосконалювання способів здобування знань.

Всі ці пізнавальні мотиви забезпечують подолання труднощів учнів у навчальній роботі, викликають пізнавальну активність.

Друга група мотивів — соціальні мотиви — також поділяється на підгрупи:

1) широкі соціальні мотиви, що полягають у прагненні одержувати знання, у розумінні необхідності вчитися. Тут великим є значення мотивів усвідомлення соціальної необхідності. До цих мотивів також можна віднести бажання учнів добре підготуватися до обраної професії;

2) вузькі соціальні мотиви, що полягають у прагненні зайняти певну позицію, місце у відносинах з оточуючими, одержати їхнє схвалення, заслужити у них авторитет. Ці мотиви пов'язані з потребою учня в спілкуванні, у прагненні одержати задоволення від процесу спілкування, від налагодження відносин з іншими людьми. Також цей мотив може полягати в спробах різного роду самоствердження — у бажанні зайняти місце лідера, впливати на інших учнів;

3) мотиви соціального співробітництва, які полягають у тому, що учень не тільки хоче спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми, але й прагнути усвідомлювати, аналізувати способи, форми свого співробітництва і взаємин із вчителем і однокласниками. Цей мотив є важливою основою самовиховання, самовдосконалення особистості [23, 37].

Компонентами мотиваційної сфери учня є його мотиви, цілі, емоції, а також його стан на вміння вчитися (який досить сильно впливає на мотивацію).

Виділяють п'ять типів відношення до навчання:

— негативне;

байдуже (або нейтральне);

позитивне (аморфне);

позитивне (пізнавальне, усвідомлене);

позитивне (відповідальне, особистісне),

Коротко проаналізуємо особливості відношення учнів до навчання. Для негативного відношення учнів до навчання характерно наступне: бідність і вузькість мотивів; пізнавальні мотиви вичерпуються інтересом до результату; несформовані вміння ставити цілі, переборювати труднощі; навчальна діяльність не сформована; відсутнє вміння виконувати дію за розгорнутою інструкцією дорослого; відсутня орієнтація на пошук різних способів дії.

При позитивному (аморфному) відношенні учнів до навчання в мотивації спостерігаються нестійкі переживання новизни, допитливості, ненавмисного інтересу; виконання перших переваг одних навчальних предметів над іншими; широкі соціальні мотиви боргу; розуміння і первинне осмислення цілей, поставлених вчителем.

При позитивному (пізнавальному) відношенні учнів до навчання мотивація характеризується постановкою нових цілей; народженням нових мотивів; осмисленням співвідношення своїх мотивів і цілей. Навчальна діяльність включає не тільки відтворення за зразками вчителя завдань, способів дій, але й виникнення самостійно поставлених цілей, а також виконання дій за власною ініціативою. Відбувається оволодіння вміннями планувати і оцінювати свою навчальну діяльність до її здійснення, перевіряти та контролювати себе на кожному етапі уроку.

При позитивному (особистісному, відповідальному) відношенні учня до навчальної мотивації характеризується стійкістю та неповторністю мотиваційної сфери; уміння ставити перспективні, нестандартні цілі та реалізовувати їх; уміння переборювати перешкоди при досягненні мети. У навчальній діяльності спостерігається пошук нестандартних способів вирішення навчального завдання, гнучкість і мобільність способів дій, освоєння навчальних дій і вмінь до рівня навичок і звичок культури праці, вихід із навчальної діяльності до самоосвітньої, перехід до творчої діяльності [23, 45-56].

Вчителеві при проведенні роботи з формування мотивів навчання та навчальної діяльності необхідно:

по – перше, прагнути мобілізувати потенційні можливості даного віку, а саме приступити до роботи з групою, визначити, чи сформовані в учнів у групі ті рівні навчальної діяльності й мотивації, які становлять резерви молодшого шкільного віку;

по – друге, у ході роботи важливо врахувати особливості молодшого шкільного віку.

Класифікація психологічних причин низької мотивації навчання, що найчастіше зустрічаються, їхні ознаки та способи подолання запропоновані в Додатку А.