Питання для самоконтролю.

1. Чим було зумовлено піднесення українського мистецтва у XVII ст.?

2. Назвіть художній стиль, що утвердився у мистецтві другої половини XVIIст.

3. Назвіть характерні риси бароко в архітектурі.

4. Назвіть споруди раннього бароко.

5. На який період припадає розквіт українського бароко?

6. Назвіть центр мистецького життя другої половини XVII ст.

7. Хто був фундатором та меценатом бароко?

8. Які типи кам’яних та дерев’яних церков склалися в церковній архітектурі у цей період?

9. Назвіть архітектурні пам’ятки тридільного тривернього храму.

10. Назвіть ранню архітектурну пам’ятку дев’ятидільного храму в Україні.

11. Хто з гетьманів сприяв розквітові українського бароко?

12. Назвіть храми які були побудовані та обновлені за кошти І. Мазепи.

13. Назвіть пам’ятки барокової архітектури.

14. Назвіть видатних архітекторів України.

15. Які архітектурні пам’ятки споруджено під керівництвом Й. Шеделя?

16. Назвіть архітектурні пам’ятки, спорудженні по проектах Б. Растреллі.

17. Назвіть архітектурні пам’ятки створені С. Ковніром.

18. Назвіть архітектурні пам’ятки створені Григоровичем-Барським.

19. Які особливості розвитку бароко у Західній Україні? Назвіть архітектурні пам’ятки.

20. Назвіть особливості деревинної архітектури. Наведіть приклади.

Тема: Українське мистецтво другої половини XVII ст. – першої половини XVIII ст. Живопис. План

1. Історичні умови розвитку іконопису.

2. Український портрет XVII- XVIIIст.

3. Народний живопис.

Інтенсивний розвиток архітектури, супроводжувався значним розвитком монументально – декоративного мистецтва. Незважаючи на те, що у всіх видах тодішнього мистецтва переважає релігійна тематика, друга половина XVIIст. і перша половина XVIIIст. – це початок наближення до реального життя. Митці цікавляться світськими сюжетами, людською особистістю, українські митці опановують просторову і повітряну перспективу, світлотіньове моделювання. У даний період українське мистецтво послідовно пережило етапи бароко,рококо, класицизму. Для українського барокового живопису, визначальним став виразний вплив фламандської аристократичної школи Рубенса, захоплення якою докорінно змінило попередні національні традиції.

На першому місці стоїть настінний живопис , зразки якого найкраще збереглись у кількох дерев’яних церквах Західної України – церкві св. Юра та Чесного Хреста у Дрогобичі, Святого Духа у Потеличі. У церкві св. Юра одна стіна зображує розп’яття і страсті Христові, протилежна – зішестя Христа та сцени Страшного Суду з мотивами урочистого ходу царів, цариць, мучеників та інших праведників у рай. Нові прийоми спостерігаємо і у зображені Богоматері яку митець наділив рисами української селянки на тлі українського килима.

Святі стають схожими на українців. На іконах ми бачимо запорожців на чолі з гетьманом , студентів Києво-Могилянської Академії, міщан і селян України.

Найхарактернішими зразками можна вважати розписи Успенського собору та Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври, Густинського (Троїцький собор) та Хрестовоздвиженського монастирів на Полтавщині, Михайлівської церкви у Переяславі.

У другій половині XVIIст. оформлюються школи іконописців і граверів (волинська, київська, львівська) . Найбільшою з них була школа Києво-Печерської лаври. Найвідомішими зразками київської школи монументального живопису є розписи Успенського Собору та Троїцької надбрамної церкви у Києво-Печерській лаврі , яким притаманні м’яка пастельна форма письма, чуттєвість, округла плавність ліній, що налаштовують глядачів на замирювальний, дещо меланхолійний настрій, намагаються підтримати життєрадісність світосприйняття (фреска «Трійця» з Троїцької церкви) .

Разом з тим драматичні сюжети такі як «Вигнання торговців з храму», та сцени страстей виконані з передачею відповідного неспокійній добі войовничого напруження. Зображувані на фресках постаті дихали тілесним і душевним здоров’ям, їх руки втратили будь-яку скутість і в цілому підкреслювали піднесеність настрою.

Надзвичайної пишності та ошатності набули за доби бароко церковні іконостаси, в яких ікони розташовувались у чотири а то й п’ять рядів. У галузі іконостасів працювали визначні майстри. Іконостаси збереглися у церквах Західної України, з них найславніший іконостас церкви святої П’ятниці у Львові , вершиною станкового іконописного живопису є Богородчанський іконостас . Сюди його перевезено зі Скиту Манявського для якого він спочатку був призначений.

Видатними іконописцями були західноукраїнські художники Іван Руткович, Йов Конзелевич, Ілля Бодлакович, Василь Петрахнович. Їх життя і творчість пов’язані з містом Жовква, яке було на той час значним культурним осередком .

Іван Руткович наприкінці XVII ст. створив величні іконостаси у Волиці-Деревлянській, Волі – Висоцькій, Скваряві Новій. Відчутний вплив на його творчість справило західноєвропейське мистецтво. Деякі ікони майстра – «Христос і Магдалина», «Втеча до Єгипту», «Дорога в Еммаус», «Христос у Марії та Марфи», більше нагадують світські жанрові картини. На них зображено реальних людей у реальному оточенні. Барви на іконах яскраві, насичені, лики Христа, Марії та святих привітні, ласкаві та радісні.

Йов Кондзелевич - автор славнозвісного Богородчанського іконостасу в с. Манява Івано-Франківської обл. Образи Кондзелевича вражають високодуховною красою. Художник створював урочисті багатофігурні композиції, зображував пишні інтер’єри з архітектурним оздобленням .

Видатним майстрам іконостасів цього періоду був Ілля Бродлакович на Закарпатті, який у зображуванні постатей Христа, Богородиці дотримувався традицій тодішньої школи малярства.

Василь Петрахнович наймолодший серед визначних жовківських майстрів барокового мистецтва. Відомо п’ять створених ним іконостасів : Троїцький у Жовкві, церква Різдва Богородиці у Віцині, Предтеченський у Краснопущі, Миколаївський у Бучачі та Миколаївський у Крехові.

У XVIII ст. розвиток українського іконостасу досяг свого апогею . Він став невід’ємним явищем українського бароко, органічним компонентом синтезу мистецтв в українській церкві. В іконостасі представлено різні види мистецтв: живопис, декоративну скульптуру, архітектуру. Визначною пам’яткою мистецтва є величний іконостас з Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці на Полтавщині – резиденції гетьмана Данила Апостола .В колориті ікон переважають різні відтінки жовтого кольору.

В українському живопису зміцнюється світський напрям, дедалі поширюються засоби реалістичного відтворення дійсності. Про це красномовно свідчать дві ікони з м. Конотопа. На них збережено великомучениць Варвару і Катерину,Анастасію і Уляну.

Характерною складовою храмового живопису стає ктиторський портрет, тобто зображення історичних осіб, які жертвували на будівництво храмів, уславились благодійними ділами. Наприклад, у вівтарній частині Успенського собору в Києві зображено 85 видатних діячів – від князів Київської Русі до Петра I, у церкві с. Старогородців, поблизу Острога відтворено битву запорожців з татарами, а у Покровській церкві Переяслава зображений Ф. Прокопович із генеральною старшиною.

Новим явищем у світському мистецтві став парсунний портрет. Він відходить від іконописних традицій. Робиться спроба максимально правдоподібно передати риси людини.

Однак, портрети цього періоду певною мірою ідеалізовані. Перевага надається зображенню визначних політичних, культурних діячів. Жіночі портрети зустрічаються рідко , серед них, як перлина сяє портрет львівської міщанки Варвари Лангиш , виконаний М. Петрахновичем. У мистецькому середовищі та серед широкого загалу зажили слави портрети гетьманів Б.Хмельницького , І. Самойловича, І. Мазепи, славетних воєначальників Леонтія Свічки, Семена Сулими, вчених Й. Галятовського, Л.Барановича.

Оригінальним національним явищем стали народні ікони – так звані Козацькі Покрови на яких зображувалися козаки, старшини, гетьмани. У святому образі Покрова Божої Матері український народ вбачав свою покровительку та заступницю.

Естетичні уявлення українців найповніше виявлялися у народному малярстві – популярних картинах «Козак – Мамай», «Козак – бандурист», що втілюють ідеал вільної людини, яка цінує свободу. Козак Мамай став найпоширенішим образом народного живопису.

З останньої чверті XVIIIст. провідним стилем українського живопису стає класицизм, який тісно пов'язаний з діяльністю Петербурзької Академії мистецтв. Риси класицизму виявляються у живописі Андріїївської церкви у Києві. Серед пам’яток стилю класицизму іконостаси Козельского та Почепського соборів, побудовані гетьманом К. Разумовським. Рококо і класицизм остаточно знищують специфіку українського іконостасу, який поступово стає одним із різновидів академічного історичного живопису. Своєрідно поєднав засади класицизму з давніми малярськими традиціями В. Боровиковський, який працював у 2-х жанрах: портреті і іконописі. Видатними портретистами XVIIIст. були: Д. Левицький, А. Лосенко, К. Головачевський. Кожен з них зробив значний внесок у розвиток класичного мистецтва, А. Лосенко написав полотна «Володимир і Рогніда», «Принесення в жертву Ісака».