8. Найтиповіші чергування голосних при словотворенні і словозміні.

Чергування о-і; е-і належать до специфічно українських чергувань. Вони охоплюють сферу словозмін (гость-гістя, шести-шість).

Чергування о-і; е-і відбувається послідовно.

О, е чергуються з і при творенні: ім..с.р.з суфіксом «к(а)» - ніжка, зірка; ім..з ускладненим суфіксом «івк», що утворився з суфіксів «ов» та «к(а)» - верхівка.; ім. з суфіксом «ник», «ц(е)» - робітник, будівник.; прикм.з суфіксом «н(ий)» - вільний, гідний.

О, е чергуються з і при зміні форм: іменників (вечора – вечір, стола-стіл); присвійних прикметників і похідних від них топонімічних назв(братові-братів); кількісних числівників (шести-шість); дієслів (могла-міг).

!!! –оро-, -оло-, -ере-, -еле- (голос, колос, боровся)

-ор-, -ол-, -ов- (вовк, шовк)

У кінцевих частинах на –вод, -воз, -роб, -ход, -нос, якщо вони є назвами людей і наголошуються (діловод, хібороб).

У словах утв.за допомогою суфіксів –еньк-, -есеньк-, -ечк-, -оньк-, -очк-, -тель-. (Шевченко, тихесенький).

У родовому відмінку множини багатьох ім..жін.р.з чистою основою (вод, тополь).

І: у початковій формі ім..ч.р(кінець, рівень, АЛЕ гонець, боєць); у непрямих відмінках усіх родів (жінок, бо жінка, кілець, бо кільце); у похідних зменшено-пестливих ім..формах (ніженька, бо ніжка); у словах БРІВ, КРІТ, БЛІХ, НЕДОКРІВ’Я; у окремих префіксах типу піді-, наді-, зі-, пі- (підібрав, піти).

9. Спрощення в групах приголосних

Іноді при творенні слова або його відмінюванні виникає важкий для вимови збіг кількох приголосних звуків. Тому в процесі мовлення один з приголосних (переважно середній) випадає, тобто відбувається спрощення.

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл- , -стн- випадають д і т :

тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, честь – чесний.

Але в словах: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять літера т зберігається.

Примітка: у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: баласт - баластний, компост -компостний, контраст - контрастний, форпост – форпостний.

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-: бризк - бризнути, брязк - брязнути, тріск - тріснути, але випуск - випускний, виск – вискнути, пропуск – пропускний та ін.

3. –шчк- спрощується на –шк-: дощок – дошка, зморщок – зморшка, витріщити – витрішки.

4. Спрощення відбувається також у групах приголосних –стц-, -лнц-, -рдц-, -сткл-, -рнц-, -стк-: місце (від мьстьце), сонце (від "солнце"), серце (від "сердце"), скло (від "стекло"), чернець – ченця, місто – міський.

5. У групі приголосних -слн- випадає л : масло - масний, мисль - умисний, ремесло - ремісник.

10. Подвоєння приголосних

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.