26. Поняття морфа і морфеми. Типи морфем української мови

Морфема – це найменша неподільна значуща частина мови, яка має властивості відтворюваності й повторюваності.

Морфи – різні форми 1 й тієї самої морфеми.

Морф(а) – це конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної словоформи слова, те ж саме, що і варіант морфеми.

Аломорф – це теж морф певної морфеми, що зазнав фонетичної модифікації, зумовленої звуковим складом сусідніх морфів або формальною будовою слова. ( 3 може виступати у звукових варіантах/морфах як З, ЗІ, ІЗ, С)

За функцією в слові морфеми поділяють на кореневі та афіксальні (службові).

До кореневих належить тільки корінь, який і самостійно може утворювати слова. Розрізняють вільні і зв’язані корені. Незв’язані корені мають здатність довільного вияву свого морфологічного статусу в похідних/непохідних словах ( корінь ліс може виступати в непох.слові ліс і похідних лісок, лісник, лісочок). Більшість слів укр..мови мають вільні корені. Зв’язаний корінь існує тільки в поєднанні з афіксальними морфемами, як правило з префіксом (від+ня+ти, під+ня+ти, роз+ня+ти)

До афіксальних належать суфікси, префікси, постфікси, закінчення. Афікси є носіями словотворчого і граматичного значення слова – уточнюють значення кореня, видозмінюють первісне лексичне значення. Їхнє значення виявляється не самостійно, а в єдності з коренем слова.

Префікс – це афікс, що стоїть перед коренем або перед іншим префіксом, виражає словотвірне значення ( преф.ЗА може виражати вторинну дію, дію спрямовану всередину чогось, підсилення значення дії), граматичне значення (у такій функції виступає коли утворює видові пари дієслів, де вони виражають значення доконаного виду) або творити найвищий ступінь порівняння прикметників (преф. НАЙ)

Суфікс – це морфема, що стоїть після кореня. Основне значення – словотвірне, за їх участю творяться нові слова. Деякі мають граматичне значення – утворюються граматичні форми ( і у дієсловах минулого часу вказують на рід).

Флексія – це афікс, який займає кінцеву позицію в змінюваному слові і здебільшого виражає граматичне значення. Флексія не утворює нові слова, а лише змінює форму слова, пристосовуючи його до інших слів у реченні. Щоб визначити нульове закінчення, треба провідміняти слово (ім.,прикм,займ,числ,дієприкм) або змінити за особами (дієслово). Закінчення мають лише змінювані слова. В деяких формах змінюваних слів може виступати нульове закінчення. Не мають нул.зак. невідмінювані ім.. іншом. походження ( журі, метро, таксі), інфінітив дієслова, дієприслівник, прислівники.

Постфікс – це афікс, який виступає в абсолютному кінці слова. До них належать дієслівні частки СЯ, СЬ.

Інтерфікс – це морфема, що виступає між двома морфемами складного слова і виконує з’єднувальну функцію. Значення не має. ( Н.П. інтерфікси о, е, є, а, ох поєднують 2 і більше коренів у одне самостійне слово).

Основа слова – це частина слова без закінчення, яка виражає його конкретне лексичне значення. Незмінні слова мають лише основу.