69. Індивідуально-психологічні фактори професійної придатності людини.

Професійна придатність – міра відповідності якостей людини як суб'єкта діяльності її актуальним вимогам до неї, а також її здатність виконувати відповідні трудові функції в даний час.

Під придатністю мається на увазі не тільки факт певної підготовленості, але і природна здатність людини швидко і суб'єктивно легко оволодівати професією і успішно справлятися з широким колом професійних завдань при мінімальних психофізіологічних витратах.

Основними шляхами адаптації як активного пристосування людини до вимог трудової діяльності фахівці рахують навчання і виховання, звикання, відбір і формування індивідуального стилю діяльності.

Професійний відбір претендентів, найбільш придатних для даної роботи, зазвичай використовується там, де є надлишок кандидатів або ж існують високі вимоги до певних психологічних особливостей людини (здатність протистояти дії стресогенних чинників, оперативно ухвалювати відповідальні рішення і т. п.) .

У багатьох випадках, коли діяльність достатньо складна, ефективним шляхом пристосування людини до її вимог може стати формування індивідуального стилю діяльності. Під ним розуміють індивідуально-своєрідну систему психологічних засобів, які використовує людина для якнайкращого узгодження своєї індивідуальності з об'єктивними вимогами виконуваної роботи. Зовні індивідуальний стиль виявляється в своєрідності прийомів і способів роботи, в переважному темпі і режимі, в особливостях планування і прогнозування розвитку подій, в характері залучення інших осіб і перерозподілу між ними деяких трудових функцій і так далі.

Отже, в рішенні питання професійної придатності можна виділити:

1) внутрішні умови: індивідуальні і особові особливості суб'єкта (завдатки, здібності, мотиви, установки; професійна підготовленість і ін.);

2) зовнішні умови: професійно-технологічні і соціально-економічні, історичні, національно-культурні, корпоративно-культурні.

Їх взаємодія визначає найбільш оптимальні шляхи професійної адаптації конкретних осіб.

70. Методи визначення професійної придатності в трудовій експертизі.

См. 29+67

Експертиза – поглиблене дослідження психологом (психологом) певних питань, розв»язання яких вимагає спеціальних знань.

Включає:

-певні тероретичні знання;

-наявність конкретних методів та процедур;

-умов проведення та ін.

(Психол. енциклопедія, с. 264)

Трудова експертиза –експертиза, яка здійснюється для дослідження ряду психологічних особливостей здійснення людиною трудової діяльності

Зокрема, для вимірювання наявного або досягнутого рівня професійної придатності використовуються такі методи:

-діагностичні тести для дослідження окремих психічних функцій;

-опитувальники для визначення рівня мотивації та ін..

-тести досягнень;

Також використовується методи аналізу діяльності, використовуються такі показники:

А) об’єктивна оцінка:

• Відсоток виконаного плану;

• Виробіток у відповідальності з нормою;

• Якість роботи та ін..

Б) Суб’єктивна оцінка:

• Задоволеність роботою

Використовуються:

- метод графічних-оціночних шкал;

-метод парного порівняння та ін..

(29)Професійна придатність – міра відповідності якостей людини як суб'єкта діяльності її актуальним вимогам до неї, а також її здатність виконувати відповідні трудові функції в даний час.

Під придатністю мається на увазі не тільки факт певної підготовленості, але і природна здатність людини швидко і суб'єктивно легко оволодівати професією і успішно справлятися з широким колом професійних завдань при мінімальних психофізіологічних витратах.

(67) Трудова експертиза - це визначення фахівцями придатності людини до праці по конкретній професії. Придатність до того або іншого виду праці (профпридатність) обумовлюється: віком; станом здоров'я; рівнем підготовленості; наявністю необхідних знань, навиків і умінь; покликанням як сукупністю потрібних професійних здібностей і бажання працювати по даній професії. Але залежить вона і від соціальних умов, і від статі.

102