61.Умови діяльності як причини негативних праксичних станів.

Умови парці як причини виникнення негативних практичних станів.

Для аналізу умов діяльності можна використати 2 важливих критерії:

1. Основні моменти діяльності:

А)усвідомлена мета;

Б)засоби її досягення –знаряддя внутрішні функціональні засоби;

В)передбачення результатів.

Ланцюжок «усвідомлена мета-достатність засобів праці-очевидність результатів» дозволяє прогнозувати негативні практичні стани людини:

Праксичний стан	Усвідомлення мети	Засоби праці	Очевидність результатів
1.Функціонлаьний комфорт	+	+	+
2.Психічна втома	+	+	Тривала в часі робота і відсутність результату
3.Психічне напруження	+	-	+
4.Відсутність мотивації	Не знайдено особистісний смисл	+	+
5.Монотонія	-	+	+
6.Тривожність	-	-	+
7.Стан індиферентності	-	-	-

.

2 Тип ситуації в системі:

А) стандартна ситуація – відповідність нормам, алгоритмам діяльності

Б)нестандартна ситуація

В)непердбачувана ситуація,

Можливі кілька варіантів- залежно від ситуації.

Ситуації:

1-непередбачувана(аварійна)ситуація: а) поведінка на основі знань, умінь і навичок - психічне напруження; б) чуттєве емоційне реагування - емоційний стрес.

2-стандартна(штатна)ситуація: а) поведінка на основі знань, умінь і навичок - відсутність мотивації; б) чуттєве емоційне реагування - стан монотонії.

3-передбачувана ситуація: а) поведінка на основі знань, умінь і навичок-психічна втома;напруга, б) чуттєве емоційне реагування - тривожність.

1 ситуація.Якщо у нас нема регламентованого способу дії,нам треба певний час,то в нас виникає стресова ситуація.

2 ситуація. У стандартній відпрацьовується спосіб діяльності,стану,реакція.Особистісний мотив не включають. Викликається стан відсутності мотивації. Але є фактор невдоволеності роботою,коли людина бачить,що її роботу не оцінюють – стан монотонії.

3 ситуація. Передбачувана ситуація:у працівника є чіткий алгоритм,діє в відповідності зі своїм досвідом. Оцінка передбачуваної сит.- може виникнути тривожність.

До факторів, які спричиняють підвищене напруження, належать: фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов праці нормативним вимогам; страх; дефіцит часу на виконання роботи; підвищена складність завдання; наявність перешкод; дефіцит інформації для прийняття рішення; сенсорна депривація (недовантаження інформацією); висока значущість помилкових дій; перевантаження інформацією; конфліктні умови.

62. Ступінь готовності до діяльності та праксичні стани

Поведінка людини в екстремальних умовах діяльності є проявом і результатом праксичної готовності до діяльності.

М. І. Дьяченко і л. А. Кандибович виділяють завчасну, загальну, або тривалу, готовність і тимчасову, ситуативну (стан готовності). Перша є раніше набутими установками, знаннями, навиками, уміннями, мотивами діяльності.

На основі неї виникає стан готовності до виконання тих або інших поточних завдань діяльності. Тимчасовий стан готовності - це актуалізація, пристосування всіх сил, створення психологічних можливостей для успішних дій в даний момент.

Ситуативна готовність - це динамічний цілісний стан особи, внутрішня настроєність на певну поведінку, мобілізовання всіх сил на активні і доцільні дії.

Будучи цілісними утвореннями, загальна і ситуативна психологічна готовність включає наступні компоненти:

а) мотиваційні (потреба успішно виконати поставлене завдання, інтерес до діяльності);

б) пізнавальні (розуміння обов'язків, завдання, оцінку її значущості, знання засобів досягнення мети, представлення вірогідних змін обстановки);

в) емоційні (відчуття відповідальності, упевненість в успіху, натхнення);

г) вольові (управління собою і мобілізація сил, зосередження на завданні, подолання сумнівів, боязнь).

Автори детально розглядають шляхи створення загальної і ситуативної готовності.

Аналіз поведінки людини показує, що найбільш сильним подразником, що приводить до помилкових дій, є саме неповнота інформації. Потрібна попередня і достатньо висока психологічна готовність, яка дозволила б компенсувати недолік інформації. Для цього необхідні тренування, що розвивають швидкість мислення, що підказують, як використовувати колишній досвід для успішних дій в умовах неповної інформації, формують здібність перемикання з однієї установки на іншу і здатність до прогнозування і передбачення.

Попередити скутість, пов'язану з переоцінкою виниклого ускладнення, допомагає планування своїх дій: уявне їх «програвання», попередня обробка можливих варіантів дій при виникненні тих або інших положень в роботі.

У кожної людини є свій «набір» прийомів виходу з важких ситуацій. Але самоврядування завжди припускає уміння вводити в поле свідомості потрібні в даний момент думки, уявлення, враження і блокувати або обмежувати з їх допомогою негативні дії і переживання.

Способами самомобілізациі і регуляції своєї поведінки, на думку багатьох психологів є: самопереконання, самоприказ, самоободреніє, самоаналіз, відвернення свідомості за допомогою «розумової дії»; нарешті, усунення зовнішніх ознак емоційної напруженості.

Багато авторів приділяють увагу аутогенному тренуванню, фармакологічним засобам підтримки психологічної готовності в екстремальних умовах діяльності.

Як видимий, прийоми формування психологічної готовності мають багато загального з прийомами вольової підготовки. І не випадково: створення стану готовності до діяльності прямо залежить від рівня розвитку вольових властивостей і здібності до управління ними. Узагальнення методів і прийомів створення і підтримки психологічної готовності і їх уточнення стосовно конкретної діяльності є поки що слабо використовуваним резервом підвищення надійності трудової діяльності в екстремальних умовах.