3. Роль дозвілля у житті людини.

Дозвілля – це сфера компенсації втрачених можливостей в професійній діяльності

Психологічна функція дозвілля розподіляється на три підфункції: розвага, розвиток особистості та відпочинок. Відпочинок вважається головною складовою сучасного дозвілля, оскільки за останні десятиріччя значно зросло нервово-психологічне навантаження в процесі праці, професійного та ділового спілкування, телекомунікацій, користування транспортними засобами. Відпочинок дає можливість розрядки, спокою і свободи від різного роду обов’язків. Розвага поширює і доповнює відпочинок, надає йому більш динамічного змісту, стає джерелом миттєвого забуття туги, занурення в гру. Гра розглядається як важлива складова розваги, набуває значення основної функції дозвілля, що сприяє становленню міжособистісних стосунків незалежно від соціального статусу індивіда. Про це, зокрема, свідчить процес демократизації традиційних елітарних видів дозвілля.

Наступною функцією дозвілля є функція особистісного розвитку. Вона передбачає не лише орієнтацію людини на інтелектуальний, художній, фізичний розвиток у вільний час, але й наявність цілком свідомої потреби в цьому розвитку. В сучасних умовах реалізаціїя цієї функції відбувається в декількох напрямах:

• в культурно-просвітніх установах - клубах, культурно-просвітніх центрах, будинках культури, бібліотеках, музеях та парках — шляхом оновленням форм і технологій діяльності;

• в межах додаткового (факультативного) компоненту навчальних планів традиційних освітніх закладів — на заняттях гуртків, студій, спортивних секцій;

І нарешті ми звертаємось ще до однієї, але конче важливої функції дозвілля - економічної. Вона сформувалась під впливом соціально-економічних зрушень, які відбувались в розвинених країнах світу у другій половині ХХ-го століття і вплинули на всі сфери людської життєдіяльності, не обминувши й феномен дозвілля. Йдеться про інтенсивний розвиток процесу скорочення робочого і зростання обсягу вільного часу, створення сучасної індустрії дозвілля, що призвело до масового споживання дозвілля й довело його економічну прибутковість. Втратили силу раніше популярні положення про працю і дозвілля як взаємовиключні сфери людської життєдіяльності, уявлення про непродуктивність дозвілля в економічному сенсі. Внаслідок означених факторів індустрія дозвілля за прибутками міцно увійшла до першої десятки прибуткових галузей світової економіки і посідає в різних країнах від 3-го до 9-го місця.

4. Психологія праці як галузь психологічного знання про працю та працівників.

На думку Є. А. Клімова, психологія праці це «система психологічних знань про працю як діяльность і про працівника як її суб'єкта».

Психологія праці - галузь наукової психології, яка вивчає людину як суб'єкта (активного організатора та учасника) трудової діяльності в різних предметних і соціальних умовах.

Психологія праці включає такі основні розділи:

1. Психологічний аналіз трудової діяльності або психологія професій.

2. Професійний відбір та розстановка кадрів.

В свою чергу, професійний відбір включає:

-професійну орієнтацію;

-професійне консультування;

-професійний відбір;

-професійна адаптація; професійна реабілітація.

3. Професійна підготовка кадрів.

4. Психологічні питання підвищення працездатності.

5. Психологічні питання безпеки праці.

6. Психологічні аспекти проектування професійної діяльності.

Основні завдання психології праці:

1. Описання різних видів професій.

2.Розробка процедур і схем професійної придатності людини;

3.Динаміка працездатності та втоми людини.

4.Раціоналізація праці і відпочинку.

5.Виховання позитивного ставлення до праці, професійного і трудового навчання та ін.

Психологія праці - наука, що вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності та ставлення людини до праці. З позицій психології праці робочий і вільний час індивіда тісно пов'язані між собою, так само як умови праці та відтворення робочої сили. Організація праці може дати більшу продуктивність, ніж його інтенсифікація, а економічні витрати на працівника (його освіту, медичне обслуговування, поліпшення житлово-побутових та екологічних умов життя) обертаються прибутком у сфері виробництва. Головні завдання психології праці на сучасному етапі безпосередньо пов'язані з громадськими завданнями вдосконалення виробничих відносин та підвищення якості праці, поліпшення умов життя, усунення аварійних ситуацій, демократизації і формування психологічного типу працівника, що відповідає культурі праці.

Предмет (за Клімовим) – це факти і закономірності людини, яка займається працею, формується у якості суб’єкта праці.

Предмет (за Івановою) – це людина як суб’єкт праці, інтегрує систему суб’єкт-обєкт та забезпечує взаємодію усіх компонентів.

Предмет (за Пряжніковим) – це суб’єкт праці, тобто людина, яка характеризується суб’єктністю (це готовність до спонтанних дій, здатна до рефлексії).