30.Задоволеність працею: сутність, чинники, види.

Дослідження формування задоволеності працею, її динаміки є однією із значущих проблем соціальної психології і психології праці, де задоволеність розглядається як важливий показник соціально-психологічного клімату і ефективності діяльності.

1.Задоволеність працею - емоційно-оцінне ставлення особистості або групи до виконуваної роботи і умов її протікання.

Може виконувати, як позитивну, так і негативну роль.

Від задоволеності працею, вдосконалення форм її організації, гуманізації змісту залежить економічна ефективність праці.

2.Задоволеність роботою досягається при врахуванні двох груп чинників:

А) «мотиваційних» чинників - вміст праці, досягнення в роботі, визнання з боку оточуючих, можливість кваліфікаційного зростання. Б) «гігієнічних» чинників - умови праці, заробітна плата, лінія поведінки адміністрації, взаємини між працівниками. За наявності сприятливих «гігієнічних» чинників виникає особливий стан, який приводить до зменшення відчуття незадоволеності характером роботи, але не до підвищення задоволеності працею. (Згідно двохфакторній теорії («мотиваційно-гігієнічною») задоволеності працею (Ф. Херцбергер),

3. Види задоволеності:

А) задоволеність змістом праці;

Б) задоволеність умовами праці;

В) Задоволеність стосунками з колективом, керівником;

Г) Задоволеність професійним зростанням тощо.

31. Об’єкт праці та його основні різновиди.

Об’єктом праці виступає професійна діяльність.

Сучасна психологія розглядає діяльність людини як включену в систему. Поза суспільними відносинами людська діяльність зовсім не існує. Діяльність визначається тими засобами і формами матеріального і духовного спілкування, які породжуються розвитком виробництва і які не можуть реалізуватися поза діяльністю конкретних людей.

Основний вид діяльності людини – є соціально зумовлена, усвідомлена, цілеспрямована праця, головні характеристики притаманні і професійній предметній діяльності. В процесі професійної діяльності людина обов’язково і неминуче вступає в певні суспільні відносини з іншими людьми і лише в системі суспільного виробництва речові знаряддя оживають, збагачуючи можливості працівника.

Професійну діяльність необхідно розглядати як спосіб соціально-економічної і духовної взаємодії індивідів і трудового колективу. Це створює необхідність обліку співвідношення із взаємозв’язків матеріальних і духовних цінностей в системі виробництва. Людина виробляє матеріальні цінності щоб існувати, а існує, щоб їх виробляти і розвиватися(само здійснюватися).

Незалежно від виду професії можна розглядати компоненти, які виділені як прості моменти процесу праці за Марксом:

• власне праця;

• предмет;

• знаряддя.

Кожен з названих компонентів даного процесу зумовлений об’єктивно-предметною реальністю, з другого – суб’єктивного ставлення індивіда до предметної діяльності.

У людини можна виділити наступні властивості (як суб’єкта праці):

- особистісні;

- психологічні;

- фізіологічні;

- анатомічні;

- індивідуально-типологічні.

Об’єктивні ознаки трудового процесу мають також різноманітні властивості, що зумовлюють конкретну професійну діяльність:

• розміри;

• форма;

• фактура;

• нормативні характеристики;

• характер специфічних і точність їх виконання;

• просторові, часові, операційні і інформаційні характеристики знарядь праці;

• санітарно-гігієнічні;

• соціально-психологічні;

• морально-правові.

Отже, професійна діяльність – це складний, багатозначний об’єкт, який представляє собою систему, інтегруючим компонентом якої є суб’єкт праці, який здійснює взаємодію всіх компонентів системи з урахуванням багатоманіття ознак, що відображають її специфіку.

Об’єктами дійсності з якими в процесі трудової діяльності може вступати людина, можуть бути:

1. біологічні системи (рослини, живі організми, тварини – біологічні професії);

2. з неживою природою (сила вітру, енергія, корисні копалини, технічні об’єкти, машини, обладнання – технологічні професії (людина-техніка);

3. соціономічні професій (людина-людина);

4. людина – знакова система – сигнономічні;

5. об’єкти у формі художнього відображення дійсності.