Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори по пс.праці.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
593.41 Кб
Скачать

29. Методи визначення професійної придатності.

Професійна придатність – міра відповідності якостей людини як суб'єкта діяльності її актуальним вимогам до неї, а також її здатність виконувати відповідні трудові функції в даний час.

Під придатністю мається на увазі не тільки факт певної підготовленості, але і природна здатність людини швидко і суб'єктивно легко оволодівати професією і успішно справлятися з широким колом професійних завдань при мінімальних психофізіологічних витратах.

Інший можливий варіант - людина може стати потенційно успішним працівником, але лише за умови значних витрат сил, засобів і часу на її професійну підготовку. Нарешті, працівник може тимчасово втратити деякі важливі якості суб'єкта праці по тих або інших причинах (невроз і фобії унаслідок пережитої надзвичайної події, тимчасова непридатність за станом здоров'я, функціональні розлади через глибоке стомлення, перенапруження деяких фізіологічних функцій, стани стресу і ін.).

У одних випадках працездатність працівника порівняно швидко відновлюється, в інших подібна тимчасова непрацездатність може привести до серйозних психічних і фізичних деформацій, хронічних захворювань, пов'язаних з нездатністю людини якісно виконувати широкий круг професійних задач. Значення мають як міра дефекту психічних і фізіологічних функцій, так і можливість їх компенсацій іншими, можливість зміни умов на робочому місці, перерозподіли трудових функцій в групі і так далі

У широкому сенсі професійну придатність можна розглядати як властивість метасистеми «людина-професія». При цьому вона визначатиметься, з одного боку, сукупністю умов праці на конкретному робочому місці, з іншого - сукупністю індивідуальних особливостей людини, що впливають на успішність освоєння якої-небудь трудової діяльності і ефективність її виконання, і характером їх інтеграції в єдине ціле .

Узагальнюючи науковий досвід вивчення проблеми оцінки професійної придатності, В. А. Бодров формулює наступні принципи її визначення:

1) використання системного підходу в дослідженні процесів взаємозв'язку і взаємної детермінації системи «суб'єкт-об'єкт»;

2) використання діяльнісного підходу, заснованого на концепції діяльності, яка регулює ролі психічного віддзеркалення і інших наукових теорій і концепцій;

3) використання особового підходу, що реалізовує роль «внутрішніх чинників» діяльності суб'єкта;

4) використання комплексного підходу до визначення і формування професійної придатності як системного явища;

5) принцип динамічності, що передбачає раціональну послідовність в оцінках, прогнозах і формуванні придатності суб'єкта;

6) принцип активності, що припускає облік індивідуально-психологічних особливостей суб'єкта, використання всієї сукупності можливих заході проектування технічних засобів, методів навчання, розвитку ПВК і др.:

7) принцип диференціального прогнозування, орієнтованого на індивідуальність суб'єкта, облік всіх можливостей корекції, вибору адекватного робочого місця і спектру трудових функцій і др.;

8) принцип динамічності (адаптивності, відносності) критеріїв оцінки, що припускає облік особливостей контингенту кандидатів, ситуації в професії, в учбовому закладі, можливість періодичної зміни професійних завдань і ін.