Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори по пс.праці.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
593.41 Кб
Скачать

15. Основні етапи розвитку психології праці за кордоном.

1.Засновником науки про трудову діяльність став американський інженер Ф.Тейлор, який почав перші досліди з наукової організації праці ще у 1882 році, а пізніше написав книгу "Менеджмент". Він на­давав великого значення вивченню і раціоналізації трудових дій і ви­сунув три положення щодо організації та управління виробничим про­цесом.

А). Необхідно здійснювати детальну розробку способів і прийомів трудової діяльності робітника на основі наукової організації праці, що передбачає вироблення законів, правил, формул, якими слід замінити особистіші судження окремих робітників. Це означає жорстку регламентацію і стандартизацію методів і прийомів ^ роботи, обов'язкове використання удосконалених знарядь, врахування умов праці, розмежування функцій планування і виконання, концентрацію ініціативи і управління в руках адміністрації виробництва.

Б).Слід зосередити увагу на чинниках мотивації, на суб'єктному ставленні робітника до власної трудової діяльності, на формуванні пе­реконання робітника у корисності праці для себе. Основним стимулом праці визнаються передусім гроші, тобто економічні мотиви.

В).Головною є орієнтація не на маси, а на кожного конкретного працівника, на його антропологічні, психологічні особливості, до яких мають пристосовуватись знаряддя праці.

Система Тейлора відповідала соціально-економічним умовам виробництва США на початку XX століття, для яких були притаманні велика кількість емігрантів, етнічні і національні розбіжності, інтенсивна конкуренція та експлуатація робочої сили.

2.Послідовник Ф.Тейлора американський вчений Ф.Гільберт також надавав великого зна­чення вивченню та раціоналізації робочих дій. Результати своєї роботи в цьому напрямку він узагальнив у 1911 році в книзі "Вивчення рухів. Досвід підвищення продуктивності праці робітника". Цінним у погля­дах цих спеціалістів було переконання у необхідності проведення нау­кового аналізу системи трудових дій, вилучення з неї зайвих і неефек­тивних операцій, розробки правильних прийомів праці.

3.Перед першою світовою війною здійснюються інтенсивні дослі­дження проблем набору робітників, їх професійної підготовки, розста­новки на робочих місцях, чинників аварійності та нещасних випадків, факторів підвищення продуктивності праці, які проводяться в межах індустріальної психології, промислової психології, прикладної психо­логії, психотехніки такими зарубіжними спеціалістами, як В.Штерн, Г.Мюнстерберг, О.Ліпман та ін. Саме німецький психолог В.Штерн за­пропонував у 1903 році термін "психотехніка", а Г.Мюнстерберг док­ладно визначив завдання і методи психотехніки. О.Ліпман використо­вував у створеному ним у 1910 році в Берліні Інституті практичної психології опитувальний аркуш з мстою профорієнтації і профвідбору працівників.

-Термін психотехніка запровадив у 1903 р. німецький психолог В.Штерн.

-Перша спроба оформлення психотехніки як науки була зроблена Г.Мюнстербергом у 1908. Видана книга Г. Мюнстерберга "Психологія та промислова ефективність" (1913 р.), 1 1914 та 1924 видані книга «психологія та економічне життя»

-Була започаткована в багатьох індустріальних країнах на початку 20 ст.

-Якщо тейлоризм виходив із задач техніки, то психотехніка виходила із психології

-Цей напрямок відображав, насамперед, практичну спрямованість психології, її прикладний характер, на відміну від напрямку, який був пов'язаний з чисто теоретичною психологією.

4. У 20-30-х роках 20 століття у США відбулася переоцінка людського чинника в організації виробництва. Значний внесок у цей процес зробив профе­сор Гарвардської ділової школи Е. Мейо. Почавши свою роботу у 1923 році і вивчаючи причини плинності робочої сили на текстильних підприємствах, він встановив, що головними серед них були не умови праці, а відсутність зв'язків між робітниками під час робочої зміни. Вчений запропонував обов'язкові паузи для відпочинку працівників, встановлення ділових і дружніх зв'язків між ними, позавиробниче спілкування тощо. Завдяки цьому, на думку Е.Мейо, відбувалась "трансформація орди одиначок у соціальну групу". Це підтвердилось у всесвітньо відомих хауторнських експериментах (в м. Хауторні в США знаходились підприємства Чикагської електротехнічної компанії). Го­ловним чинником підвищення продуктивності праці в цих експеримен­тах було визнано згуртованість групи, її високий корпоративний дух, що виявлявся в активному спілкуванні, у допомозі хворим колегам то­що.

Було констатовано, що на трудову поведінку людей впливають не стільки самі по собі зміни фізичного довкілля, скільки соціальне сере­довище, його сприйняття та інтерпретація, стосунки між людьми у праці та поза нею. Так склалась відома теорія людських відносин у трудовій діяльності.

5.Подальший розвиток психології праці відбувався в умовах науково-технічної революції (50-70 р.20 ст.), коли з'явилися складні технічні установки, авіаційні і космічні системи, комп'ютерні та інформаційні технології, що призвело до появи нових професій, зокрема, оператора.

6. Зараз відбувається продовження вивчення цих проблем. Зокрема, актуальними стають проблеми психології праці в командах, в віртуальних організаціях, проблеми психології стресу, синдрому професійного вигорання та ін.