2. Види прикладного програмного забезпечення для роботи з Інтернетом.

Успішне використання мережі Інтернет у значній мірі залежить від правильного вибору програмного забезпечення. На жаль, не представляється можливим дати які б- те не були універсальні рекомендації із цього приводу. По-перше, тому що дуже багато чого залежить від специфіки Ваших інтересів, конфігурації Вашого комп'ютера й вибраної операційної системи. По-друге, Інтернет постійно розвивається, міняються лідери в програмному забезпеченні, виникають нові стандарти й нові методи їхньої реалізації.      На сьогоднішній день програмне забезпечення Інтернету умовно можна розбити на кілька більших груп:      1. Браузери (browsers) - дослідники Всесвітньої Павутини (WWW). Це програми, що дозволяють знаходити й переглядати гіпертекстові документи, опубліковані в Мережі й на Вашім комп'ютері: Mіcrosoft Іnternet Explorer, Netscape Navіgator, Opera.      2. Поштові програми ( e-maіl programmes) - спеціальні програми для прийняття, відправлення, сортування й перегляду електронної пошти: Eudora, The Bat!, MS Outlook, Pegasus.      3.FTP- Клієнти - програми для обміну файлами: CuteFTP, WS_FTP.      4.  Менеджери завантаження (download manager) - програми для перекачування файлів з Мережі: Go!Zіlla, ReGet, GetRіght.    5. Програми спілкування (chat programmes) - програми, що надають можливість звістки переговори в Мережі як у текстовому режимі, так і в режимі аудио й відео обміну: MіcroіRC, ІCQ, ІPhone, EasyTalk, NetMeetіng.      6. Програми дозвона (dіaler programmes) - програми для з'єднання із провайдером по одному або декількох номерах телефонів: E- Type Dіaler, Advanced Dіaler.      7.HTML-Редактори - програми для підготовки Web- Документів: FrontPage 2000, DreamWeaver.     8. Додаткові програми - для доступу до аудио й відео інформації (RealPlayer), для онлайнового перекладу гіпертекстів на російську мову (Web TranSіte), для створення інтерактивних описів (HTML Help), для накачування сайтів і сторінок (Teleport Pro).      Очевидно, що цим переліком список програмного забезпечення Інтернету не обмежується. Кожна із груп може бути значно поповнена прикладами. 

3. Функції та параметри ос. Однозначні та багатозначні ос. Навести приклади.

Операці́йна систе́ма (скор. ОС) — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

Головні функції:

1. Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (введення та виведення даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

2. Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

3. Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

4. Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

5. Керування доступом до даних енергонезалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

6. Забезпечення користувацького інтерфейсу.

7. Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

Додаткові функції:

1. Паралельне або псевдопаралельне виконання задач (багатозадачність).

2. Розподіл ресурсів обчислювальної системи між процесами.

3. Організація надійних обчислень (неможливості впливу процесу на перебіг інших), основана на розмежуванні доступу до ресурсів.

4. Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.

5. Захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від дій користувача або програм.

6. Багатокористувацький режим роботи та розділення прав доступу (автентифікація, авторизація).

Однозадачні системи (вони, як правило, для одного користувача) допускають тільки послідовне виконання завдань: у кожний момент часу виконується тільки одне завдання. Зрозуміло, що ефективність використання ресурсів комп'ютера при цьому є невисокою. Однозадачний режим був характерний для перших ЕОМ. При роботі в цьому режимі центральний процесор змушений був простоювати, очікуючи, наприклад, закінчення виведення на зовнішній друкувальний пристрій або введення додаткових даних. Практично всі сучасні ОС підтримують багатозадачний режим, при якому можливе паралельне виконання завдань і розподіл ресурсів комп'ютера між завданнями. Однозадачною ОС є розглянута тут система MS-DOS. До сучасних багато-задачних систем належать усі ОС класу Windows 95 і вище. Типовим прикладом ОС багатьох користувачів є система UNIX, що встановлюється на комп'ютерах у великих офісах, банках, страхових компаніях тощо.