Висновки до розділу 1

Світове господарство, за сучасних умов розвивається настільки динамічно, що економічна замкнутість країн вже є не лише нераціональною, а й практично неможливою. Все більше зростає тенденція до взаємозалежності національних економік. Тому, на сьогодні, світове господарство не можна розглядати лише як сукупність окремих національних економік, а як і їх синтез та взаємодія в процесі глобалізації. Загалом, світове господарство являє собою сукупність національних економік, пов’язаних між собою різними формами господарських відносин, що виражаються через міжнародне переміщення факторів виробництва, розширення співпраці в межах спільних підприємств та ТНК а також виникнення економіки відкритого типу.

Для простішого відображення структури світового господарства, міжнародні організації використовують різні підходи до систематизації країн світу. Кожна класифікація виявляє певні типологічні особливості країни. Основною проблемою при групуванні країн за ознаками є те, що не завжди в повній мірі відображається стовідсоткова належність окремої країни до тієї чи іншої класифікаційної ознаки.

В останні десятиліття набувають значущості у світовому господарстві країни Азії, зокрема слід виокремити Китай. Країна пройшла досить тривалий, важкий та гнучкий шлях реструктуризації та модернізації своєї економіки. Ставши однією з перших країн світу, китайська економіка перейшла від “соціалізму із китайською специфікою” або “соціалістичної ринкової економіки” до ряду країн, які спрямовують свою економіку на формування інноваційної системи. Китайська економіка стає потенційним лідером на світовій арені та має доволі значний вплив як на окремі країни, так і на світове господарство в цілому.

Розділ 2. Дослідження особливостей та тенденцій зовнішньоекономічної екпансії китаю на світові ринки

2.1. Оцінка впливу зовнішньоекономічної експансії Китаю на світові ринки

Грандіозні досягнення Китайської Народної Республіки (КНР) протягом останніх 30 років шляхом здійснення економічних реформ, перетворення її за сукупним ВВП у другу світову державу після США випередивши Японію, яка за даними МВФ знаходилася на другому місці з 1968 р., і вихід на лідируючі позиції за обсягами зовнішньої торгівлі, золотовалютними запасами, за обсягами виробництва зробили Китай центром уваги всього світу. На сьогодні економіка Китаю розвивається надзвичайно швидкими темпами, що має безпосередній вплив на світову економіку зважаючи на зростаючі обсяги експорту. Загалом зростає і роль Азії у світових політичних та економічних процесах. Особливо помітним є економічний прогрес азіатських держав, в тому числі і Китаю.

Якщо говорити про такий показник розвитку економіки КНР як ВВП та ВВП на душу населення, то за даними Національного бюро статистики Китаю найвищий темп росту ВВП та ВВП на душу населення (129,36% та 128,73% відповідно) відбувся у 2008 р. у порівнянні з 2007 р. (табл. 2.1) [34].

Таблиця 2.1

Динаміка ВВП та ВВП на душу населення Китаю у 2007-2012 рр.

	ВВП (в млн.)			ВВП на душу населення
	кит. юань	дол. США	темп росту (у % до попереднього року)	кит. юань	дол. США	темп росту (у % до попереднього року)
2007	26 581 031	3 495 664	-	20 169	2 652	-
2008	31 404 543	4 521 827	129,36%	23 708	3 414	128,73%
2009	34 090 281	4 990 526	110,37%	25 605	3 748	109,78%
2010	40 151 280	5 931 206	118,85%	30 015	4 434	118,30%
2011	47 310 400	7 324 952	123,50%	35 198	5 450	122,91%
2012	51 932 210	8 226 885	112,31%	38 449	6 091	111,76%

Починаючи з 2008 р., у зв’язку із світовою фінансовою кризою, ріст ВВП трохи уповільнився, проте, якщо порівняти ВВП у 2012 р. з 2007 р., то можна зазначити, що валовий внутрішній продукт Китаю зріс за цей період у 2,4 рази. Найменша динаміка ВВП спостерігається у 2009 р., у порівнянні з 2008 р., лише 10,37% (рис. 2.1). У 2011 р. приріст ВВП досяг позначки у 23,5% та у 2012 р. темп приросту становив лише 12,31%.

Рис. 2.1. Приріст ВВП Китаю за 2007-2012 рр., у % до попереднього року

Світовий Банк та Центральне Розвідувальне Управління США виділили топ-10 провідних економік світу за рівнем ВВП у 2011 р. та 2012 р. (табл. 2.2). Серед десятки розвинених країн світу у 2011-2012 рр. за ВВП, що розраховується на основі паритету купівельної спроможності (ПКС), Китай входить у трійку лідируючих економік. Так, якщо порівняти ріст ВВП Китаю із деякими розвиненими країнами такими як США та країни ЄС, то можна зазначити, що у 2011 р. за даними Світового Банку ВВП країн ЄС займало найбільшу частку світового ВВП із сумою у 16,442 млрд. дол. США (20,3%), на другому місці знаходились США (18,5% від світового ВВП із сумою 14,991 млрд. дол. США) та Китай зі своїм ВВП у сумі 11,291 млрд. дол. США та відсотковою часткою світового ВВП – 13,9% посів третє місце у світі.

Таблиця 2.2

Рейтинг країн світу за ВВП (базуючись на ПКС)

(млрд. дол. США)

2011 р.			2012 р.
	Світовий ВВП	81,014		Світовий ВВП	83,12
1	ЄС	16,442	1	США	15,66
2	США	14,991	2	ЄС	15,63
3	Китай	11,291	3	Китай	12,38
4	Індія	4,532	4	Індія	4,784
5	Японія	4,303	5	Японія	4,525
6	Німеччина	3,227	6	Німеччина	3,123
7	Росія	3,134	7	Росія	2,504
8	Франція	2,306	8	Бразилія	2,362
9	Бразилія	2,289	9	Великобританія	2,323
10	Великобританія	2,234	10	Франція	2,253

*Складено автором на основі даних Світового Банку та Центрального Розвідувального Управління США

Порівнюючи дані Центрального Розвідувального Управління США за 2012 р., варто сказати, що КНР серед десятки перших країн за рівнем ВВП знову зайняв третю сходинку із сумою ВВП – 12,38 млрд. дол. США, що становить 15% від світового ВВП. США та країни ЄС зайняли відповідно перше та друге місце в світі із частками ВВП – 18,84% та 18,80% відповідно.

Агентство Bloomberg, яке провело порівняльний аналіз даних Міністерства торгівлі США і Головного митного управління КНР, зробило висновок, що у 2012 р. Китай вперше в історії став лідером світової торгівлі, обігнавши США, у яких фактично не було за цим показником конкурентів з кінця Другої світової війни. Так, американський експорт та імпорт товарів 2012 р. становив 3,82 трлн. дол. США, тоді як обсяги китайської торгівлі – 3,87 трлн. дол. США. Водночас з урахуванням послуг обсяг торгівлі США у 2011 р. становив 4,93 трлн. дол. США (з яких на частку послуг припав профіцит у розмірі 195,3 млрд. дол. США), у КНР частка послуг у зовнішній торгівлі значно менша, а ось профіцит торгівлі товарами сягає 231,1 млрд. дол. США [37].

За даними спеціалістів Світової організації торгівлі за 2012 р. Китай став найбільшим експортером світу після країн ЄС із сумою експорту 2048814,0 млн. дол. США, обігнавши США, чий експорт у 2012 р. становив – 1547283,0 млн. дол. США (табл. 2.3). За обсягом імпорту на суму 1818069,0 млн. дол. США Китай випереджає Німеччину, Японію, Нідерланди та інші країни світу пропустивши на перші сходинки 27 країн ЄС з їх сукупним імпортом 5926565,0 млн. дол. США та США із сумою імпорту – 2335374,5 млн. дол. США [38].

Таблиця 2.3

Перелік країн – найбільших експортерів та імпортерів світу, 2010‑2012 рр.

(млн. дол. США)

	Експорт	Імпорт		Експорт	Імпорт		Експорт	Імпорт
Країна	2010 р.		2011 р.			2012 р.
ЄС (27 країн)	5166815	5397695		6074305	6300815		5792230	5926565
Китай	1577754	1396247		1898381	1743484		2048814	1818069
США	1278263,2	1969183,9		1480431,9	2265894		1547283	2335374,5
Німеччина	1258923,8	1054814,2		1473985	1254869,8		1407098,2	1167423
Японія	769839,4	694059,2		823183,8	855380,5		798567,2	885845,3
Нідерланди	574251,2	516408,8		667101,2	599034,7		655840,9	590688,7
Франція	523460,5	609650,5		596472,7	720028,7		569065,3	673708,5
Республіка Корея	466383,8	487048,8		555213,7	524413,1		547869,8	519584,5
Росія	400630	248634		522011	323831		529255	335446
Італія	447301	487048,8		523258,1	558787,5		500239,2	485890
Інші країни	15289000	15504000		18291000	18487000		18323000	18567000

*Складено автором на основі даних Світової організації торгівлі

Як видно з табл. 2.3, протягом 2010-2012 рр. Китай залишається найбільшим експортером світу, не враховуючи країни ЄС. Так, у 2010 р. частка Китаю у світовому експорті становила – 10,32% (рис. 2.2), тоді як частка китайського імпорту становила 9% від всього імпорту світу. Вже у 2012 р. китайський експорт зріс, та зайняв 11,18% від світового експорту, в той час як частка імпорту склала 9,8% від світового.

Рис. 2.2. Зміна частки Китаю у загальній структурі світового експорту, %

(Розраховано автором на основі даних Світової організації торгівлі)

Прослідкувавши динаміку китайського експорту та імпорту за останні роки (рис. 2.3) можна зауважити, що 2008-2009 рр. стали переломними у зв’язку із світовою фінансовою кризою, що звичайно ж вплинула на всі країни світу, в тому числі і на китайську економіку. Проте, багато дослідників вважають, що Китай є однією з перших країн, які швидко реабілітувались після кризи та вже у 2010 р. у порівнянні з попереднім 2009 р. експорт Китаю зріс до 1577754 млн. дол. США на 31,3%, а імпорт збільшився до 1396247 млн. дол. США, що на 38,8% більше попереднього року.

Рис. 2.3. Обсяг експорту та імпорту Китаю, млн. дол. США, [38]

Починаючи з 2009 р. обсяги китайського експорту та імпорту почали стрімко зростати, що і привело країну до статусу однієї з лідируючих економік світу. Так, у 2012 р. китайський експорт зріс до 2048814 млн. дол. США, тобто збільшився на 70,5% у порівнянні з 2009 р. Щодо китайського імпорту, то він у 2012 р. сягнув 1818069 млн. дол. США, що на 80,7% більше ніж у 2009 р.

Аналізуючи дані, що відображені на рис. 2.4, про частку експорту та імпорту Китаю у сукупному ВПП країни, тобто експортну та імпортну квоти, від 2005 р. можна спостерігати, що найменша частка була у 2009 р. (експорт – 26,7%, імпорт – 22,3% від ВВП). Досить значна частка зовнішньої торгівлі спостерігалась у 2006 р. (експорт – 39,1%, імпорт – 31,4% від ВВП), проте з 2006 р. така часка почала зменшуватись.

Якщо у 2011 р. експортна квота Китаю, що відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП, становила 31,37%, а імпортна квота, тобто відношення обсягу імпорту до ВВП була 27,30%. Питома вага експорту та імпорту у ВВП є кількісним індикатором відкритості економіки. Вважається нормальним, якщо експортна квота рівна 10%. Досить висока експортна квота – показник високої насиченості національної економіки високоякісною продукцією, конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Тим паче, якщо це стосується готових виробів та високотехнологічної продукції.

Рис. 2.4. Динаміка експортної, імпортної та ЗТО квоти за 2005-2011 рр., %

(Розраховано автором на основі даних СОТ)

У розвинених країнах експортна квота з продукції високотехнологічних галузей сягає 25-40%. І навпаки, висока квота в сировинних галузях частіше характеризує низьку конкурентну спроможність у наукоємних галузях. Часто такий експорт вимушений [40].

Комплекснішим показником відкритості національної економіки, що зображений на рис. 2.4 вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП. Так, ЗТО квота у 2011 р. становила 58,68%. З 2005 р. по 2009 р. спостерігається зниження як експортної так і імпортної та ЗТО квоти. З 2009 р. відбувається позитивна тенденція росту експортної, імпортної та ЗТО квот. Це свідчить про зростаючий показник відкритості китайської економіки світовому господарству.

Для коректнішого порівняння стану балансу Китаю слід використовувати показник покриття експортом імпорту (індекс стану балансу) (табл. 2.4). Зважаючи на такий показник, слід зауважити, що протягом 2005-2011 рр. у Китаї спостерігається позитивне сальдо торгівельного балансу, що означає, що китайський експорт в повній мірі покриває його імпорт.

Таблиця 2.4

Показник покриття експортом імпорту та індекс “чистої торгівлі”

Показник	2005	2008	2009	2010	2011
Показник покриття експортом імпорту, %	117,53	128,30	119,77	114,67	114,90
Індекс “чистої торгівлі”	0,08	0,12	0,09	0,07	0,07

*Розраховано автором на основі даних СОТ

Інший показник – індекс “чистої торгівлі” показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при від’ємному значенні індексу). Значення “-1” та “+1” відповідно є екстремальними. Інші від’ємні значення демонструватимуть ступінь перевищення імпорту над експортом, а інші позитивні – відповідно ступінь перевищення експорту над імпортом [41]. В даному випадку, протягом 2005-2011 рр. в Китаї спостерігається позитивне значення цього показника, що означає перевищення експорту країни над імпортом.

Основними торговими партнерами Китаю як за експортом так і за імпортом, впродовж 2010-2012 рр. залишаються країни ЄС, США та Гонконг, країни АСЕАН, Японія, Республіка Корея, Індія, Росія та Тайвань (Додаток А). Як видно з рис. 2.5 протягом 2010-2012 рр. частка країн ЄС та США в сукупному експорті Китаю зменшилась. Так, якщо у 2010 р. експорт з Китаю в ЄС займав 19,72% від всього експорту країни, то у 2012 р. така частка зменшилась до 17,17%. Якщо говорити про США, то частка експорту у США з Китаю зменшилась з 17,95% у 2010 р. до 15,79% у 2012 р.

Рис. 2.5. Питома вага країн світу в сукупному експорті Китаю

(Розраховано автором на основі даних Національного бюро статистики Китаю)

Натомість, як видно з рис. 2.5 питома вага експорту в Гонконг, країни АСЕАН та Росію зросли. Якщо у 2010 р. експорт в Гонконг становив 13,83% від всього експорту з Китаю, то у 2012 р. він зріс до 15,79%, в країни АСЕАН зросла частка експорту з 8,76% до 9,97%, а в Росію – з 1,88% до 2,15%.

Велика кількість дешевої робочої сили Китаю зробила його конкурентоспроможним на міжнародному рівні у багатьох недорогих та трудомістких галузях. В результаті цього промислові товари становлять значну частку торгівлі Китаю (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Товарна структура експорту Китаю

	млрд. дол. США	% від загального	зміна у порівнянні з 2011
Сума експорту з Китаю у світ	2050,1	100	7,9
Електричні машини	487,5	23,8	9,4
Машини	376	18,3	6,3
В’язаний одяг	87,1	4,4	8,6
меблі та постіль	77,9	3,8	31,2
Оптичні, фотографічні, кінематографічні, медичні інструменти та пристрої та ін.	72,8	3,6	19,9
Тканий одяг	61,2	3	-2,9
Металургійна продукція	56,2	2,7	9,7
Пластикові вироби	55,2	2,7	21,5
Засоби наземного транспорту, крім залізничного (в основному автозапчастини, мотоцикли,вантажівки та велосипеди)	55,2	2,7	11,2
Взуття	46,8	2,3	12,2
Інші товари	-	32,7	-

*Складено автором на основі даних Національного бюро статистики Китаю

На рис. 2.6 проілюстровано топ-10 провідних товарів експорту з Китаю в 2012 р. Основні статті експорту включають електричні машини, включаючи комп’ютери), в’язаний одяг а також меблі та постіль.

Рис. 2.6. Структура експорту товарів з Китаю у 2012 р.

*Складено автором на основі даних Національного бюро статистики Китаю

Як видно з рис. 2.6, 24% всього експорту товарів з Китаю належить електричним машинам, 18% експорту належить машинам, в тому числі комп’ютерам. Менша частка експорту припадає на одяг, меблі, пластикові вироби, взуття та різні інструменти – від 2% до 4%.

До основних статей імпорту включені електричні машини, мінеральне паливо, машини і руди (табл. 2.6). Значну частину імпорту Китаю складають частини і компоненти, які збираються в країні в готові продукти, такі як споживчі електронні продукти та комп’ютери, що згодом експортуються. Часто кінцева вартість експортованої продукції є порівняно більшою, аніж їхня первісна додана вартість.

Таблиця 2.6

Товарна структура імпорту в Китай

	млрд. дол. США	% від загального	зміна у порівнянні з 2011
Сума імпорту в Китай з країн світу	1817,3	100	4,4
Електричні машини	381,6	21	8,7
Енергетичні матеріали, нафта і т.д.	311,6	17,2	14
Машини	181,9	10	-8,8
Руди, шлаки і зола	133,6	7,5	-11,3
Оптичні, фотографічні, кінематографічні, медичні інструменти та пристрої та ін.	106,4	5,9	7,4
Засоби наземного транспорту, окрім залізничного (в основному автомобілі та частини)	70,6	3,9	8,1
Пластикові вироби	69,5	3,8	-1
Спеціальна класифікація	68,7	3,8	38,9
Органічна хімія	60,9	3,4	-36,1
Мідь і вироби з неї	54,6	3	0,6
Інші товари	-	20,5	-

*Складено автором на основі даних Національного бюро статистики Китаю

Так, до основної групи імпорту товарів у Китай відносяться знову ж таки електричні машини – 21%, енергетичні матеріали та нафта складають 17% всього китайського імпорту. Трохи меншу частку в сукупному імпорті країни займають машини (10%), руди, шлаки і зола (7,5%) та оптичні, фотографічні, кінематографічні, медичні інструменти та пристрої (5,9%) (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Структура імпорту товарів з Китаю у 2012 р.

*Складено автором на основі даних Національного бюро статистики Китаю

ЄС є найбільшим торговим партнером Китаю, в той час Китай є найбільшим джерелом ЄС в імпорті і другим за величиною двостороннім торговельним партнером (рис. 2.8). За даними статистичної організації Європейської Комісії у 2011 р. головними торговими партнерами Китаю стали 27 країн-членів ЄС із сумою обороту у 407,734 млн. євро та 8% від всієї суми торгівельного обороту країни, а також США (6,2%), Японія (4,8%), Гонконг (3,9%), Корея (3,4%), Австралія (1,6%), Малайзія (1,3%) та країни БРІК (Бразилія – 1,2%, Росія – 1,1%, Індія – 1,0%). Торгівля Китаю з усіма країнами світу у 2011 р. склала 5 121 323 млн. євро.

Найбільшим експортером та імпортером Китаю залишаються країни ЄС. Так, серед усіх імпортерів Китаю 6,3% належить країнам ЄС, 5,8% – імпорт з Японії, 4,8% – Корея та США – 3,6%. Головним напрямком експорту Китаю знову ж таки є країни ЄС із своєю часткою 9,5% (255,951 млн. євро) від всього експорту Китаю. Частка США у експорті становить 8,6% (233,564 млн. євро), Гонконгу – 7,1% (192,419 млн. євро) та Японії – 3,9% (105,960 млн. євро).

Рис. 2.8. Торгівля товарами ЄС з Китаєм за 2010-2012 рр., млрд. євро

(Розраховано автором на основі джерела [43])

Протягом 2010-2012 рр. у торгівлі товарами країн ЄС з Китаєм спостерігається перевищення імпорту над експортом, тобто негативний торгівельний баланс. Проте, якщо порівняти торгівельний баланс 2010 р. з 2012 р. то слід відмітити, що частка експорту зросла на 27%, а імпорту – лише на 2,6%. Тобто, варто говорити про позитивну тенденцію до зменшення негативного сальдо торгівельного балансу у торгівлі країн ЄС з Китаєм.

Рис. 2.9. Групи імпортованих товарів країнами ЄС з Китаю за 2011 р. [42]

Рис. 2.10. Групи товарів, що експортуються країнами ЄС до Китаю за 2011 р. [42]

Зазначаючи на міжнародні аспекти економічного піднесення Китаю та посилення його позицій як глобального лідера, потрібно звернути увагу на таку компоненту його розвитку, як міжнародне інвестування. Іноземні інвестиції в Китаї є одним із основних чинників економічного зростання, про що свідчать темпи економічного розвитку КНР, яка сьогодні є світовим лідером зі залучення іноземного капіталу.

В 2012 році, китайські інвестори здійснили прямих інвестицій за кордоном в 4425 підприємств у 141 країну і регіони. Прямі інвестиції за кордон склали 77220 млн. дол. США, збільшившись на 28,6% порівняно з попереднім роком. З них, інвестиції в акціонерний капітал та інші інвестиції були 62820 млн. дол. США, на які припадає 81,4%, а реінвестовані доходи становили 14,4 млрд. дол. США, що становить 18,6% [44].

В 2010 р. в Китаї було зареєстровано 445244 підприємств з іноземними інвестиціями, в яких зайнято 55,2 млн. працівників або 15,9% міської робочої сили [45]. На підприємства з іноземними інвестиціями припадає значна частка промислового виробництва в Китаї. Цей рівень зріс з 2,3% в 1990 р. до рівня в 35,9% в 2003 р., але впав на 27,1% до 2010 р. Крім того, підприємства з іноземними інвестиціями є відповідальними за значний рівень зовнішньої торгівлі Китаю. У 2011 р. підприємства з іноземними інвестиціями в Китаї забезпечили 52,4% китайського експорту і 49,6% імпорту, хоча цей рівень був нижчим у порівнянні з його піком у 2006 р., коли частка підприємств з іноземними інвестиціями в китайському експорті та імпорті склала 58,2% і 59,7%, відповідно. У експорті підприємств з іноземними інвестиціями з Китаю домінують високі технології. З 2002 р. по 2010 р. частка високотехнологічного експорту Китаю з таких підприємств зросла з 79% до 82%. Протягом того ж періоду частка високотехнологічного експорту Китаю із стовідсоткових іноземних фірм (що виключає іноземні спільні підприємства з китайськими фірмами) виросла з 55% до 67%.

За даними китайського уряду, щорічний приплив прямих іноземних інвестицій в Китаї виріс з 2 млрд. дол. США у 1985р. до 108 млрд. дол. США у 2008 р. У зв’язку з наслідками глобальної економічної кризи, приплив прямих іноземних інвестицій в Китай скоротився на 12,2% до 90 млрд. дол. США в 2009 р. Потім вони зросли до 106 млрд. дол. США в 2010 р. і 116 млрд. дол. США в 2011 р. Проте, приплив прямих іноземних інвестицій в Китай скоротився до 112 млрд. дол. США в 2012 р., в основному через повільне зростання світової економіки.

Гонконг був домінуючим джерелом потоків прямих іноземних інвестицій до Китаю в 2012 р. (63,8% від загального числа), далі йдуть Японія, Сінгапур, Тайвань і Сполучені Штати Америки (табл. 2.5). Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку говорить про те, що в 2011 р. Китай став другою країною у світі за величиною потоків прямих іноземних інвестицій (після США) та є найбільшим у світі одержувачем глобальних прямих іноземних інвестицій в першому півріччі 2012 р. 59100 млн. дол. США (порівняно з 57,4 млрд. у США).

Таблиця 2.7

Основні джерела прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Китаї: 1979-2012

Країна	Кумулятивна оцінка використаних ПІІ: 1979-2012		Використані ПІІ в 2012 році
	Сума	% від всього	Сума	% від всього
Всього	1 335,7	100	111,7	100
Гонконг	604,5	45,3	71,3	63,8
Британські Віргінські острови	111,8	9,1	-	-
Японія	87,3	6,5	7,4	6,6
США	71,2	5,3	3,1	2,8
Тайвань	64,9	4,9	6,1	5,5
Сінгапур	59,9	4,5	6,5	5,8
Південна Корея	53	4	3,1	2,8
Інші країни	-	20,4	-	12,7

*Складено автором на основі джерела [46]

Сукупний рівень прямих іноземних інвестицій в Китаї в кінці 2012 р. оцінюється в 1,3 трлн. дол. США, що робить його одним з найбільших місць у світі за прямими іноземними інвестиціями. Найбільшими джерелами корисних ПІІ в Китай за 1979-2012 були: Гонконг (45,4%), Британські Віргінські острови (9,1%), Японія (6,5%), Сполучені Штати Америки (5,3%) і Тайвань (4,9%).

За китайськими даними, щорічний приплив прямих іноземних інвестицій із США в Китай досягла максимуму в 5,4 млрд. дол. США в 2002 р. (10,2% від загального обсягу ПІІ в Китаї). У 2012 р. вони склали 3,1 млрд. дол. США, або 2,8% від загального обсягу ПІІ в Китаї.

Одним із важливих чинників оцінки впливу Китаю на світову економіку слід виокремити те, що країна володіє значною кількістю рідкоземельних металів. На частку Китаю припадає 97% видобутку цих металів. Скорочення поставок цієї сировини серйозно вдарить по виробниках Hi-Fi продукції. Рідкоземельні метали є важливою складовою оборонної промисловості і технологічного сектора.

Жорсткість експорту цієї сировини змушує виробників переміщати свої заводи на територію Китаю. У Китаї вже вводилися обмеження на експорт рідкоземельних металів шляхом підвищення квот і податків, за що США, ЄС і Японія у 2010 р. були змушені подати скаргу до СОТ [47].

Китайська квота на експорт рідкоземельних металів різко скоротилася між 2006 і 2011 роками. У 2006 р. квота дорівнювала 61,56 тис. тонн, але до 2011 р. квота скоротилася до 30,25 тис. тонн. Інші доповіді свідчать про те, що квота на 2012 р. зросла до 31,44 тис. тонн [48].

За оцінками експертів, до 2015 р. попит на рідкоземельні метали зросте на третину – до 200 тис. тонн на рік, що становить більше 20 млрд. дол. в ціновому вираженні. Відзначається, що майже весь прибуток з цієї ситуації отримає Китай, який проводить політику “розумного егоїзму”.

При цьому всередині країни вартість рідкоземельних металів у середньому в два рази нижче, ніж в Японії і США. Цим ціновим перекосом Пекін прагне залучити світову галузь електроніки розміщувати своє виробництво в Китаї.

В результаті, відзначають аналітики, виробники гаджетів запускають конвеєри в КНР, і сьогодні Китай споживає 70% рідкоземельних металів, що видобуваються в країні [49].

Говорячи про абсолютну оцінку впливу Китаю на світові ринки, то можна припустити, що важливу роль при цьому відіграє географічний фактор. Так, гіпотетично, такий вплив буде значно більшим на країни-сусіди Китаю, аніж на інші країни світу. Причому чим дальше країни знаходяться – тим менший вплив.

Якщо припустити, що імпорт з Китаю та експорт в Китай кожної з перелічених країн становить по 100%, то відповідно, 100% рівні 5 балам. Якщо перевести частку присутності Китаю на ринку кожної з країн в оцінку, то можна побачити на скільки значним є вплив Китаю на національні ринки та на скільки ці країни є залежними від нього (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Місце Китаю та оцінка його впливу на економіку країн

Місце Китаю в сукупному імпорті країни	Країна	Оцінка імпорту з Китаю	Місце Китаю в сукупному експорті країни	Країна	Оцінка експорту країни в Китай
Країни-сусіди
	Монголія	1,105		Монголія	1,92
2	Росія	0,35	2	Росія	0,16
1	Індія	0,3	4	Індія	0,16
2	Казахстан	0,695	2	Казахстан	0,58
1	Киргизстан	2,01	4	Киргизстан	0,14
1	Таджикистан	2,295	5	Таджикистан	0,35
9	Афганістан	0,12	11	Афганістан	0,04
	Непал	1,275		Непал	0,08
1	М’янма	1,18	2	М’янма	0,44
1	В’єтнам	0,615	3	В’єтнам	0,3
2	Лаос	0,565	2	Лаос	1,18
Інші країни
3	Україна	0,19	5	Україна	0,08
1	США	0,465	4	США	0,18

*Розраховано автором на основі даних щорічної публікації Євростату

Серед перелічених в табл. 2.8 країн, найвищу залежність від імпорту з Китаю демонструє Таджикистан з оцінкою у 2,295 бали. На другому місці знаходиться Киргизстан (2,01 бал), третє місце в переліку належить Непалу – 1,275 бала, четверте – М’янма (1,18) та п’яте – Монголія (1,105). Найменша оцінка залежності від китайського імпорту належить Афганістану – лише 0,12 бала. Щодо інших країн в переліку, то їхня залежність коливається в межах від 0,3 бала (Індія) до 0,695 (Казахстан).

Якщо говорити про Україну, то оцінка залежності країни від імпорту з КНР не є, порівняно, суттєвою – лише 0,19 бали. Проте, КНР поки що залишається третьою країною за величиною імпорту в Україну. Зважаючи на зовнішню політику України щодо Китаю, слід очікувати зростання співпраці та збільшення зовнішньої торгівлі між країнами, що призведе до збільшення присутності китайських товарів на українському ринку і, як наслідок, призведе до більшої залежності України від Китаю.

Рис. 2.11. Частка експорту та імпорту Китаю в загальному обсязі країн-сусідів КНР, 2011 р.

*Розраховано автором на основі даних щорічної публікації Євростату

Як видно з рис. 2.11, майже всі країни-сусіди Китаю залежні від його імпорту. Винятком залишається Монголія (тут експорт в Китай перевищує імпорт на 16,3%) та Лаос (експорт перевищує імпорт на 12,3%). Щодо інших країн, то китайський імпорт в значній мірі перевищує експорт. Так, наприклад, імпорт з Китаю в Таджикистан у 6,5 разів перевищує його експорт.

Таким чином, варто говорити про те, що протягом останніх років Китай збільшує та зміцнює свою позицію у світовому господарстві. Ставши у 2012 р. найбільшим експортером світу, в наступні роки спостерігається тенденція до нарощення китайського експорту. Китай також є однією із перших країн за рівнем розвитку ВВП, проте показник ВВП на душу населення залишається на низькому рівні. Китай є найсприятливішою країною світу за припливом прямих іноземних інвестицій, що звичайно ж позитивно впливає на розвиток китайської економіки та, водночас, робить її залежною від зовнішніх джерел залучення інвестицій.