5. Коефіцієнт капіталізації, його сутність та методи визначення

Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів - отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвестора-власника.

Методи визначення коефіцієнта капіталізації:

- За ставкою дисконту. У разі встановлення коефіцієнта капіталізації на рівні попередньо визначеної ставки дисконту передбачається, що грошові потоки підприємства постійні та необмежені в часі тому коефіцієнти капіталізації прирівнюються до ставки дисконтування.

- На підставі порівняльного продажу. Він базується на інформації про аналогічні об'єкти та досягнутої корисності їх господарського використання, яка доступна на ринку.

- Методом сумування. Визначає, що коефіцієнт капіталізації є як сума ставки дисконту та норми відшкодування капіталу.

- Метод вирахування. Визначає коефіцієнт капіталізації відніманням від ставки дисконту надбавки за майбутнє зростання капіталу.

- Метод пов'язаних інвестицій: для власного та позикового капіталу, для порівнянних елементів.

- Метод Елвуда. Визначає коефіцієнт капіталізації як норму відшкодування капіталу, яка скоригована на: 1) суму амортизаційних відрахувань у рахунок погашення кредиту; 2) величину приросту частки власного капіталу в загальній структурі вартості об’єкта; 3) зміни регулярного доходу від використання об’єкта.

- Метод фінансових показників схожих підприємств. Використовується за умови доступності інформації. Коефіцієнт капіталізації визначається як відношення річного чистого прибутку схожих підприємств до чистої виручки від реалізації їх продукції.

- Метод ринкового мультиплікатора. Визначає ставку капіталізації як співвідношення ринкової вартості майна підприємства і розміру річного чистого доходу від його використання.

- Метод внутрішньої ставки дохідності.

6. Поняття структури потенціалу підприємства та концепції її побудови (різновиди структуризації елементів, що формують потенціал підприємства)

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.

До елементів потенціалу можна віднести все пов’язане з функціонуванням і розвитком підприємства:

• Об’єктні складові

Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природнокліматичні умови;

• потенціал основних фондів;

• потенціал оборотних фондів;

• потенціал нематеріальних активів;

• потенціал технологічного персоналу.