1. Вибір методичних прийомів проведення аудиту стану обліку собівартості продукції. Таким прийомами можуть бути:

• формальна перевірка, яка передбачає встановлення правильності заповнення документів, перевірку наявності і достовірності тих реквізитів, які передбачені для даного типу документів (наприклад, накладна, вимога, лімітна картка тощо);

• арифметична перевірка, що передбачає перевірку всіх сум та арифметичних підрахунків, що містяться у документі;

• зустрічна передбачає вивчення правдивості операцій шляхом співставлення документів та записів в різних облікових регістрах, що відносяться до одних і тих же операцій;

• нормативно-правова встановлює відповідність здійсненої операції діючим правилам, встановленим вимогам, законам, діючим нормам відпуску запасів, лімітам тощо;

• узагальнення і реалізація результатів аудиту – сукупність прийомів синтезування результатів аудиту і прийняття на їх основі відповідних рішень щодо виправлення помилок та недоліків обліку і запобігання їх виникненню в майбутньому.

• також досить дієвими методичними прийомами можуть бути аналіз, синтез, порівняння, опитування, спостереження.

2. Дослідження замовника проведення аудиту.

Аудитор одержує інформацію про організаційно-виробничу структуру замовника ПАТ “ЦГЗК”, особливості його виробничої та господарської діяльності, структурні підрозділи, дочірні та залежні організації, про систему обліку та внутрішнього конт­ролю, принципи формуван­ня оплати праці персоналу тощо. Таку інформацію можна одержати, вивча­ючи засновницькі доку­менти, бухгалтерську, податкову і статистичну звітність, звіти попередньої аудиторської перевірки, акти податкових перевірок, плани і кошториси, договори, контракти, прото­коли зборів і засідань.

3. Заключення договору.

Процедура проведення аудиту є процесом надання аудиторських послуг, а тому потребує належного оформлення, а саме складання договору на проведення аудиту, який є основним документом, що засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки. Він є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудиторської фірми з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор – виконавець зобов’язується надати послуги або провести аудит, а замовник – клієнт – оплатити ці послуги. Цей документ підтверджує і фіксує офіційну юридичну згоду інтересів сторін договору. Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених в ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов'язків, умов їх виконання та прийнятого рівня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з його укладанням. Листи можуть бути невід’ємною складовою частиною або додатком до договору, якщо це буде обумовлено умовами договору.

Порядок підготовки, умови та зміст договору на проведення аудиту в Україні регулюються міжнародним нормативом аудиту № 210 “Умови домовленостей про аудит” та іншими нормами Цивільного кодексу України. У нормативі вказується, що договір має містити такі положення:

• мета аудиту;

• масштаби аудиту, включаючи посилання на чинне законодавство, нормативи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість, обсяг аудиторських процедур);

• можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом;

• відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудиторам інформацію (у разі необхідності обумовлюється вимога щодо одержання від керівництва підприємства письмового підтвердження, що стосується наданої інформації);

• зазначення того, що у зв'язку з рівнем суттєвості перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість, навіть ймовірність того, що будь-які істотні помилки можуть залишатись незнайденими;

• форма, у якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудиторської роботи (обсяг і склад переданої замовнику документації).

Договір на надання аудиторських послуг визначає законність проведення аудиту та засвідчує досягнення повної домовленості між клієнтом та аудиторською фірмою (додаток АН).

4. Встановлення ступеню аудиторського ризику.

Слід зауважити, що для підтвердження показників ризику контролю по

об'єкту перевірки аудитор використовує наступні аудиторські анкети: “ анкета вивчення системи бухгалтерського обліку ” (додаток АО), “ анкета процедур внутрішнього контролю ” (додаток АП) та “ анкета середовища контролю ”(додаток АР) після чого безпосередньо переходить до складання плану та програми перевірки ведення обліку собівартості продукції.

Таким чином, визначені за анкетами ризики становлять відповідно:

1. Рсбо = 2 / 17, Рсбо = 0,06

2. Рвн = 2 / 20, Рвн = 0,1

3. Рск = 5 / 29, Рск = 0,17

Аудитор аналізуючи результати анкетування оцінки аудиторських ризиків розраховує ризик не виявлення помилок, на основі чого приймає рішення щодо надання чи не надання аудиторських послуг. Згідно наведених анкет та формули 3.1, ризик не виявлення помилок становить:

РН = 0,03 / 0,16

РН= 0,19

Отже, отримана величина ризику не виявлення після ознайомлення з підприємством складає 19%, що майже підтверджує попередньо розрахований ризик.

5. Складання плану, програми аудиту і розрахунок бюджету часу.

Метою планування аудиту формування собівартості продукції на ПАТ „ЦГЗК” є звернення уваги на найважливіші напрямки аудиту в цій сфері, на виявлення проблем, які слід перевірити детальніше. Планування допомагає аудитору належним чином організувати роботу і здійснювати нагляд за роботою спеціалістів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу інших аудиторів. На стадії планування створюються два основних документи: загальний план (додаток АС) і програма аудиту (додаток АТ).

Зазначені у програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. До аудиторської програми включається перелік об’єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту. На основі програми головний аудитор складає бюджет часу. При його розрахунку береться до уваги час, запланований на виконання робіт (бюджетний час), і почасову робочу ставку кожного аудитора, який бере участь у наданні аудиторських послуг ( додаток АФ ).