РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ТА ЗОВНІШНІЙ АУДИТ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І СОБІВАРТОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1. Організація і методика аудиту витрат виробництва і собівартості готової продукції.

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні потребують більше достовірних даних бухгалтерського обліку для управління виробничим процесом. Процес управління виробництвом тісно пов’язаний з системою внутрішнього та зовнішнього контролю з метою прийняття відповідних управлінських рішень. Тому особливе місце в системі контролю займає незалежний контроль, тобто аудит підприємницької діяльності. Існують різні визначення поняття “аудит”. Згідно Закону України “Про аудиторську діяльність ” від 20 лютого 1996 року №54/96-ВР аудитом вважається перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Перш, ніж проводити аудит на підприємстві, аудитору необхідно отримати інформацію про всі види його діяльності, так як ці дані допоможуть сформувати загальну стратегію такого аудиту, скласти загальний план і програму перевірки, визначити ступінь ризику не виявлення помилок.

Для ефективного проведення аудиту необхідна розробка загальної стратегії подальшої роботи та детального підходу для майбутнього аудиту, часу здійснення та обсягу аудиторських процедур. Приступаючи до аудиторського обслуговування будь-якого клієнта, аудиторська фірма насамперед повинна визначити свою стратегію. Це зумовлено тим, що аудиторське обслуговування тісно пов'язано із сукупністю аудиторського i підприємницького ризиків. Аудитор повинен вчасно визначити можливості взаємовідносин із клієнтом, за яких він не втратить незалежності власної позиції, зменшить свій ризик i збере достатню кількість аудиторських свідчень високої якості, щоб сформувати i виразити в аудиторському висновку правильне i професійне судження про звітність клієнта. Сукупний аудиторський ризик визначається як ймовірність формування неправильної думки, складання неправильного аудиторського висновку за результатами здійсненої перевірки . Важливим питанням є методика визначення розміру аудиторського ризику. Загальний аудиторський ризик можна визначити за такою факторною моделлю :

АР=ВР*РК*РН, (3.1.)

де АР – загальний аудиторський ризик; ВР – властивий ризик; РК – ризик системи контролю; РН – ризик не виявлення.

Наведену загальну модель визначення аудиторського ризику можна розкласти на складові :

1. властивий ризик (ВР), що виникає в результаті діяльності підприємства;

2. ризик контролю (РК), що складається з ризику системи контролю та ризику організації бухгалтерського обліку;

3. ризик не виявлення (РН) – невиявлені помилки, що залишаться при проведенні аудиту внаслідок недостатнього аналітичного огляду та тестового контролю.

Звичайно, як і будь-який аудиторський ризик не можна усунути повністю, тому в аудиторській практиці встановлено прийнятний рівень загального ризику – 5%, а отже, рівень довіри до аудиторського висновку становитиме 95%. Для визначення та оцінки ступеня властивого ризику та ризику контролю на ПАТ „ЦГЗК” аудитор застосовує листок властивого ризику та ризику контролю ( додаток АЛ).

На основі результатів проведеного анкетування аудитор оцінює ступінь властивого ризику та ризику контролю співвідношенням загальної кількості відповідей з високим ризиком до загальної кількості відповідей. Отже, властивий ризик та ризик контролю становить:

Властивий ризик та ризик контролю = (24 / 63)*100%

Властивий ризик та ризик контролю = 38%

Використовуючи формулу розрахунку загального аудиторського ризику (формула 4.1.) знайдемо ризик не виявлення помилок як:

РН = АР / ВР * РК

РН = 0,03 / 0,38

РН = 0,078

При цьому очевидно, що якщо максимальна величина ризику не виявлення дорівнює 8%, то необхідний ступінь впевненості в результатах роботи аудитора буде приблизно 92% усієї сукупності інформації клієнта, що стосується обліку в частині використання виробничих запасів. Тому аудитор приймає рішення щодо згоди на проведення аудиту на ПАТ “ЦГЗК” і приступає до складання стратегії аудиту собівартості продукції.

1. Визначити основні завдання проведення аудиту собівартості продукції.

2. Відповідно до поставлених завдань окреслити коло джерел інформації, необхідних для проведення перевірки – які саме бухгалтерські і не бухгалтерські документи будуть використовуватись, а також необхідно визначити їх кількість.

3. Вивчається відповідність ведення обліку в частині використання запасів обраній обліковій політиці підприємства і чинному законодавству.

4. Перевірка правильності оформлення первинних документів, в яких розкривається інформація про господарські факти і процеси на підприємстві .

5. Аудит відповідності даних аналітичного, синтетичного та первинного обліку собівартості продукції

6. Перевірка правильності формування собівартості продукції.

Для більш чіткого та ефективного проведення аудиторської перевірки на ПАТ “ЦГЗК” аудитор повинен провести розрахунок гранично допустимої помилки об’єкту перевірки. Для цього здійснюється вибір допустимого рівня суттєвості. Для розрахунку рівня суттєвості аудитор повинен обрати базовий показник і відсоток до нього, який буде відповідати величині максимально допустимої помилки. При виборі базового показника аудитори керуються його значущістю для користувачів бухгалтерської звітності та відносною стабільністю вибраного показника. За базовий показник аудитор обирає фактичну вартість запасів. Суттєвість визначає рівень граничної сумарної помилки і визначається за формулою:

М = N / n * R, ( 3.2 )

де М – суттєвість, N – кількість елементів сукупності, що перевіряється, n – кількість елементів у вибірці, R – коефіцієнт надійності (залежить від прийнятого аудитором коефіцієнта ймовірності).

Але в нашому випадку кількісний рівень суттєвості визначений підприємством статтею 3 Наказу про організацію бухгалтерського, податкового обліку та облікову політику від 04.01.2005 року, яка визначає – „встановити межу суттєвості при складанні фінансової звітності в розмірі 50 грн.”. Таким чином, рівень допустимої помилки не повинен перевищувати 50 грн.

програми і аудиторських процедур, оцінці та ви­значенні обсягу аудиторської перевірки.

Планування роботи аудитора починається з моменту отримання від клієнта листа заявки на проведення аудиту (додаток АМ).

При складанні плану проведення аудиту аудитор аналізує такі основні питання: