6. Які компетентності формує географія в учнів

Компетентнісний підхід в освіті передбачає зміщення акцентів від «знаю що» до «знаю як». Компетентність – це здатність, завдяки опанованим знанням та умінням, набутому досвіду творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу, ефективно вирішувати ті завдання, які ставить щоденне життя і фах людини.Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, у яких дана особа має знання, досвід.

До життєвих компетентностей, належать:

Пізнавальна компетентність(навчальні досягнення, інтелектуальні завдання, уміння навчатися та оперувати знаннями).Особистісна компетентність(розвиток індивідуальних здібностей і талантів,обізнаність у власних сильних та слабких сторонах;здатність до рефлексії;динамічні знання.

Самоосвітня компетентність(здатність до самонавчання, організація власних прийомів самоосвіти, відповідальність за рівень власної самоосвітньої діяльності,гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін, постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю)Соціальна компетентність(співпраця, робота в команді, комунікативні навички, здатність приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних потреб і вимог, соціальне єднання, вміння визначити особисті ролі в суспільстві, ціннісні орієнтації, розвиток особистісних якостей, саморегуляції, культура міжособистісних відносин)Здоров'я особистості(соматичне, клінічне ,фізичне, психічне ,рівень валеологічних знань.)Творча компетентність(здатність до виявлення і постановки проблем, здатність до висловлювання ідей, гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей; оригінальність – здатність нестандартно відповідати на подразники; здатність удосконалити об'єкт, долаючи деталі; здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу)

7. Основні складові частини підручника

Підручник – книга, що містить основи наукових знань з географії відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики. Для учня –це головний нормативний багатофункціональний засіб навчання.

Підручник повинен забезпечувати науковість змісту навчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступність викладу, чіткість у формулюванні визначень термінів, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навчальний матеріал за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділення шрифтом важливого матеріалу.

Підручник складається з двох основних частин – навчального тексту та методичного апарату. Залежно від дидактичних завдань навчальний текст може бути основним (до нього належать визначення понять, формулювання законів, виклад концепцій, теорій тощо), пояснювально-описовим (опис географічних об’єктів, пояснення явищ, наведення фактів) та додатковим (здебільшого це цікаві факти, історичні довідки, які доповнюють картину, створену основним та описовим текстом).

За методом викладу матеріалу тексти підручника можуть бути репродуктивні, проблемні, комплексні. Репродуктивний текст – високоінформативний, структурований, зрозумілий учням, відповідає завданням пояснювально-ілюстративного навчання. Проблемний текст подають у формі проблемного монологу, в якому з метою створення проблемних ситуацій позначають суперечності, вирішують проблему, аргументують логіку формування думки.

Зміст навчального матеріалу в підручнику може формуватися за: генетичним (у послідовності, в якій він формувався історично); логічним (викладення його відносно сучасної логічної структури географічної науки); психологічним (з урахуванням пізнавальних можливостей учнів) принципами.

До методичного апарату (його ще називають позатекстовий компонент) підручника належать: апарат організації засвоєння змісту (до нього входить блок добування знань та умінь – робота з ілюстраціями, творчі, підсумкові; блок самоконтролю і взаємоконтролю – запитання і завдання; методичні ключі до теми – інструктивні матеріали: пам'ятки, зразки розв'язування задач, прикладів; таблиці; написи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи); ілюстративний апарат (фотографії, малюнки, плани, карти, схеми, графіки та ін.); апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія, значки рубрик).

Усі питання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів можна поділити на репродуктивні та продуктивні (проблемні).

Підсумовуючи вищесказане про підручник, виділимо основні його функції в процесі навчання географії (за Л.В. Тименко):

1) інформаційно-конкретизуюча, яка дає змогу вчителю вибрати з величезної маси відомостей ті, які найбільш конкретно відповідають тематиці одного або декількох уроків;

2) систематизуюча, яка забезпечує приведення значної кількості завдань, відомостей, фактів тощо до певної системи, що сприяє кращому засвоєнню знань та вмінь;

3) демонстраційна, яка визначає потребу демонстрації окремих елементів змісту підручника у процесі викладання конкретної теми;

4) виховна функція, яка формує перш за все ставлення та інтерес до праці, сприяє формуванню наукових уявлень про навколишній світ та його охорону;

5) інформаційно-пізнавальна функція, яка сприяє засвоєнню знань з питань природоустрою та екології планети, економіки та соціальних проблем людства на різних рівнях –від глобального до локального;

6) пізнавально-перетворююча функція, яка є особливо важливою під час виконання практичних та творчих робіт, а також відповідях на запитання;

7) мотиваційно-контролююча функція передбачає самостійну роботу з підручником для кращого засвоєння знань та вмінь на уроках географії.