29. Досвід зарубіжної шкільної географії

У більшості розвинених зарубіжних країн Європи географію як окремий предмет вивчають у молодших класах. Тут вивчають географію рідного краю, географію країни і всього світу. При цьому чітко реалізуються правила краєзнавчого принципу – від близького до далекого, від спостереження навколишньої дійсності до формування уявлень про географічні явища та об'єкти далеких районів і країн. , в умовах стрімкого розвитку інформаційного суспільства і необхідності набуття учнями досвіду вирішення реальних проблем все більше можливостей для свого втілення знаходить ідея розвитку пізнавальної самостійності учнів

30. Переваги комп’ютерного навчання.

1) навчальні програми для вивчення нового матеріалу.

2) програми-тренажери для повторення матеріалу.

3) контролюючі вправи-тести.

4) імітаційно-моделюючі програми.

5) програми дидактичних ігор.

6) може застосовуватися на всіх етапах уроку.

7) поєднання індивідуальної та групової роботи.

8) необмежене знання.

9) джерело інформації.

10) засіб підготовки тестів, виступів.

31. Картографічні уміння.

Картографічна грамотність (навченість) учнів визначається трьома позиціями: розуміння карти, читання карти, знання карти.

Розуміти карту – означає сприймати основні її риси як науково-технічного здобутку людства – знати мову карти (умовні позначення, тематичний зміст, географічну основу (гідросітку, адміністративно-політичні межі, шляхи сполучення, населені пункти)), засвоїти її головні властивості, як моделі земної поверхні – розумітись на геодезичній (градусна сітка) та математичній (проекції, масштаб, картографічні спотворення) основі. Розуміння карти приходить до учнів шляхом багаторазового виконання різних вправ.

Читати карту – означає відтворювати географічну дійсність за її зображенням на карті умовними позначеннями. Читання може бути простим, якщо, знаючи умовні позначення, учень створює образ території, «зчитуючи» їх з карти. Наприклад, на фізичній карті півкуль можна «прочитати» географічне положення, рельєф і гідросітку будь-якого материка чи меншого регіону планети. Складне читання передбачає встановлення зв’язків між зображеними на карті компонентами, в результаті чого, можливо «прочитати» таку інформацію, яка на карті не зазначена. Наприклад, за географічним положенням, густотою гідросітки можна зробити висновок про клімат материка.

Знати карту – означає уявляти взаємне розташування об’єктів, їх контури, розміри, тобто тримати карту в пам’яті. Цей рівень знання карти включає і попередні – тобто розуміння і вміння читати карту.Формування цих рівнів картографічної компетентності відбувається упродовж вивчення всіх шкільних курсів географії.

Під час вивчення курсу загальної географії (6 клас) учні формують картознавчі компетенції через уміння орієнтуватися на місцевості, визначати азимут, складати і читати план місцевості й топографічну карту, користуватися масштабом, градусною сіткою географічних карт, описувати

за картою окремі об’єкти, форми поверхні, водойми, моря й океани, уміння

показувати великі держави світу, розселення різних етносів тощо.

Розширення форм роботи з різними за змістом і масштабом картами (загальні, тематичні, фізичні, материків, регіонів, країн тощо) є одним із головних завдань курсу «Географія материків і океанів» (7клас).

Під час вивчення курсу «Географія України» (8-9 класи) учні систематизують знання про карту як інформаційно-знакову модель. В рамках курсу розширюється і поглиблюється вміння читати карту, остільки дев’ятикласники працюють з економічними картами.

Курс «Соціально-економічна географія світу» (10 клас) завдяки вимогам систематичної роботи з географічними картами формує в учнів цілісне уявлення про світ, взаємозв’язок природи, населення, господарства Землі.