5.1.3 Класифікація шумів

Шуми класифікуються:

• за характером спектру;

• за часовими характеристиками.

5.1.3.1 За характером спектру шуми поділяються на:

- широкосмугові з неперервним спектром, ширина якого більша однієї октави;

- тональні, у спектрі яких є виражені дискретні тона. Тональний характер шуму для практичних цілей (при контролі його параметрів на робочих місцях) встановлюється вимірюванням у третиннооктавних смугах частот за перевищенням рівня в одній смузі над сусідньою не менш, ніж на 10 дБ (децибел).

5.1.3.2 За часовими характеристиками шуми поділяються на:

• постійні, рівень звуку яких за 8-годинний робочий день (робочу зміну) змінюється в часі не більше, ніж на 5дБ(А) при вимірюванні на часовій характеристиці “повільно” шумоміру згідно з державним стандартом ГОСТ 17187-81.

• непостійні, рівень звуку яких за 8-годинний робочий день (робочу зміну) змінюється у часі більше, ніж на 5 дБ(А) при вимірюванні за часовою характеристикою “повільно” шумоміру згідно з державним стандартом ГОСТ 17187-81.

5.1.3.3 Непостійні шуми поділяються на:

• коливальні у часі, рівень звуку яких безперервно змінюється в часі;

• переривисті, рівень звуку яких змінюється ступенево (на 5 дБ(А) та більше), причому тривалість інтервалів, на протязі яких рівень залишається постійним, складає 1 секунду і більше;

- імпульсні, що складаються із одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких тривалістю менше 1 секунди, сигнали відрізняються не менше, ніж на 7 дБ.

Пояснення щодо розмірності рівня звуку в дБ(А) наведено в п.5.2.7.1.

Походження шуму:

-механічне (вібрація поверхонь машин, обладнання, одинокі або періодичні удари в з’єднаннях деталей та конструкціях);

-аеродинамічне (при витіканні стиснутого повітря або газу);

-гідромеханічне (при витканні рідини);

-повітряне (що розповсюджується у повітряному середовищі);

-електромагнітне (коливання електромеханічних пристроїв під впливом змінних магнітних сил).

71

Для захисту від шуму використовуються наступні методи:

• зменшення шуму в джерелі за рахунок покращення конструкцій машин шляхом точного виготовлення деталей, вузлів тощо;

• зменшення механічного шуму шляхом удосконалення технологічних процесів та обладнання (балансування елементів машин, що обертаються, використання пластмасових шестерень замість стальних та інше);

• раціональне планування підприємств та цехів (дотримання розривів не менше 100 м для будівель з шумною технологією та інше);

• зміна напрямку випромінювання шуму (в протилежну сторону від робочого місця або жилого будинку);

• акустична обробка примщень - зменшення енергії відбитих хвиль за рахунок збільшення еквівалентної площі поглинання (розмщення на внутрішніх поверхнях приміщення звукопоглинаючого покриття, встановлення у приміщеннях штучних звукопоглиначів);

• зменшення шуму на шляху його розповсюдження шляхом встановлення звукоізолюючого огородження (перешкоди) у вигляді стінок, перегородок, кожухів, кабін (огородження можуть бути одношарові та багатошарові);

- використання глушників шуму для зменшення шуму різних аеродинамічних установок. Часто економічно не вигідно, а іноді практично неможливо зменшити шум до допустимих

величин на деяких виробництвах (клепання, обрубування, штампування, зачищення, випробування двигунів внутрішнього згорання та інше). У цих випадках засоби індивідуального захисту є основними засобами, що попереджують професійні захворювання працівників.

До засобів індивідуального захисту проти шуму відносять: вкладиші, навушники, шоломи. Вони зменшують рівень звукового тиску (рівні звуку) на величину ΔL:

72

6.1.1.1 Вібрацією називаються механічні коливання пруж­них тіл або коливальні рухи механічних систем, що являють собою процес розповсюдження механічних коливань в твердому тілі.

6.1.1.2 Коливання характеризуються наступними параметрами:

– амплітуда, модуль максимального зміщення тіла від положення рівноваги;

– період, мінімальний інтервал часу, через який відбувається повторення руху тіла;

– частота, кількість коливань, що відбуваються за одиницю часу;

V – коливальна швидкість – максимальне значення швидкості точки, що коливається, м/с;

– коливальне прискорення – максимальне значення прискорення точки, що коливається, м²/с.

6.1.1.3 Вібропереміщення у випадку синусоїдальних коливань визначається за формулою

(6.1)

де – кутова частота

(6.2)

– початкова фаза вібропереміщення, рад.

Як правило, величина не має значення і може не враховуватись, тобто =0.

Частота коливального руху визначається за формулою

(6.3)

де n – кількість обертів за хвилину.

Процес вібрації, що описується однією синусоїдою називається гармонічним, а двома та більше синусоїдами є періодичним.

6.1.1.4 Віброшвидкість (коливальна швидкість) та віброприскорення (коливальне прискорення) визначаються за формулами

(6.4)

(6.5)

73

6.1.2.4 Джерелами вібрації є різні технологічні процеси, механізми, машини та їх робочі органи, де є переміщення.