3.5.1 Основні світлотехнічні одиниці

У результаті перетворення підведеної до тіл енергії, наприклад теплової або електричної, в ряді випадків виникає електромагнітне випромінювання, яке кількісно характеризується потужністю - променевим потоком. Частина променевого потоку, що сприймається людським зором, як світло, називається світловим потоком Ф і вимірюється в люменах (лм).

Нр - робоча відстань; -тілесний кут; S-освітлювальна площа

Рисунок 3.9 – Схема розподілу світлового потоку

Світловий потік може бути по-різному розподілений у просторі (рис.3.9). Інтенсивність його випромінювання в будь-якому напрямі характеризується силою світла І, що визначається відношенням світлового потоку до тілесного кута , в межах якого він поширюється:

. (3.16)

Повний тілесний кут простору, що оточує точку, дорівнює 4 стеррадіан (ср); тілесний кут кожної з півсфер, верхньої і нижньої, – 2 ср. Одиниця сили світла – кандела (кд) – це світловий потік в люменах (лм), випромінюваний точковим джерелом в тілесному куті 1 ср (кд=лм/ср). Поняття сили світла може застосовуватись тільки до точкових джерел, розміри яких малі порівняно з відстанню до них.

Падаючи на поверхню площею , світловий потік створює її освітленість , яку визначають із співвідношення

. (3.16)

Одиниця освітленості – люкс (лк). Це освітленість поверхні площею 1 м² світловим потоком 1 лм (1лк=1лм/м²). Освітленість поверхні не залежить від її світлових властивостей.

Світлові властивості поверхонь характеризуються коефіцієнтами відбиття  , пропускання  і поглинання , причому .

Зорове сприйняття в основному визначається яскравістю світла, рівномірно відбитого від плоскої поверхні площею L= 1 м² в перпендикулярному до неї напрямі при силі світла 1 кд:

, (3.17)

де – кут між променем і нормаллю до поверхні в точці падіння променя.

До основних понять, які визначають умови зорової роботи, відносять такі поняття, як фон, контраст об’єкта з фоном, видимість, показник осліпленості, коефіцієнт пульсації освітленості.

3.5.2 Класифікація виробничого освітлення

Як сказано вище, виробниче освітлення, залежно від джерела світла, може бути двох видів: природне, яке створюється безпосередньо сонцем і дифузним світлом небесного випромінювання, і штучним, що здійснюється електричними лампами.

За конструктивними особливостями природне освітлення поділяється на бічне, яке здійснюється через вікна в зовнішніх стінах, верхнє, що здійснюється через отвори в даху; комбіноване, якщо до верхнього освітлення додається і бічне.

Штучне освітлення передбачається в приміщеннях, в яких недостатньо природного світла чи для освітлення приміщення в той час доби, коли природне світло відсутнє.

За конструктивним виконанням штучне освітлення може бути трьох видів – місцеве, загальне і комбіноване, тобто поєднане загальне освітлення з місцевим, яке концентрує світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Використання одного місцевого освітлення всередині приміщень не допускається.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на: робоче, аварійне і спеціальне.

Робоче освітлення обов’язкове у всіх приміщеннях і на освітлюваних територіях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту.

Аварійне освітлення для продовження роботи належить влаштовувати у тих випадках, коли раптове відключення робочого освітлення (при аварії) і пов’язане з цим порушення нормального обслуговування може викликати вибух, пожежу, отруєння людей чи призведе до зупинки технологічного процесу, для якого недопустимі перерви.

Найменша освітленість робочих поверхонь, які потребують обслуговування при аварійному режимі, повинна становити 5% освітленості, яка нормується для робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк всередині будівель.

До спеціальних видів освітлення відносять: охоронне, чергове, бактерицидне і ерітемне (штучного ультрафіолетового опромінення).