3.4.4 Використання дефлекторів

Дефлектори являють собою спеціальні насадки, що встановлюються на витяжних повітроводах і використовують енергію вітру.

Дефлектори застосовують для видалення забрудненого чи перегрітого повітря із приміщень порівняно невеликого об’єму, а також для місцевої вентиляції.

1- дифузор; 2- циліндричний обруч; 3 - ковпак; 4 - захисний конус; 5- підвідний патрубок

Рисунок 3.4 – Схема дефлектора інституту ЦАГИ

Останнім часом найбільш широко використовується дефлектор ЦАГИ. Він складається із дифузора 1, верхню частину якого охоплює циліндричний обруч 2. Ковпак 3 служить для захисту від попадання атмосферних опадів в патрубок 5, а конус 4 – для захисту від задування вітру в середину дефлектора.

Вітер, обдуваючи обруч дефлектора, створює на більшій частині його округлості розрідження, внаслідок чого повітря із приміщення рухається по повітроводу і патрубку 5 і потім виходить назовні через дві кільцеві щілини між обручем 2 і краями ковпака 3 і конуса 4.

Ефективність роботи дефлектора залежить від сили вітру і висоти його встановлення над верхньою площиною даху.

При орієнтовному підборі дефлекторів визначається діаметр підвідного патрубка D (м) і відповідно конструктивні розміри дефлектора.

, (3.11)

де: – продуктивність дефлектора, м³/год;

– швидкість повітря в патрубку, м/с, яка приймається рівною половині швидкості вітру.

Більш точно дефлектор може бути підібраний за графіками, побудованими для трьох випадків: з врахуванням дії вітру, гравітаційного тиску, і при їх сумісній дії. Як правило, діаметри дефлекторів становлять від 0,2 до 1,0 м.

3.4.5 Механічна вентиляція

В системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється вентиляторами і в деяких випадках – ежекторами.

Припливна вентиляція. Установки припливної вентиляції, в основному, складаються із наступних елементів: повітрозабірного пристрою 1 для збору чистого повітря; який встановлюється зовні будівлі, в тих місцях, де вміст шкідливостей мінімальний або вони відсутні зовсім; повітроводів 2, по яких подається чисте повітря в приміщення; фільтрів 3 для очистки повітря від пилу; калориферів 4, в яких холодне зовнішнє повітря нагрівається; відцентрового вентилятора 5, припливних отворів чи насадок 6, через котрі повітря подається в приміщення (повітря може подаватись зосереджено чи рівномірно по приміщенню); регулюючих пристроїв (дроссель-клапанів чи засувок), які встановлюються в повітроприймальному пристрої і на відгалудженнях повітроводів.

а) схема припливної вентиляції; б) Схема витяжної вентиляції; а) + б) схема припливно-витяжної вентиляції.

1-повітрозабірний пристрій; 2-мережа повітропроводів; 3-очисний фільтр; 4-калорифер; 5-вентилятор; 6,7-припливні (витяжні) патрубки з насадками; 8-пристрій для очистки відпрацьованого повітря; 9-повітроскідний пристрій; 10-виробниче приміщення

Рисунок 3.5 – Схеми вентиляції

Фільтр, калорифери і вентилятор встановлюють в одному приміщенні – так званій вентиляційній камері. Повітря подається в робочу зону на рівні дихання (до 2 м), при цьому швидкості виходу повітря обмежені допустимим шумом і рухомістю повітря на робочому місці.

Установки витяжної вентиляції складаються із витяжних отворів чи насадок 7, через які повітря видаляється із приміщення; відцентрового вентилятора 5; повітроводів 2; пристрою для очистки повітря від пилу і газів 8, який встановлюється в тих випадках, коли повітря, що видаляється, необхідно очищати з метою забезпечення нормативних концентрацій в населених пунктах і притічному повітрі; пристрою для викиду повітря 9, який повинен бути розміщений на 1 – 1,5 м вище конька даху.

При роботі витяжної системи чисте повітря поступає в приміщення через нещільності в огороджуючих конструкціях. В багатьох випадках ця обставина є суттєвим недоліком даної системи вентиляції, так як неорганізований притік повітря (протяги) може викликати простудні захворювання.

Припливно-витяжна вентиляція. В цій системі повітря подається в приміщення припливною вентиляцією, а видаляється – витяжною вентиляцією, які працюють одночасно.

Місце розміщення припливних і витяжних повітроводів, отворів і насадок, а також кількість повітря, що подається і витягується вибирається з урахуванням вимог, що ставляться до системи вентиляції.

Припливно-витяжна система вентиляції з рециркуляцією характерна тим, що повітря, яке відсмоктується із приміщення 10 витяжною системою, частково чи повністю повторно подається в це приміщення через притічну систему, з’єднану з витяжною системою повітроводом 11. Регулювання якості свіжого, повторного і викинутого повітря регулюється клапанами 12. В результаті використання такої системи вентиляції досягається економія по витраченому теплу на нагрів повітря в холодний період року і на його очистку.

Для рециркуляції дозволяється використовувати повітря приміщень, в яких відсутні виділення шкідливих речовин чи ці речовини відносяться до 4-го класу небезпеки, крім цього концентрація цих речовин, в повітрі, що подається в приміщення не повинна перевищувати 0,3 ГДК.

Використання рециркуляції не допускається, якщо в повітрі приміщення містяться хвороботворні бактерії, віруси, є різко виражені неприємні запахи.

На компресорній станції (КС) з газомоторними двигунами місце забору притічного повітря повинно бути розміщене зі сторони повітряних фільтрів на відстані не менше 16 м від випускних труб газомотокомпресорів чи на 6 м нижче цих труб при горизонтальній відстані між ними не менше 16 м.

Приміщення лабораторій повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією з механічним збудженням, а при необхідності з місцевими відсмоктувачами. В приміщеннях, де проводять роботи з особливо небезпечними і отруйними речовинами (наприклад, із ртуттю), вентиляційна система повинна бути окремою, не зв’язаною з вентиляцією інших приміщень. Забороняється об’єднання декількох вибухонебезпечних приміщень спільними повітроводами.

В машинних залах КС, в приміщеннях ГРС необхідно встановлювати автоматичні сигналізатори перевищення граничних норм загазованості.

В особливо газонебезпечних виробничих приміщеннях, де за умовами виробництва можливе раптове виділення вибухонебезпечних чи токсичних парів чи газів, додатково передбачають аварійну витяжну вентиляцію, яка забезпечувала б 8-кратний (і більше) повітрообмін за 1 год. по всьому об’єму приміщення. В більшості випадків передбачається автоматичне включення аварійної вентиляції з допомогою газоаналізаторів-сигналізаторів.

Там, де неможливо установити постійнодіючі припливно-витяжні вентиляції (в колодязях, резервуарах та ін.) слід застосовувати переносні вентилятори..

Вентилятори - це повітродувні машини, які служать для переміщення повітря при втратах тиску у вентиляційній мережі не більше 1500 кгс/м².

По принципу роботи вентилятори поділяють на осьові, відцентрові і діаметральні.

Повний тиск, який розвивається вентилятором, витрачається на подолання опорів у всмоктувальному і нагнітальному повітроводах, які виникають при переміщенні повітря.

Ці втрати тиску P складаються із втрат тиску на тертя (за рахунок шорсткості повітроводів) і в місцевих опорах (повороти, зміни січення, фільтри, калорифери і т.д.).